Україна
12 квітня 2010 р. справа № 2а-4599/10/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Рябовол М.О.
за участю
представника позивача - Ткаченко І.М., Третяк А.О.,
представника відповідача - Перець В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстоун» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій щодо невизнання податковою звітністю декларацію з ПДВ за грудень 2009 № 9002599704 від 19.01.2010,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстоун», звернувся до суду з позовною заявою до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій щодо невизнання податковою звітністю декларацію з ПДВ за грудень 2009 № 9002599704 від 19.01.2010.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 19 січня 2010 року ним на адресу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції по електронній пошті було направлено декларацію з ПДВ за грудень 2009 року. Звіту було присвоєно реєстраційний номер № 9002599704 від 19.01.2010р.
Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією на його адресу було направлено лист № 376/10/15-013 від 26.01.2010р. в якому вказує, що згідно п.4.5 наказу ДПА України від 31.12.2008р. № 827 податкова декларація з ПДВ за грудень 2009р. № 9002599704 від 19.01.2010р. не визнана податковою звітністю на підставі того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстоун» не враховані вимоги п.2 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р.
Однак позивач не погоджується із позицією Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції, оскільки він при заповненні і відправленні податкової накладної з ПДВ за грудень 2009р. виконав всі вимоги і правила, вказані у затвердженому порядку її заповнення. Не було порушено жодного пункту, що перелічені у п.4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2008р. № 827.
Вважає, що підстави для визнання декларації з ПДВ як податкової звітності повністю відсутні.
До того ж у листі вказано, що позивач порушив вимоги п.2 розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р.
Зазначає, що відповідачем порушено триденний термін повідомлення платника податків, що встановлений п.п. 4.1.3 п.4.1 ст. 4 Закону № 2181, оскільки декларацію зареєстровано 19.01.2010р., а лист Шахтарська ОДПІ направила лише 26.01.2010 р.
Податкові накладні, на підстав яких нараховано податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами за період з жовтня 2007р. по грудень 2009р. Фактично податкові накладні були отримані у грудні 2009р., що підтверджується відповідними записами у журналі реєстрації отриманих податкових накладних. Всі отримані та видані податкові накладні записані у реєстрі отриманих і виданих податкових накладних згідно п.п. 7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В обґрунтування своєї позиції посилається на п.п.7.2.6., п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.5.1 .7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст. 67, п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України .
Вважає дії відповідача такими, що порушують його права, тому просить задовольнити позовні вимоги.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що відповідач не визнає декларацію з ПДВ за грудень 2009 року від 19.01.2010р. № 9002599704 податковою звітністю на підставі того, що підприємством не враховані вимоги п.2 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р, а саме задекларовано податковий кредит за грудень 2007р. у сумі 12500,00 гривень. Згідно п. 2 Розпорядження КМУ у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк вносить у декларацію з ПДВ відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податку органами державної податкової служби.
Зазначає, що податковий кредит зазначеного періоду було перевірено в ході планової виїзної документальної перевірки у вересні 2009 року.
Також в обґрунтування своєї правової позиції посилається на п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на вищевикладене просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстоун» (Далі за текстом - ТОВ «Донстоун»), є юридичною особою, взятий на облік в Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції (Далі за текстом - Шахтарська ОДПІ) у якості платника податків.
19.01.2010 року ТОВ «Донстоун» на адресу Шахтарської ОДПІ по електронній пошті було направлено декларацію з ПДВ за грудень 2009 року. Звіту було присвоєно реєстраційний номер № 9002599704 від 19.01.2010р. (а.с.8-9,14).
Разом із вказаною декларацією на адресу Шахтарської ОДПІ було направлено розрахунок коригування сум ПДВ, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.10-14).
Шахтарською ОДПІ на адресу ТОВ «Донстоун» було направлено лист № 376/10/15-013 від 26.01.2010р. в якому вказує, що згідно п.4.5 наказу ДПА України від 31.12.2008р. № 827 податкова декларація з ПДВ за грудень 2009р. № 9002599704 від 19.01.2010р. не визнана податковою звітністю на підставі того, що не враховані вимоги п.2 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р. Крім того, коригування податкового кредиту здійснено за період, який було перевірено в ході планової виїзної документальної перевірки у вересні 2009р. (а.с.28).
Відповідно до п.4.5 наказу ДПА України від 31.12.2008р. № 827 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є:
відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється);
відсутність скріплення печаткою підписів платника податків;
відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа;
відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності;
неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань;
подання ксерокопії звітних документів;
порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
У таких випадках працівники підрозділів ведення та захисту податкової звітності повинні в усній формі попередити платника податків про виявлені недоліки і наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності і запропонувати надати нову, оформлену належним чином.
Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).
Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання"
Платнику податків у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання) структурним підрозділом, до функцій якого належить приймання податкової звітності, надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).
У БДАЗ дана податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "До відома", а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дата його відправки.
Проте судом не встановлено порушення позивачем вказаної норми.
Відповідно до п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1120-р. Деякі питання адміністрування податку на додану вартість, у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податку органами державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Як вбачається із матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Донстоун» нарахував податковий кредит з податку на додану вартість, складені контрагентами за період з жовтня 2007 року по грудень 2009 року. Фактично податкові накладні отримані позивачем у грудні 2009 року, що підтверджується записом у журналі реєстрації отриманих податкових накладних позивача (а.с.16-17).
Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено у судовому засіданні відповідач своїм правом на проведення позапланової перевірки ТОВ «Донстоун» після надходження від нього податкової декларації з ПДВ за грудень 2009р. не скористався.
Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що податковий кредит зазначеного періоду було перевірено в ході планової виїзної документальної перевірки у вересні 2009 року з огляд на наступне.
Виходячи із змісту ч. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, у самому Законі прямо передбачено, за яких обставин податковий орган може не визнати декларацію, а отже, ці обставини і слід вважати підставами неприйняття декларації, які мають зазначатись податковим органом у письмових пропозиціях про подання нової декларації.
Виходячи із комплексного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що діючим законодавством не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних в іншому, ніж у звітному податковому періоді, а також невизнання податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ виходячи із вказаних підстав.
Для повного та всебічного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Шахтарської ОДПІ які виразилися у невизнанні податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ за грудень 2009 № 9002599704 від 19.01.2010.
Таким чином підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, про визнання протиправними дій Шахтарської ОДПІ які виразилися у невизнанні податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ за грудень 2009 № 9002599704 від 19.01.2010 та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстоун» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій щодо невизнання податковою звітністю декларацію з ПДВ за грудень 2009 № 9002599704 від 19.01.2010, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Шахтарської ОДПІ які виразилися у невизнанні податковою звітністю податкову декларацію з ПДВ за грудень 2009 № 9002599704 від 19.01.2010.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстоун» витрати по сплатві судового збору у розмірі 3,40 гривень.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 квітня 2010 року.
Повний текст постанови складений 17 квітня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Христофоров А.Б.