Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
м. Миколаїв.
23.12.2009 р. Справа № 2а - 5692/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді
Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_2,
АДРЕСА_2
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029
ДПА у Миколаївський області
старшого держподатревізора-інспектора Романова К.Ю. головного держподатревізора-інспектора Федоровича О.О.
проскасування рішення № 0001992350 від 20.08.09 р.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача 1: Гусаревич В.М. довіреність №2234/8/10-00 від 04.11.2009 року
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: Романов К.Ю.
від відповідача 4: Федорович О.О.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, з урахуванням послідуючого уточнення позовних вимог, пред'явила позов до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, Державної податкової адміністрації у Миколаївській області, старшого держподатревізора-інспектора Романова К.Ю., головного держподатревізора-інспектора Федоровича О.О. з вимогою визнати протиправними дії старшого держподатревізора-інспектора Романова К.Ю., головного держподатревізора-інспектора Федоровича О.О. під час проведення перевірки Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 що відбулася 10.08.2009р., визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Заводському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992350 від 20.08.2009р.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідачі позовні вимоги не визнали, зазначили, що рішення ДПІ у Заводському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992350 від 20.08.2009р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
10.08.2009 року, на підставі направлення №2060/23-517 від 10.08.2009р., виданого ДПА у Миколаївській області, головним держподатревізором - інспектором ДПА у Миколаївській області Федорович О.О. та направлення № 2059/23-517 від 10.08.2009р. старшим держподатревізором -інспектором ДПА у Миколаївській області Романовим К.Ю. здійснено перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, про що складено акт № 0892/14/00/23/НОМЕР_2 від 10.08.2009 року.
На підставі зазначеного акту прийнято рішення ДПІ у Заводському районі про застосування штрафних санкцій №0001992350 від 20.08.2009 р. в розмірі 3860 грн.
У висновку щодо розрахунку сум штрафних санкцій зазначено два виявлених порушення:
- при розрахунках за пиво в пляшках без використання КОРО та РК (сума санкції 340 грн.);
- неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації (сума санкції 3520 грн.).
Згідно Опису (вибіркового) фактичної наявності товарів (додаток до акту перевірки від 10.08.2009 р. №0892/14/00/23/НОМЕР_2) у якості порушення зазначено відсутність первинних документів на певні товари за місцем їх реалізації.
Щодо першого порушення вказаного в акті, то суд зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не надає право посадовим особам податкових органів при проведенні перевірок робити закупівлю товарів за власні кошти з метою контролю суб'єкта господарювання перед початком перевірки. Саме такі дії були вчинені головним держподатревізором - інспектором ДПА у Миколаївській області Федорович О.О. та старшим держподатревізором -інспектором ДПА у Миколаївській області Романовим К.Ю. (було придбано пиво "Чернігівське світле" 1л. про що зазначено у пункті 2.2.7 Акту перевірки (а.с.11)).
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 15 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” покладення на посадових осіб органів державної податкової служби обов'язків, не передбачених цим Законом та іншими актами законодавства України, забороняється. Всупереч вимогам закону, посадові особи ДПА, при перевірці господарської одиниці Позивача, одночасно діяли як перевіряючи, як споживачі (покупці) продовольчих товарів та як свідки порушення порядку розрахунків під час власної розрахункової операції.
Факт невидачі особі, яка отримує товар, відповідного розрахункового документу на повну суму покупки відповідачами було встановлено не у спосіб передбачений законодавством та з перевищенням своїх повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.70, ч.2 ст.71 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі не надали доказів законності дій посадових осіб під час перевірки.
Стосовно порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації слід зазначити, що жодним нормативно -правовим актом на цей час не передбачений конкретний порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами підприємцями. Не передбачено також конкретного переліку первинних документів які підприємець -фізична особа (яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування) повинен мати за місцем реалізації товарів.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні” розповсюджується лише на юридичних осіб.
Саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
Таким чином, відсутність за місцем реалізації певних первинних документів на товар не може бути підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Щодо законності призначення та проведення самої перевірки, то слід зазначити на наступне.
Питання проведення органами державної податкової служби України планових та позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Зазначене узгоджується з вимогами ст.19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.
Стаття 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" містить дві сьомі частини, які протирічать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо протирічить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це, суд вважає в такій ситуації необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 11-1, яка була внесена в закон пізніше (Статтю 11-1 доповнено частиною сьомою згідно з Законом N 2505-IV від 25.03.2005).
У відповідності до цієї сьомої частини статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У відповідності до положень статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Аналізуючи зміст положень статті 11-1 Закону, суд приходить до висновку про те, що підставою для проведення планової виїзної перевірки платника податків є наявність останнього у плані роботи такого органу державної податкової служби. При цьому така перевірка може бути реалізована органами податкової служби не більше одного разу на рік.
У відповідності до положень частини 4 статті 11-1 Закону право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Як випливає з матеріалів справи, перевірка позивача здійснювалася як планова з посиланням на пункт 2 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на підставі відповідних направлень на перевірку, проте річний план-графік податкової служби щодо планових виїзних перевірок відсутній.
Як зазначив в своїх поясненнях Позивач, відповідне повідомлення за 10 днів про проведення планової перевірки не було йому направлене. Доказів про інше Відповідачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана, на відміну від направлення на перевірку, в день проведення перевірки під розпис. Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником Відповідача суду не надано, зазначаючи в засіданні про відсутність останнього.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідачів при проведенні перевірки позивача є протиправними, оскільки в направленнях на перевірку зазначено вид перевірки -планова, при цьому направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки податковою службою не здійснювалося, річний план перевірок не складено (відсутній), накази про проведення позапланових перевірок не видавались, в направлені на перевірку не зазначений реквізит господарської одиниці, що перевірялася, сам початок перевірки супроводжувався діями які мають ознаки перевищення службових повноважень та не передбачені будь яким законом та посадовими інструкціями.
При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", перевірки щодо РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку, в той же час у пред'явлених на перевірку направленнях вказано на проведення саме планової перевірки.
Суд не приймає посилання позивача на Наказ №355 від 27.05.2008р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” з огляду на положення Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92р. № 493/92 та відсутності їх реєстрації в Мін'юсті та у зв'язку з тим, що положення Наказу в значній мірі стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій вони набувають чинності тільки через 10 днів після їх державної реєстрації.
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби.
Крім того, суд встановив наявність порушення відповідачем порядку оформлення розпорядчих документів, на підставі яких здійснюється перевірка - направлення на перевірку не містили усіх необхідних реквізитів, на які вказують приписи частини 3 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.07р., зокрема, не вказані у направлені найменування відокремленого підрозділу суб'єкта господарювання, щодо діяльності якого здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посадовими особами ДПА Миколаївської області було проведено перевірку господарської одиниці (сезонна виносна торгівля за адресою: м.Миколаїв, парк "Перемоги"), юридична адреса позивача: АДРЕСА_2, .
Як вже було зазначено, в направленнях на перевірку позивача не була вказана будь -яка з адрес де здійснює підприємницьку діяльність позивач, не зазначено реквізитів господарської одиниці особи що перевіряється.
Як пояснили представники Відповідачів в судовому засіданні, посадові особи які проводили перевірку самостійно визначають місцезнаходження господарських одиниць особи що перевіряється.
В той же час, відповідачами не було надано суду жодного документального доказу на обґрунтування такого способу визначення конкретного адресу та місця розташування об'єкту (господарської одиниці) що перевірявся.
На думку суду, порушенням при проведення перевірки є також те, що вона проводилась виключно співробітниками ДПА у Миколаївській області, що є не притаманним цьому органу, оскільки відповідно до ст.9 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” до функцій державних податкових адміністрацій в областях не входить проведення перевірок платників податків які не перебувають на безпосередньому податковому обліку в обласних ДПА. Аналогічної точки зору притримується і Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, яка зазначена в листі від 26.02.07р. №1414.
Крім того, в наслідок зазначених дій ДПА в Миколаївської області, інший суб'єкт владних повноважень (ДПІ Заводському району м. Миколаєва) був змушений приймати оскаржуване рішення без достатніх правових підстав та за відсутності реальної можливості оцінити та перевірити законність проведеної перевірки, спосіб її проведення та дати оцінку діям посадових осіб ДПА Миколаївської області, які безпосередньо проводили перевірку суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що порушення посадовими особами суб'єкта владних повноважень, які проводили перевірку, порядку її проведення та не у спосіб встановлений законом, вказує на її протиправність, і є також підставою для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.
Крім того, слід зазначити, що частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі не довели суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати дії ДПА у Миколаївський області щодо призначення і проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 незаконними.
3. Визнати дії старшого держподатревізора-інспектора, інспектора податкової служби 1 рангу Романова К.Ю., головного держподатревізора-інспектора, інспектора податкової служби 1 рангу Федоровича О.О. під час проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 незаконними.
3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992350 від 20.08.2009 року на суму 3860 грн..
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Постанову може бути оскаржено в порядку ст.185, 186 КАС України.
Суддя О. А. Зіньковський
постанова складена у повному обсязі
11.02.2010 р.