Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
24.03.2010 р. 14:30 Справа № 2а-749/10/1470
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. при секретарі судового засідання Мотельчук А. В. у відкритому судовому засіданні розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
АДРЕСА_1.
доПрокуратури Миколаївської області
вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030.
провизнання неправомірною бездіяльність, стягнення моральної шкоди в сумі 3 000 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Коробченко Д.М. -дов. № 05-1530 від 9.03.10 р.
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про:
1. Визнання неправомірної бездіяльності Прокуратури Миколаївської області при розгляді нею моєї заяви від 6.10.09 р., з приводу розміщення у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви вивісок, оголошень і стендів без текстів українською мовою.
2. Визнання неправомірної бездіяльності Прокуратури Миколаївської області, щодо усунення порушень Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р. у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви.
3. Стягнення з Прокуратури Миколаївської області на його користь 3 000 грн., як компенсацію заподіяної йому моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою від 6.10.09 р., але останній відповідним чином на заяву не відреагував, необхідних дій не вчинив. Данні обставини викликали у позивача ускладнення із самопочуттям та здоров'ям, і він потребує санаторно-курортного лікування, за рахунок коштів, які мають бути стягнуті з відповідача, як компенсація заподіяної моральної шкоди.
Позивач позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення і просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Судове засідання було відкладене на 24.03.10 р., відповідач був зобов'язаний надати суду копію заяви позивача від 6.10.09 р.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, заслухавши пояснення сторін суд, -
6.10.09 р. позивач звернувся з заявою до Генеральної прокуратури України, в якій просив забезпечити його право на отримання інформації українською мовою у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви, у зв'язку з тим, що оголошення, стенди, вивіски, та плакати, розміщені у храмах, без текстів українською мовою. А також просив подати позов до суду з вимогами заборонити Миколаївської єпархії Української православної церкви виготовляти оголошення, стенди, вивіски, та плакати без текстів українською мовою.
2.11.09 р. дана заява була отримана Прокуратурою Миколаївської області, супровідним листом Генеральної прокуратури України від 28.10.09 р., яким відповідач був зобов'язаний організувати перевірку викладених доводів та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.
13.11.09 р. позивач отримав від відповідача відповідь на свою заяву, якою останній повідомив, що порушень законодавства з боку Миколаївської єпархії Української православної церкви не встановлено, а отже підстави для вжиття заходів прокурорського реагування відсутні.
Не погодившись з наданою йому відповіддю позивач звернувся до суду і стверджує, що:
Він звертався до прокуратури з заявою про розміщення, в супереч вимогам Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р., у храмах оголошень, стендів, вивісок, та плакатів без текстів українською мовою, а відповідач у своєї відповіді зазначив, що Миколаївська єпархія Української православної церкви у своїй діяльності використовує російську мову.
Відповідач був зобов'язаний, відповідно до ст.19 Закону України ”Про звернення громадян” № 393/96-ВР, від 02.10.96 р., об'єктивно всебічно і вчасно перевірити заяву; забезпечити поновлення порушених прав; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. На думку позивача відповідач не виконав вимог цієї статті чим проявив неправомірну бездіяльність.
Неправомірна бездіяльність відповідача викликала в нього душевні страждання, нервування, порушення сну та здоров'ям, і він потребує санаторно-курортного лікування, за рахунок коштів, у сумі 3 000 грн., які мають бути стягнуті з відповідача, як компенсація заподіяної моральної шкоди.
В запереченні на позов відповідач зазначив наступне:
Заява позивача надійшла до прокуратури Миколаївської області 2.11.09 р., відповідь на заяву позивач отримав 13.11.09 р., тобто в термін встановлений ст.20 Закону України ”Про звернення громадян” № 393/96-ВР, від 02.10.96 р.
Перевірка фактів викладених в заяві окремо не проводилась, оскільки позивач раніше звертався до відповідача з аналогічними заявами, по яких неодноразово проводились аналогічні перевірки, і за наслідками яких позивачу була надана відповідь на заяву.
