Справа № 159/403/20 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М.
Провадження № 22-ц/802/998/20 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.
19 жовтня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Матвійчук Л.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2020 року,
У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 21.04.2011 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач погодився на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід'ємних частин договору.
Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 01.12.2019 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 14393 грн. 85 коп., з яких: 884 грн. 68 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 126 грн. 48 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 12221 грн. 08 коп. - нарахована пеня, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 661 грн. 61 коп. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, що виникла станом на 01.12.2019 року в розмірі 4172 грн. 77 коп., з яких: 884 грн. 68 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 126 грн. 48 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 2000 - нарахована пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 661 грн. 61 коп. - штраф (процентна складова).
У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2011 року банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку та виявлено бажання відповідача оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна» (т.1 а.с.12).
Разом із тим, у зазначеній анкеті-заяві відсутні дані про встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов'язання.
До позовної заяви банк приєднав та у подальшому надав різні витяги з Умов і Правил надання банківських послуг, жоден з яких відповідачем не підписаний (т.1 а.с.14-30, 211-234). Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами анкети-заяви діяли Умови і Правила надання банківських послуг саме в таких редакціях, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Крім того, до позовної заяви приєднано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який відповідачем також не підписаний та у якому зазначено характеристики та значення 4 різних видів карт «Універсальна», які не могли існувати станом на 21.04.2011, оскільки у графах «Значення» наводиться приклад про користування картками у період 2013-2015 років (т.1 а.с.13).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту та штрафів, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З урахуванням наведеного, банк безпідставно заявив до стягнення заборгованість по пені у розмірі 12221 грн. 08 коп., а також стягнення 500 грн. штрафу (фіксованої частини) та 661 грн. 61 коп. штрафу (процентної складової), у зв'язку із чим рішення суду в означеній частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення - про відмову у цих позовних вимогах.
Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення із відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач фактично отримав у банку кредитні кошти, якими активно користувався.
Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідач своєї незгоди із заявленим до стягнення розміром заборгованості по тілу кредиту не подав.
Відповідач активно користувався кредитними коштами, що стверджується наданою позивачем випискою по рахунку. Неодноразово кошти погашалися ним особисто готівкою у терміналах самообслуговування відділень банку, а також через додаток Приват24. Жодних заперечень до банку щодо не укладення кредитного договору чи невірного розміру заборгованості за тілом кредиту відповідач не подавав (т.1 а.с.199-203).
З урахуванням наведеного, вимоги банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 884 грн. 68 коп. підлягають до задоволення.
Згідно позовної заяви позивач також ставить вимогу про стягнення із відповідача 126 грн. 48 коп. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно довідки позивача термін дії кредитної картки закінчився у травні 2019 року (т.1 а.с.205).
Позивач розраховував заборгованість станом на 01.12.2019.
Таким чином, за період з червня по листопад 2019 року включно 3% річних від простроченого тіла кредиту у розмірі 884,68 грн. становить 13 грн. 27 коп., а тому саме такий розмір заборгованості підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача відповідно до ст. 625 ЦК України.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 884 грн. 68 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 13 грн. 27 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені у зменшеному розмірі, штрафів та заявленого розміру відсотків за ст.625 ЦК України зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, а саме, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 21.04.2011 та 13 (тринадцять) грн. 27 коп. - 3 % річних.
У решті позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді