м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
13 квітня 2010 р. Справа № 2-а-458/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,
при секретарі судового засідання: Вихристюк Інні Василівні
за участю:
Представника позивача: Вінярчука Д.В.
Відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ямпільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_2
про: стягнення коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов Ямпільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 5863,34 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог п.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", після надання йому статусу безробітного був працевлаштований, однак не подав відомості про це до Ямпільського районного центру зайнятості. За вказаних обставин, згідно п. 3 ст. 36 цього Закону, наявні всі підстави для повернення виплаченої гр. ОСОБА_2 допомоги по безробіттю.
Відповідно до ст. 39 вказаного Закону спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Оскільки в добровільному порядку гр. ОСОБА_2 кошти не повернув на рахунок Ямпільського районного центру зайнятості, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з із зазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 11.02.2010 року провадження по справі відкрито.
В судовому засіданні 13.04.2010 року представник позивача просив позов задовольнити, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Заявлені вимоги мотивував обставинами, наведеними в адміністративному позові.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, обгрунтовуючи свою позицію тим, що не погоджується із заявленою сумою до стягнення, оскільки вважає, що Ямпільським РЦЗ повинна бути стягнена тільки сума допомоги по безробіттю, що була виплачена в період виконання ОСОБА_2 роботи за трудовою угодою.
Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п. 2.1. "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000 р. № 307, гр. ОСОБА_2, який перебував на обліку як безробітний у Ямпільському районному центрі зайнятості відповідно до поданої ним заяви від 11.09.2008 року, було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 5836,34 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві про надання статусу безробітного від 11.09.2008 року гр. ОСОБА_2 зазначив, що не зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
В силу пункту 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.
При проведенні звірки з даними Державної податкової адміністрації виявлено, що у період перебування на обліку у Ямпільському районному центрі зайнятості, та отримуючи допомогу по безробіттю, гр. ОСОБА_2 мав трудові відносини з Державною інспекцією з карантину рослин у Вінницькій області з 01.09.2008 року по 29.09.2008 року.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”, не можуть бути визнані безробітними громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю відповідно до законодавства України.
Ямпільським районним центром зайнятості проведено звірку щодо підтверджуючих фактів працевлаштування гр. ОСОБА_2, зокрема надіслано запит до Державної інспекції з карантину рослин у Вінницькій області. На вказаний запит Державною інспекцією з карантину рослин у Вінницькій області 04.11.2009 року повідомлено Ямпільський РЦЗ про те, що ОСОБА_2 дійсно виконував обстеження на виявлення західного кукурудзяного жука по цивільно-правовій угоді б/н від 02.07.2008 року в період з 01 по 29 вересня 2008 року. За виконану роботу ОСОБА_2 у вересні 2008 року була нарахована заробітна плата у розмірі 515,00 грн.
Згідно ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як наслідок порушення відповідачем п.2 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” директором Ямпільського районного центру зайнятості наказом №НТ100119 від 19.01.2010 року було прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 коштів в сумі 5836,34 грн. Як встановлено в судовому засіданні, даний наказ було надіслано на адресу відповідача. Відповідач даний наказ отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №15019 від 23.01.2010 року, однак суму боргу не сплатив.
Ямпільський районний центр зайнятості діє на підставі „Положення про Ямпільський районний центр зайнятості", відповідно до якого він є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості. Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" центру зайнятості делеговано повноваження щодо стягнення у судовому порядку виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок навмисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, суд не погоджується з позицією позивача щодо віднесення гр. ОСОБА_2 на час виконання ним роботи за цивільно-правовою угодою до категорії зайнятого населення з наступних підстав.
Так, ОСОБА_2 02.07.2008 року укладено трудову угоду з Державною інспекцією з карантину рослин у Вінницькій області, згідно якої відповідач зобов"язувався провести обстеження на виявлення західного кукурудзяного жука в строк з 21.07.2008 року по 18.08.2008 року. За виконання даної роботи Держінспекція з карантину рослин зобов"язувалась виплатити гр. ОСОБА_2 515,00 грн.
Виходячи із загального розуміння, трудова угода за своєю суттю це - цивільно-правовий договір, тобто договір підряду чи договір про надання послуг, що регулюється Цивільним кодексом України: одна сторона (підрядник) зобов"язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Предметом даної угоди є матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру. За цивільно-правовою угодою оплачується не сам процес праці, а його кінцевий результат, який обумовлений цією угодою та оформляється актами виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться оплата. У разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Працівник в данному випадку не вступає в трудові відносини з роботодавцем: на нього не розповсюджується дія колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, соціальні пільги та гарантії підприємства. Під час укладання трудової угоди (цивільно-правової угоди) процес праці виконавця не регламентується. Підрядник сам організовує свою роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд. У випадку виконання завдання за договором підряду та інших договорів цивільного права процес праці та умови її застосування перебувають за межами зобов"язальних правовідносин. Праця слугує тут лише способом виконання зобов"язань.
