Справа № 761/24411/18
Провадження №1-кп/761/821/2020
іменем України
19 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100100002297 від 23 лютого 2018 року, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гребінки Васильківського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, який має двох дітей: 2000 та 2008 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
за участю:
секретарів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
потерпілого - ОСОБА_13 ,
захисника - ОСОБА_14 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 185 КК України, за натупних обставин.
Так, 23 лютого 2018 року, близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_2 прийшов до приміщення військторгу «Вік-Тайлор», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 32, де помітив, що продавець-консультант залишив без нагляду касову зону та пішов до другого залу надавати консультації покупцям. У цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь з метою особистого збагачення, ОСОБА_2 23 лютого 2018 року, близько 12 год. 25 хв., переслідуючи корисливий мотив, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до касової зони військторгу «Вік-Тайлор», та, відчинивши шухляду, в якій зберігалась виручка в сумі 23 647 грн, таємно викрав грошові кошти в сумі 9 800 грн., які належать ФОП ОСОБА_13 . Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не визнав та пояснив, що 23.02.2018 о 08 год. 00 хв. на станції Київського метрополітену «Лук'янівська» він зустрів слідчого ОСОБА_15 , привітався з ним та повів свого сина далі до школи. О 09 год. 00 хв. він зателефонував до свого друга ОСОБА_16 , та в подальшому, об 11 год. 00 хв. зустрівся з ним біля свого дому. Вони випили кави у магазині поруч з будинком та спустилися до гаражу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що використовується як офіс та склад. Далі, вирішивши свої робочі питання, він з ОСОБА_16 о 12 год. 45 хв. поїхали на вулицю О. Теліги у м. Києві, де ОСОБА_16 висадив його з автомобіля близько 13:00 - 13:30 год. поблизу станції Київського метрополітену «Дорогожичі». У той же час, він зателефонував ОСОБА_17 , та попрямував пішки додому. О 14 год. 00 хв. він зустрівся з ОСОБА_17 , після чого вони пішли до гаражу. Зазначив, що у той день він був у сірій в'язаній шапці та темно-синій куртці.
28 лютого 2020 року до нього додому прийшли двоє працівників поліції та запросили до відділення поліції для надання пояснень. У відділі поліції за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9, він дізнався, що його підозрюють у вчиненні крадіжки з магазину.
Вважає, що слідчий ОСОБА_15 мав мотив для фальсифікації цього провадження щодо нього, оскільки йому відомо про сфальсифіковані цим слідчим докази у іншому кримінальному провадженні.
Також ОСОБА_2 зазначив, що не має жодного відношення до крадіжки, оскільки перебував на той час за іншою адресою, а кримінальна справа є особистою помстою слідчого ОСОБА_15 .
В обґрунтування вини ОСОБА_2 прокурором в суді наведені фактичні дані, які містяться в досліджених в судовому засіданні документах:
-протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 лютого 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_13 повідомив, що 23.02.2018, в період часу з 12 год. 20 хв. по 12 год. 25 хв. в приміщенні магазину (воєнторг) «VIK - TAILOR», що за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 32, невідома особа чоловічої статі шляхом відкритого доступу до каси магазину, таємно викрала грошові кошти на суму 9800 грн. (т.1 а.с.41);
-протоколі огляду місця події від 23 лютого 2018 року з план-схемою та фототаблицею, відповідно до яких зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, при цьому встановлено, що в другій верхній шухляді зберігається каса (виручка) військторгу. На час огляду в шухляді знаходиться 13847 (тринадцять тисяч вісімсот сорок сім) гривень. Відеокамера, що зліва від входу направлена в бік касової зони. (т.1 а.с.42-52);
-протоколі огляду від 27 лютого 2018 року, відповідно до якого оглянутий відео-файл під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4», згідно якого виявлено, як 23.02.2018 в період часу з 12:18 по 12:19 год. особа чоловічої статі, одягнена в балоньову куртку синього кольору, хутряну шапку чорного кольору, зайшов до приміщення військторгу «Вік-Тейлор», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 32, де помітив, що продавець-консультант залишив без нагляду касову зону та пішов до другого залу надавати консультації покупцям, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до касової зони військторгу «Вік-Тайлор», та, відчинивши шухляду, в якій зберігалась кошти, таємно викрав грошові кошти, після чого вийшов з магазину (т.1 а.с.64-71);
-постанові про визнання речовими доказами від 11.05.2018, відповідно до якої диск для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, котрі розташовані у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100100002297 від 23.02.2018 (т.1 а.с.73);
-протоколі освідування особи від 28.02.2018, відповідно до якого було проведено освідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під відеозйомку з подальшим записом на CD-R диск (т.1 а.с. 75-77)
-висновку експерта № 9/137 від 29.03.2018, відповідно до якого у відеофайлах «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 _20180223122811_1470791.mp4» та «Военторг_IP камера 3 _Военторг_20180223115955 _20180223121451_1303878.mp4» з камер відеоспостереження військторгу «Вік-Тайлор» на диску для лазерних систем зчитування формату DVD+R з написом «hp» (код на внутрішньому колі ДЛСЗ «PSP6AORK301247 69D5) у зображеннях особи чоловічої статі, одягненої у балоньову куртку синього кольору, хутряну шапку чорного кольору та у порівняльних зразках гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа (т.1 а.с.82-88).
Також на обґрунтування винуватості ОСОБА_2 прокурор послався на показання потерпілого ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_18 , які були допитані в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_13 суду пояснив, що він зареєстрований як фізична особа - підприємець. Він здійснює торгівлю товарами у магазині «Вік-Тайлор». Точної дати не пам'ятає, приблизно о 17:00 - 17:30 год. приїхав до вказаного магазину, зайшов до каси, виявив нестачу грошових коштів та приблизно о 19:00 год. викликав поліцію. Також він переглянув відео з камер спостереження. Далі відео відправив до поліції в електронному вигляді. Потім на вимогу поліції це відео на диску завезла в поліцію його дружина або працівник поліції. Особисто він відеозапис у поліцію не передавав. На відео видно, що група осіб відволікала увагу працівників магазину, потім зайшов невідомий чоловік, взяв гроші з каси та відразу вийшов. Цю людину він впізнати не може. Записи з відеокамер зберігаються на жорсткий диск, пам'яті якого вистачає до двох тижнів. Цей диск у нього не вилучали. На сьогоднішній день запис вже знищений. Дві камери розміщені в кожному з залів. Поліції він надав записи з усіх камер добровільно, без офіційних запитів, на диску DVD чи CD-R, які при ньому не опечатувалися. Про те, що в договорі оренди вказана адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 32А щодо літери «А» не зміг надати пояснення, оскільки ніколи не звертав увагу на ці розбіжності в адресі магазину.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він працював продавцем в магазині «Вік-Тайлор». 23.02.2018 приблизно у першій половині дня під час роботи в магазині він разом зі своїм колегою ОСОБА_19 консультували клієнтів у 2-му залі. У цей час у 1-му залі зникли гроші. Про це вони дізналися наприкінці дня, коли ОСОБА_13 провів інвентаризацію. В магазині наявні камери відеоспостереження. Вони продивились відео, на якому побачили, що невідомий зайшов у магазин, швидко пройшов за касу, відкривав по черзі всі шухлядки, в одній з яких знаходилися гроші, забрав взяла гроші в сумі близько 10 000 грн. та вийшов з магазину. Впізнати цю особу він не зможе. У той день на роботі був присутній він, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , який працював на складі та в торгові зали не виходив. Доступ до камер має лише ОСОБА_13 . Чи надавав він іншим особам доступ до камер йому невідомо. Вважає, що злочин вчинила група осіб, оскільки клієнти є військовими та чітко знають, що їм потрібно. У цьому випадку чотири особи протягом близько 20-30 хв. запитували їх про весь товар, тим самим відволікали, поки злочинець викрадав гроші.
