Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
13 год. 45 хв.
м. Миколаїв
26.03.2010 року Справа № 2а-408/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Ланько О. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спарта -Трейд», вул. Дунаєва, 32, м. Миколаїв, 54018
до відповідачаДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,
вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
проскасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2009 № 0004261502/0, від 06.10.2009 № 0004261502/1, від 05.11.2009 № 0004261502/2, від 15.01.2010 № 0004261502/3,
за участю представників:
позивача Кулика В.С.
відповідача Чабанюка В.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд»(надалі -позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2009 № 0004261502/0, від 06.10.2009 № 0004261502/1, від 05.11.2009 № 0004261502/2, від 15.01.2010 № 0004261502/3, складених Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва (надалі -відповідач) за наслідками здійсненої відповідачем камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість з питання правомірності віднесення податкових накладних до складу податкового кредиту за червень 2009 року. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111754,38 грн. та зобов'язав позивача сплатити штраф в сумі 5587,72 грн.
Підставами для задоволення позову позивач вказав недоведеність факту порушення ним вимог чинного законодавства; недотримання відповідачем вимог Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість»; невідповідність акту камеральної перевірки вимогам, що викладені у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (ар. с. 4-9).
Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву (від 18.02.2010 № 424/9/10-00, ар. с. 70-72) зазначив, що правомірність податкових повідомлень-рішень підтверджується нормами Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2009 року не відповідає Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Позивач 02.03.2000 був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 100097492, виданого відповідачем 11.02.2008 (ар. с. 12).
16.07.2009 позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року (ар. с. 57-58, 84-86), в якій визначив суму податкових зобов'язань -131655 грн., суму податкового кредиту -131421 грн.
У Реєстр отриманих та виданих податкових накладних (ар. с. 87-88), порядок ведення якого встановлений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244, позивач включив отримані у червні 2009 року податкові накладні:
№ 1307, дата виписки 29.12.2008, сума ПДВ -97,22 грн., позиція в Реєстрі 23 (ар. с. 94);
№ 19366/19, дата виписки 20.12.2007, сума ПДВ -30166,67 грн., позиція в Реєстрі 29 (ар. с. 93);
№ 14586/19, дата виписки 04.10.2007, сума ПДВ -23157,17 грн., позиція в Реєстрі 30 (ар. с. 92);
№ 18097/19, дата виписки 29.11.2007, сума ПДВ -20000 грн., позиція в Реєстрі 31 (ар. с. 90);
№ 16421/19, дата виписки 02.11.2007, сума ПДВ -19166,67 грн., позиція в Реєстрі 32 (ар. с. 89);
№ 12680/19, дата виписки 04.09.2007, сума ПДВ -19166,67 грн., позиція в Реєстрі 33 (ар. с. 91).
Вказані суми податку на додану вартість були включені позивачем до Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року (позиції в додатку 17, 18, 19, 20, 26).
04.08.2009 відповідачем було здійснено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість з питання правомірності віднесення податкових накладних до складу податкового кредиту за червень 2009 року, за результатами якої було складено акт № 2993/15-209/30565375, надалі -Акт перевірки (ар. с. 23-27). У Розділі 3 Акту перевірки відповідач вказав, що позивач, в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ), розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, на суму 111754,38 грн. У Розділі 4 Акту перевірки відповідач зазначив, що за результатами червня 2009 року збільшується сума, що підлягає сплаті позивачем до бюджету, на 111754,38 грн.
14.08.2009 відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № 0004261502/0 (ар. с. 15), в якому вказано, що позивач порушив:
- підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ;
- підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ;
- пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)».
В зв'язку з цим відповідачем, на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181), було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 111754,38 грн. та, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, було визначено зобов'язання по сплаті штрафу в сумі 5587,72 грн.
21.08.2009 позивач на підставі пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 звернувся до позивача із скаргою (вих. № 94/08, ар. с. 33-35) на податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009.
06.10.2009 відповідач прийняв рішення про результати розгляду первинної скарги (вих. № 5724/10/25-004/32, ар. с. 29-32). На підставі цього рішення відповідачем 06.10.2009 було складено податкове повідомлення-рішення № 0004261502/1 (ар. с. 28).
13.10.2009 позивач на підставі пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 звернувся до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області із скаргою (вих. № 120/10, ар. с. 42-46) на податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009.
02.11.2009 Державна податкова адміністрація у Миколаївській області прийняла рішення про результати розгляду скарги (вих. № 2561/10/25-014, ар. с. 37-41). На підставі цього рішення відповідачем 05.11.2009 було складено податкове повідомлення-рішення № 0004261502/2 (ар. с. 36). При чому в цьому податковому повідомленні-рішенні, на відміну від двох попередніх, підставою для сплати позивачем штрафу був вказаний підпункт 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.
13.11.2009 позивач на підставі пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 звернувся до Державної податкової адміністрації України із скаргою (вих. № 138/11, ар. с. 51-55) на податкове повідомлення-рішення від 05.11.2009.
13.01.2010 Державна податкова адміністрація України прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги (вих. № 93/6/25-0515, ар. с. 48-50). На підставі цього рішення відповідачем 15.01.2010 було складено податкове повідомлення-рішення № 0004261502/3 (ар. с. 47). Підставою для сплати позивачем штрафу був вказаний підпункт 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.
Суд вважає, що позовні підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вказано у частині 1 статті 13 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів.
Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який був розроблений відповідно до вимог Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»і затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, встановлено наступне:
- акт -службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (пункт 1.3.);
- акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.5);
- факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7);
- за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункті і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень (пункт 2.3.2).
Вказаним вимогам Акт перевірки не відповідає.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказав, що «матеріали перевірки ТОВ «Спарта-Трейд»оформлено з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема п. 7.3, п. 7.4 Порядку № 166»(ар. с. 72). Суд з цим не погоджується, оскільки, як вказано вище, Акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, а також за своїми формою та змістом не відповідає додатку 2 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (на який посилається відповідач).
Податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовані підпунктом «в»підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, а в частині зобов'язання по сплаті штрафу -підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 (податкові повідомлення-рішення від 14.08.2009 і від 06.10.2009) та підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 (податкові повідомлення-рішення від 05.11.2009 і від 15.01.2010).
Згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
В Акті перевірки не вказано, яких арифметичних або методологічних помилок припустився позивач при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача також не зміг пояснити, в чому полягає суть помилок (арифметичних або методологічних).
За таких обставин, на думку суду, в даному випадку визначення контролюючим органом податкового зобов'язання на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 є неправомірним.
До того ж, суд звертає увагу на те, що в податкових повідомленнях-рішеннях від 14.08.2009 і від 06.10.2009 підставою для сплати позивачем штрафу вказаний підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки податкове зобов'язання відповідачем було визначено на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, стягнення штрафу на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 є неправомірним.
Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ містить єдину вимогу для покупця (яким є позивач): зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. В Акті перевірки не вказано, що позивачем ця вимога не дотримана.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата настання першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).
В Акті перевірки наведений лише зміст підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ (ар. с. 24), проте не вказано, яким чином позивач його порушив. До того ж, Актом перевірки не спростована та обставина, що позивач отримав вищевказані податкові накладні у червні 2009 року.
У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Враховуючи це, позивач включив до складу податкового кредиту червня 2009 року суму 111754,38 грн., підтверджену податковими накладними, що були отримані ним у червні 2009 року.
Відповідач вказав в Акті перевірки (перший абзац сторінки 3, ар. с. 25), що «податкова накладна має право бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону)». З цього приводу суд зазначає, що, по-перше, таких тверджень підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ не містить, а по-друге, та обставина, що покупець мав право отримати податкову накладну у певному податковому періоді, жодним чином не обмежує право покупця отримати таку накладну в іншому податковому періоді.
Посилання в Акті перевірки на підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України про ПДВ судом до уваги не приймається, оскільки в податкових повідомленнях-рішеннях вказівки на порушення позивачем цієї норми (як на підставу для визначення податкового зобов'язання) відсутні. Крім того, у відповідності із Законом про ПДВ, невикористання позивачем права, наданого вказаною нормою (за умови, що суми ПДВ не були включені позивачем до складу податкового кредиту податкових періодів, в яких ці накладні були виписані), не має своїм наслідком заборону щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ в інших податкових періодах.
У письмових запереченнях на позовну заяву (сьомий абзац стор. 2, ар. с. 70) відповідач, з посиланням на пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а також на текст листа Державної податкової адміністрації України від 21.09.2009 № 20400/7/16/1517, стверджує, що позивач у випадку несвоєчасного отримання податкових накладних мав здійснювати відповідні коригування податкової звітності тих податкових періодів, в яких податкові накладні були виписані.
Суд ці доводи не приймає, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України, що було прийнято 09.09.2009, в будь-якому разі не може доказувати правомірність висновків Акту перевірки (04.08.2009) і законність податкового повідомлення-рішення (14.08.2009). Лист ДПА України, частина тексту якого наведена відповідачем, згідно із статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи.
Стосовно посилань в Акті перевірки та в податкових повідомленнях-рішеннях на пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»суд зазначає наступне.
У пункті 11.4 статті 11 Закону про ПДВ вказано, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.
У пункті 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» вказано, що платники податків декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання. Оскільки такої вимоги Закон про ПДВ не містить, відповідач не мав права визначати податкові зобов'язання з посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України.
Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем пункту 2 вказаного розпорядження.
Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Як вказано у статті 52 Закону України від 16.05.2008 № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Відповідно, розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 757-р не носить нормативний характер (такою ознакою наділені постанови).
До того ж, згідно з частиною 1 статті 11 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», встановлено, що платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування.
Таким чином, факт порушення позивачем вимог Закону про ПДВ відповідачем не доведений, відповідно, не доказана правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2009 № 0004261502/0, від 06.10.2009 № 0004261502/1, від 05.11.2009 № 0004261502/2, від 15.01.2010 № 0004261502/3, складені Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва.
Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спарта -Трейд» понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанову складено в повному обсязі 31 березня 2010 року