Суттєвою ознакою трудової угоди є отримання винагороди за виконану роботу, а не заробітної плати як те встановлено Кодексом законів про працю за виконання трудового договору.
Таким чином, відповідачем заключено трудову угоду та встановлено період виконання зобов"язань за цією угодою - з 21.07.2008 року по 18.08.2008 року. В судовому засіданні з пояснень відповідача суду стало відомо, що відповідачем робота по цивільно-правовій угоді фактично була виконана з 01.09.2008 року по 14.09.2008 року. В свою чергу представник позивача в обгрунтування своєї позиції з даного питання послався на лист Державної інспекцієї з карантину рослин у Вінницькій області від 04.11.2009 року №1020-02, в якому йдеться мова про виконання ОСОБА_2 цивільно-правової угоди в період з 01.09.2008 року по 29.09.2008 року.
Доказами в розумінні статті 79 вказаного Кодексу є документи, листи, телефонограми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу в спростування даної аргументації представника позивача, а тому приймає позицію представника Ямпільського РЦЗ щодо встановлення періоду фактичного виконання роботи ОСОБА_2 по вищезазначеній цивільно-правовій угоді з 01.09.2008 року по 29.09.2008 року.
Тим не менше, з"ясувавши всі обставини справи, дослідивши трудову угоду ОСОБА_2 з Державною інспекцією з карантину рослин у Вінницькій області від 02.07.2008 року, заяву ОСОБА_2 про отримання статусу безробітного, суд прийшов до висновку, що відповідач на час подання до Ямпільського РЦЗ заяви про надання статусу безробітного - 11.09.2008 року, фактично був безробітним, з наступних підстав.
По-перше, ОСОБА_2 виконував цивільно-правові зобов"язання по виконанню трудової угоди, заключеної на період з 21.07.2008 року по 18.08.2008 року, тобто дана трудова угода була заключена до моменту набуття статусу безробітного 11.09.2009 року.
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначення "зайнята особа" не залежить від часу та порядку виплати нарахованої заробітної плати та винагороди за цивільно-правовими угодами, а залежить саме від виконання трудових обов"язків, перебування у трудових відносинах та наявність зобов"язань за цивільно-правовими угодами, пов"язує зайнятість особи саме з працею в незалежності від її оплати та отримання результатів в часовому проміжку.
Таким чином, посилання представника позивача на те, що в період отримання статусу безробітного, відповідач надав неправдиві відомості, які впливали на визначення вказаного статусу, спростовується тим, що на момент 11.09.2008 року ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з Державною інспекцією з карантину рослин у Вінницькій області.
По-друге, згідно із. ст.1 Закону України “Про зайнятість населення” до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою. Із змісту цього Закону та статті 43 Конституції України випливає, що та чи інша праця може вважатись роботою лише тоді, коли вона дає можливість заробляти собі на життя. Безумовно, епізодичний дохід відповідача, отриманий в якості винагороди за виконання цивільно-правової угоди, в сумі 515 грн. не може забезпечити життєдіяльність відповідача.
Судом заслухано пояснення сторін, досліджено наявні у справі матеріали та встановлено, що інших епізодичних доходів відповідач, маючи статус безробітного, не отримував. Інших відомостей про отримання ОСОБА_2 доходів представник позивача суду не надав.
Водночас при з"ясуванні обставин справи суду стало відомо, що ОСОБА_2 як при поданні ним заяви до Ямпільського РЦЗ про отримання статусу безробітного, так і в подальшому, не було роз"яснено посадовими чи уповноваженими особами Ямпільського РЦЗ про умови набуття даного статусу, зокрема про підстави припинення виплати по безробіттю та повернення виплачених коштів. Доказів в спростування вказаного представником позивача суду надано не було.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку щодо доцільності стягнення з відповідача суми допомоги по безробіттю відповідно до даних про виконані платежі, зазначених в персональній картці ОСОБА_2, виплаченої за період виконання ОСОБА_2 роботи по цивільно-правовій угоді за період з 11.09.2008 року по 29.09.2008 року в сумі 280,00 грн.
Згідно ч.1 цієї статті Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, паспорт серії АВ №НОМЕР_2) на користь Ямпільського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Жовтнева, 86, м. Ямпіль, Вінницка область, 24500, р/р 37177002000907 УДК у Вінницькій обласі, МФО 802015, код 20088020) кошти в сумі 280,00 грн. (двісті вісімдесят гривень).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 19.04.10
Суддя /підпис/ Гонтарук Віктор Миколайович
Копія вірна.
Суддя:
Секретар:
13.04.2010