Дослідивши всі надані докази в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 185 КК України у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б підтверджували факт вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), саме обвинуваченим ОСОБА_2 .
Так, наведені стороною обвинувачення фактичні дані в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 лютого 2018 року; протоколі огляду місця події від 23.02.2018; протоколі огляду від 27 лютого 2018 року, відповідно до якого оглянутий відео-файл під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4»; постанові про визнання речовими доказами від 11.05.2018 диску для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, котрі розташовані у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор», протоколі освідування особи від 28.02.2018, не є належними доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки не містять в собі беззаперечних фактичних даних про причетність обвинуваченого до таємного викрадення майна потерпілого.
Оцінюючи дані, які містяться у протоколі огляду місця події від 23.02.2018; протоколі огляду від 27 лютого 2018 року, відповідно до якого оглянутий відео-файл під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4»; постанові про визнання речовими доказами від 11.05.2018 диску для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, котрі розташовані у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор», протоколі освідування особи від 28.02.2018, висновку експерта № 9/137 від 29.03.2018, відповідно до якого у відеофайлах «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 _20180223122811_1470791.mp4» та «Военторг_IP камера 3 _Военторг_20180223115955 _20180223121451_1303878.mp4» з камер відеоспостереження військторгу «Вік-Тайлор» на диску для лазерних систем зчитування формату DVD+R з написом «hp» (код на внутрішньому колі ДЛСЗ «PSP6AORK301247 69D5) у зображеннях особи чоловічої статі, одягненої у балоньову куртку синього кольору, хутряну шапку чорного кольору та у порівняльних зразках гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа, судом також встановлена недопустимість таких доказів у зв'язку із порушенням порядку отримання первинного доказу - відеозапису, який міститься у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4», на підставі дослідження якого в подальшому експертом був складений експертний висновок № 9/137 від 29.03.2018.
Так, в матеріалах справи та протоколі огляду від 27 лютого 2018 року, відповідно до якого оглянутий відео-файл під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4» відсутні дані про джерело походження такого відеозапису. Не було достовірно з'ясовано походження такого відеозапису і в ході судового розгляду шляхом допиту потерпілого та свідків.
При цьому прокурор в судовому засіданні посилався на те, що вказаний відеозапис був отриманий оперативним уповноваженим на виконання доручення слідчого, про що свідчать долучені до матеріалів провадження документи, а саме: доручення слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 23.02.2018, яким доручено співробітникам ВКП Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві здійснити слідчі (розшукові) дії, зокрема витребувати відеозаписи з військторгу, які стосуються події злочину; запит оперуповноваженого ВКП Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_21 від 23.02.2018 на підставі Закону України «Про Національну поліцію» адресований ФОП « ОСОБА_13 » про надання копії відеозаписів з камер відеоспостереження, які розташовані у ввіреній адресату установі, а саме в період часу з 12 год. 00 хв. 23.02.2018 по 12 год. 30 хв. 23.02.2018; лист ФОП « ОСОБА_22 » від 23.02.2018 про те, що останній добровільно надає копії файлів з камер відеоспостереження №1,2, що розташовані в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Київ, вул Мельникова, 32 (т.1 а.с. 61, 62, 63)
Однак такі доводи прокурора суперечать вимогам КПК України з огляду на наступне. Так, згідно положень ст. 40 КПК України слідчий має право доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Разом з тим, слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 23.02.2018 дав доручення співробітникам ВКП Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві витребувати відеозаписи з військторгу, які стосуються події злочину. При цьому витребування відеозаписів, про що надає доручення слідчий ОСОБА_15 , не входить до переліку слідчих (розшукових) дій, які передбачені главою 20 КПК України, а отже зміст такого доручення не відповідає вимогам КПК України, а здобуті в ході виконання цього доручення докази є такими, що отримані у незаконний спосіб.
