м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
12 квітня 2010 р. Справа № 2-а-808/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Балховського С.В.., свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі -ТУ ГДІ у Вінницькій області) про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТУ ГДІ у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Зазначав, що за наслідками проведення державними інспекторами ТУ ГДІ у Вінницькій області перевірки автомобіля, що належить йому щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідачем застосовані фінансові санкції в розмірі 1700 гривень, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Позивач, не погоджуючись із застосованими до нього фінансовими санкціями, змушений звернутися в суд з позовом про захист своїх прав та інтересів.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили задовольнити позов. Суду пояснили, що застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним, оскільки правопорушення - перевезення вантажів без ліцензійної картки, яке зафіксоване у акті перевірки № 000694 від 07.05.2010 року - ОСОБА_1 не вчинялось. Позивач зареєстрований фізичною особою підприємцем, проте, в трудових відносинах з найманими працівниками не перебуває. На момент перевірки за кермом автомобіля перебував його син -ОСОБА_4, який керував транспортним засобом на законних підставах та не мав мети отримання прибутку від перевезення вантажу. Тому постанова про застосування фінансових санкцій до позивача за порушення законодавства про автомобільний транспорт № 050699 від 19.05.2008 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, просили поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, зважаючи на те, що позивач не був повідомлений про розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт та дізнався про застосування до нього штрафних санкцій лише в кінці січня 2010 року, з ухвали суду про відкриття провадження у справі за позовом ТУ ГДІ у Вінницькій області до нього, а тому був позбавлений права на захист своїх інтересів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволені позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно із завданням № 035233 на 05.05.2008 року 7 травня 2008 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області здійснено перевірку транспортного засобу Зил 131, номерний знак 53615ВІ, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_1.
За наслідками перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 000694 від 07.05.2008 року, у якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу (дрова) з «Райагроліс»смт. Оратів згідно ордера № 93380 від 28.02.2008 року для ПП «Палада»с. Кунка Гайсинського району, без ліцензійної картки, що є порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»частина 1 абзац 3 -надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме -не оформлена ліцензійна картка.
19.05.2008 року на підставі акту № 000694 від 07.05.2008 року, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області винесена постанова № 050699 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 гривень, в зв'язку з порушенням останнім законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Судом також встановлено, що згідно довідки Оратівського районного центру зайнятості № 04-10/39 від 09.02.2010 року протягом 2008 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 трудові договори з найманими працівниками в Оратівському районному центрі зайнятості не реєструвались.
Згідно довідки Іллінецької МДПІ у Вінницькій області № 114/10/17-120 від 16.02.2010 року виданій фізичній особі ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про те, що за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року будучи фізичною особою-підприємцем та перебуваючи на загальній системі оподаткування задекларовано нульовий дохід (вх. № 1187, від 16.10.2008 року).
Згідно довідки ТУ ГДІ у Вінницькій області № 02-2/1515 від 08.04.2010 року ОСОБА_1 станом на 08.04.2010 року заяву на оформлення ліцензії на право надання послуг з автоперевезень не подавав і ліцензію не отримував.
Відповідно до статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Зокрема, документами фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах є:
для автомобільного перевізника -ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 7.05.2008 року він керував автомобілем марки Зил 131, д/н НОМЕР_2, право керування на підставі запису у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. На момент перевірки він працював в "Оратівагроліс" лісником. Вантаж який перевозився належав підприємству "Оратівагроліс", покупець ПП «Палада». Батько щодо даного перевезення не знав, оскільки автомобіль хоч і належав йому, але він ним не користувався.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 7.05.2008 року ним була здійснена перевірка автомобіля марки Зил 131, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Було виявлено перевезення вантажу (дрова) згідно ордера № 93380 від 28.02.2008 року з "Райагроліс" смт. Оратів для ПП "Палада" с. Кунка, Гайсинського району. В зв'язку з тим, що водієм не було пред'явлено ліцензійної картки, було встановлено порушено Закону України "Про автомобільний транспорт".
Задовольняючи позов суд виходить з того, що до позивача безпідставно застосовано відповідальність за перевезення вантажів на договірних умовах без ліцензійної картки, оскільки ОСОБА_1 особисто перевезення вантажів не здійснював, трудові договори з найманими працівниками не реєстрував, заяву на оформлення ліцензії на право надання послуг з автоперевезень не подавав і ліцензію не отримував.
Посилання лише на те обставину, що автомобілем, який належить позивачу здійснювали перевезення вантажу, не є підставою для застосування саме до ОСОБА_1 фінансових санкцій. За кермом автомобіля, знаходився ОСОБА_4, який на момент перевірки працював лісником в «Оратіварголіс», керував автомобілем на законних підставах, оскільки був вписаний до техталону. Вантаж (дрова) належав «Оратівагроліс», замовником якого був ПП «Палада», договорів про надання послуг з перевезення вантажу саме ОСОБА_1 надано не було, а тому, оскільки надання послуг позивачем з перевезення вантажу не встановлено, обов'язку мати ліцензійну картку також не було.
З приводу пропуску позивачем строку звернення до суду слідує зазначити наступне.
Відповідно до пункту 26 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 29 цього порядку визначено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідачем не надано суду доказів про повідомлення належним чином ОСОБА_1 про розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт 07.05.2008 року, а також доказів отримання позивачем копії постанови № 050699 від 19.05.2008 року про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що на думку суду, є поважною причиною пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду позивачем, а тому суд поновлює пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до адміністративного суду.
В силу частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова відповідача щодо застосування фінансової санкції у розмірі 1700 гривень, в зв'язку з порушенням позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосована неправомірно. А тому позовні вимоги щодо визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 050699 від 19.05.2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій № 050699 від 19.05.2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. понесених судових витрат.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.04.2010 року.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович