Справа № 761/2033/19
Провадження № 2/761/837/2020
17 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Гриб Д.В.,
за участі представника позивача: Яценко О.С.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБХ» про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-
15 січня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Під час слухання справи як третю особу було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБХ».
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 20 468,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.; зобов'язати відповідача припинити залиття санвузла квартири АДРЕСА_1 протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та 01.08.2018 року виявив у санвузлі своєї квартири залиття із вище розташованої квартири №16 власником якої є відповідач.
За результатами обстеження квартири, обслуговуюча організація склала акт про залиття в якому зазначено обсяг пошкоджень та встановлено причину залиття - розгерметизація каналізаційного стояка діаметром 50 в квартирі №16 . Крім того в акті зазначено, що ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» не має можливості усунути пошкодження каналізаційного стояка, оскільки власник квартири №16 доступу до квартири не надає.
Такі дії відповідача призводять до того, що продовжуються залиття квартири позивача та унеможливлює проведення відновлювального ремонту.
Внаслідок залиття було пошкоджено квартиру позивача та розмір збитків згідно з Висновком №17/12-2018 становить 20 468,00 грн.
Також позивач зазначає, що внаслідок залиття квартири він зазнав моральних страждань та оцінив їх в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 17.08.2020 року судом прийнято відмову від позову позивача ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача припинити залиття та провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБХ» про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - закрито в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити дії.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з врахуванням відмови від частини позовних вимог.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог на тій підставі, що залиття квартири позивача відбулось не з його вини так як в його квартирі не використовується «стояк» з якого відбувається залиття квартири позивача.
Третя особа представника в судове засідання не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, пояснення на заявлені вимоги до суду не надійшли.
А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника третьої особи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтям 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього кодексу, тобто тягар доказування покладається на сторін цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності Мерфі Теренс на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 30.09.2002 року.
Квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 18.03.2016 року.
З 25.06.2020 року власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.06.2020 року.
Частина 4 статті 319 ЦК України визначає, що власність зобов'язує.
Згідно ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відбулось залиття квартири позивача - точна дата не встановлена.
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року N 76, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за N 927/11207 передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Як вбачається, в акті повинно бути зазначено причину залиття квартири.
03.10.2018 року членами комісії ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» було складено акт в якому зазначено, що залиття квартири №14 відбулось з квартири №16 внаслідок розгерметизації каналізаційного стояка діаметром 50 в квартирі АДРЕСА_3 .
Як зазначено в акті, під час обстеження квартири №14 виявлено залиття в санвузлі, а саме: стеля підвісна (гіпсокартон), стіни (водоемульсійне фарбування).
Також в акті зауважено, що квартира №16 доступу до інженерних мереж не надає, у зв'язку з чим обслуговуюча організація не має можливості усунути протікання каналізаційного стояку.
Відповідач не погоджувався із власною виною в залитті квартири позивача та надав до суду висновок експерта О.Ю.Фєдосєєва згідно з яким встановлено, що в результаті проведених випробувань - проливу (скиду води) з квартир №№18,20 (4 та 5 поверхи відповідно), було виявлено протікання води з боку каналізаційного стояка, розташованого в районі балкону квартири №14 . При проливанні води з третього поверху - кв. 16 з усіх місць, де встановлені сантехприбори - протікання води з боку вказаного стояка не виявлено. А тому зазначено, що квартира №16 не може бути джерелом затоплення квартири №14 .
Крім того, за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 03.12.2019 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза для встановлення причини залиття.
Висновком експерта №1-25/06 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.06.2020 року, встановлено, що найбільш ймовірною причиною залиття квартири №14 є потрапляння рідини з вище розташованого простору внаслідок порушення герметичності каналізаційної системи. Проте встановити конкретну причину залиття квартири №14 згідно даних візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим оскільки відкритий доступ до всіх інженерних мереж водопостачання та каналізації (водовідведення) квартири №16 для можливості візуального огляду не забезпечено; пошкоджень водонесучих систем опалення, водопостачання та каналізації квартири №16 візуальний огляд яких є можливим, не встановлено, протікання води відсутнє; пошкоджень від залиття в приміщеннях квартири №16 не встановлено.
Крім того у висновку зазначено, що під час спуску води з квартири №16 в каналізаційну систему санвузла збільшення витоку води з конструкцій перекриття та підвісної стелі в санвузлі квартири №14 не спостерігається. Під час здійснення спуску води в каналізаційну систему з квартир №№18 та 20 спостерігається масовий витік води з конструкцій перекриття та підвісної стелі в санвузлі квартири №14 .
Таким чином, досліджені докази свідчать про те, що залиття квартири позивача сталося не з вини власника квартири №16 (відповідача).
За таких обставин суд прийшов до висновку, що залиття квартири позивача, сталося не з вини відповідача, а тому він, відповідно до ст.1166 ЦК України, не зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяні залиттям збитки.
Так як суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в зв'язку з відсутністю вини відповідача у залитті квартири, суд приходить до висновку що відсутні законом передбачені підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд-
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБХ» про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2020 року
Суддя: Н.Г.Притула