Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
23.03.2010 р. (11:15) Справа № 2а-307/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу
за позовомСПД ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 54034)
доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)
ДПА у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6 м. Миколаїв, 54009)
проскасування рішення про застосування штрафних санкцій,
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7680,00грн. за торгівлю товаром, який не облікований у встановленому законом порядку, зазначивши про безпідставність інкримінування вказаних дій.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що перевірка торгової одиниці позивача співробітниками ДПА була проведена відповідно до вимог діючого законодавства на підставі ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу України», а прийняте за її наслідками рішення про застосування фінансових санкцій є правомірним.
Дослідивши матеріали справи (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про сплату єдиного податку від 11.02.2009 серії Є №596862, свідоцтво про сплату єдиного податку від 18.12.2009 серії Є №957508, акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 23.09.09 за №0803/14/00/23/20908291, рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 12.10.09, опис фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, накладну на придбання товару №08-09/9 від 08.09.2009, витяг з плану проведення перевірок на вересень 2009 року ДПА у Миколаївській області) та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.
Державна податкова адміністрація в Миколаївській області та державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва є органами державної влади і, відповідно, їх діяльність має підпорядковуватись вимогам ст.19 Конституції України та здійснюватись у відповідності з приписами ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ.
Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрована підприємцем з 05.02.2009, а з 11.02.2009 перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності (свідоцтво про сплату єдиного податку серії С №596862).
23.09.2009 Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області здійснена планова перевірка господарської одиниці позивача -відділу з продажу фільтрів для очистки води, що розташований по вул. Леніна,25а м. Миколаєва Миколаївської області, з питання дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Перевірку позивача було проведено на підставі плану проведення перевірок на вересень 2009 року та направлень на перевірку від 22.09.2009.
Позивач допустив працівників ДПА Миколаївської області до проведення планової перевірки.
За результатами перевірки був складений акт за №0803/14/00/23/20908291 від 23.09.2009, відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР, зокрема, здійснення реалізації товарів, які не обліковано у встановленому законом порядку за місцем їх реалізації на суму 3840 грн.
На підставі акта про виявленні правопорушення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій (рішення №0001962303 від 12.10.2009) на суму 7680,00грн. за реалізацію не облікованих у встановленому порядку товарів (порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР).
Правовідносини, що є предметом судового дослідження врегульовані Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР.
Згідно п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, яку здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Приписами ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем їх реалізації та зберігання, застосовуються фінансові санкції у розмірі подвійної вартості недооблікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Таким чином, саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачений конкретний порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями. Не передбачено також конкретного переліку первинних документів які підприємець - фізична особа (яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування) повинен мати за місцем реалізації товарів.
Відповідно до п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснення господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64 (надалі - Інструкція №12). Згідно п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001, якою затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до Інструкція №12) суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Пункт 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів. Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
За таких обставин, на думку суду, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.
Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку і відповідачами не оспорюється.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 №727/98 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести лише Книгу обліку доходів та витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Посилання відповідача на те, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення обліку товарних запасів, суд також вважає безпідставним, оскільки дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу (платника єдиного податку) обліковувати за місцем реалізації товарів накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні бухгалтерські документи.
Відповідно до ч.І ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналіз правових норм в контексті предмету судового розгляду, вказує на те, що вимоги п.12 ч. І ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР не можуть бути застосовані до фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, а тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ч.І ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР у розмірі передбаченому ст.21 Закону №2б5/95-ВР є безпідставним. При здійсненні господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткуванні, відсутність за місцем реалізації товарів обліку товарних запасів, певних первинних документів на товар не може бути підставою для застосування фінансових санкцій на основі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В спірному Акті перевірки, рішенні про застосування фінансових санкцій та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР, та не спростовано доводи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації для суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування. Отже, відповідачем не доведено правомірності прийнятого на підставі Акта перевірки рішення про застосування щодо позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР.
Крім того, між Актом перевірки (в частині інкримінування виявленого порушення) і рішенням про застосуванням штрафних санкцій існують розбіжності. Так, відповідно до акта перевірки позивачеві інкримінується здійснення реалізації товару, який не обліковано у встановленому законом порядку (відповідальність за вчинення вказаного порушення передбачена ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР), а рішенні про застосування штрафних санкцій зазначено, що суб'єкт господарювання притягується до відповідальності за порушення ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР. Наведене також вказує на необґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР.
Таким чином, вимоги позивача в частинні визнання протиправним та скасування рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій ґрунтуються на приписах чинного законодавства і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 12.10.2009 року №0001962303 про застосування щодо приватного підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 7680 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 26 березня 2010 року