Дія ст.37 Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р. не може поширюватись на Миколаївську єпархію Української православної церкви, оскільки згідно з нормами Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ, від 23.04.91 р. церква є релігійною організацією.
Відповідно до ст.22 Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ, від 23.04.91 р. громадяни та релігійні організації мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовою на свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення.
Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами згідно ст.1 Закону України ”Про прокуратуру” № 1789-XII, від 05.11.91 р.
Таким чином відповідно до законодавства прокуратура є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.1, ч.3. ст.3 Закону України ”Про звернення громадян” № 393/96-ВР, від 02.10.96 р. громадяни України мають право звернутися до органів державної влади з заявами про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій.
Реалізовуючи вищевказане право позивач звернувся до прокуратури з заявою від 6.10.09 р. про порушення Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р. у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви.
Відповідно до ст.19 Закону України ”Про звернення громадян” № 393/96-ВР, від 02.10.96 р., відповідач повинен був об'єктивно всебічно і вчасно перевірити заяву; письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення.
Дана заява з 2.11.09 р., була перевірена прокуратурою на підставі неодноразових перевірок відповідачем подібних заяв позивача, про що свідчать, надані відповідачем суду у якості доказів, знімки оголошень та вивісок у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви. Позивач погодився з приєднанням цих знімків до матеріалів справи.
Відповідь про результати перевірки заяви була надана позивачу 13.11.09 р., в письмовому вигляді у строк встановлений ст.20 Закону України ”Про звернення громадян” № 393/96-ВР, від 02.10.96 р.
Оскільки за результатами перевірки не було встановлено порушення Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р. у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви, то заходів прокурорського реагування не застосовувалось.
Твердження позивача про те, що він звертався до прокуратури з заявою про розміщення, в супереч вимогам Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р., у храмах оголошень, стендів, вивісок, та плакатів без текстів українською мовою, а відповідач у своєї відповіді зазначив, що Миколаївська єпархія Української православної церкви у своїй діяльності використовує російську мову, тобто дав йому іншу відповідь -є помилковим. В матеріалах справи, у якості доказів по справі, є знімки оголошень та вивісок, у храмах Миколаївської єпархії Української православної церкви, які написані тільки російською мовою. Тому в даному випадку ”без текстів українською мовою”, та ”російською мовою” є одне й те саме.
Що стосується не виявлення та не усунення відповідачем порушень Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р. Миколаївською єпархію Української православної церкви слід зазначити, що:
Дія ст.37 Закону УРСР ”Про мови в Українській РСР” № 8312-XI, від 28.10.89 р. не може поширюватись на Миколаївську єпархію Української православної церкви, оскільки згідно з нормами Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ, від 23.04.91 р. церква є не просто організацією, а релігійною організацією. Тому її назва (вказана на вивісці) може бути викладена іншою мовою.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ, від 23.04.91 р. громадяни та релігійні організації мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовою на свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення.
В розумінні цієї статті інформаційні матеріали релігійного змісту (ч.2 ст.22 Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації” № 987-ХІІ, від 23.04.91 р.), до яких належать оголошення і стенди, теж можуть бути викладені мовою на вибір релігійної організації.
Таким чином суд приходить до висновку, що Прокуратурою Миколаївської області при перевірці заяви ОСОБА_1 були правомірно вчинені дії відповідно до чинного законодавства України.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн. моральної шкоди, то така шкода позивачу з боку відповідача заподіяна не була, оскільки суд встановив, що дії позивача були правомірними.
Крім того між неправомірними діями (бездіяльністю), та їх наслідками (погіршення здоров'я, моральна шкода) повинен існувати причинно-наслідковий зв'язок. Докази такого зв'язку позивач суду не надав.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -
1. В задоволені позову відмовити.
2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя В. С. Брагар
Повний текст рішення складений відповідно
до ч.3 ст. 160 КАС України та підписаний суддею 26.03.2010 р.