Отже, прокурором в суді не доведено, що такий доказ отриманий стороною обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України.
Далі, суд оцінює лист ФОП « ОСОБА_22 » від 23.02.2018 про те, що останній добровільно надає копії файлів з камер відеоспостереження №1,2, що розташовані в приміщенні магазину «Вік-Тайлор» за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 32. При цьому встановлено, що у такому листі не зазначено на якому носії інформації надано вказані копії файлів, або інший спосіб їх передачі, як і не вказано хто саме отримав такі копії файлів з камер відеоспостереження №1,2, що розташовані в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Київ, вул Мельникова, 32.
Понад це, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 зазначив, що він особисто таку інформацію поліції не передавав, пригадав, що спершу такі записи були надані поліції в електронному вигляді, а потім його дружина, а можливо працівник поліції передали до слідства вказані копії файлів, записані на диску. У його присутності такий диск не опечатували.
Таким чином, існують обґрунтовані сумніви щодо достовірності даних, які містяться у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4», який був оглянутий протоколом огляду від 27 лютого 2018 року, і такі сумніви не були спростовані прокурором в ході судового розгляду.
Отже, суд визнає недопустим доказом дані, які містяться у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4»; а також у постанові про визнання речовими доказами від 11.05.2018 диску для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, котрі розташовані у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор» та протоколі огляду від 27 лютого 2018 року, відповідно до якого оглянутий відео-файл під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4», оскільки дані, які містяться у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4» отримані у незаконний спосіб, а також у зв'язку із наявністю обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, які містяться у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4» і такі сумніви не були спростовані прокурором в ході судового розгляду цього кримінального провадження.
Більше того, згідно висновку експерта за результатами проведення експертизи відеозвукозапису №2062/20-35 від 22.01.2020 встановлені дані свідчать про те, що відеозаписи, які містяться на досліджуваних оптичних дисках «ANV» DVD-R, з маркуванням DR5F6O-50003, що міститься на а.с. 72, «ANV» DVD-R, з маркуванням DR5F6O-50003, що міститься на а.с. 77, «HP» DVD-R, з маркуванням P2P6A0RK30124769D5, що міститься на а.с. 89, були перенесені з іншого носія на досліджувані в місце їх знаходження, тобто вказані відеозаписи є копіями. Встановити чи проводився запис відеофонограм безперервно, чи зазнавали змін надані відеофонограми і чи є ознаки монтажу, чи одночасно проводився запис відеозображення та звуку у відеофограмах та чи відповідає зміст відеозображення запису звуку фонограм наданих на дослідження - неможливо, у зв'язку з тим, що на дослідження надано копії відеозаписів, а для вирішення питань необхідно надати оригінальні фонограми на первинному носії інформації та пристрій, яким вони зафіксовані.
Наведене додатково стверджує суд у зазначених вище висновках щодо сумнівності даних відеозаписів.
Понад це, в судовому засіданні сторона захисту довела, що прокурор або слідчий за дорученням прокурора не здійснили відкриття даних, які містяться на диску для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, котрі розташовані у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор», що визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідно до статті 290 КПК України, а тому суд не вправі допустити відомості, які містяться на ньому як докази.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Згідно даних протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 19.06.2018 (т.1 а.с. 103-105) встановлено, що стороні захисту всупереч зазначеним вище вимогам КПК України не було надано доступ до речових доказів у кримінальному провадженні з можливістю скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, зокрема не були відкриті стороні захисту дані, які міститься у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4»; дані, які містяться на компакт диску, який упакований у конверт з написом: «освідування ОСОБА_2 », дані, які міститься на компакт диску, який упакований у полімерний пакет Експертної служби МВС України з індивідуальним номером 3902140.
Про вказані обставини зазначено захисником ОСОБА_14 у протоколі про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 19.06.2018.
В матеріалах, які надані прокурором в ході судового розгляду відсутні будь-які відомості, які б спростовували зазначене твердження захисника ОСОБА_14 , а отже слід дійти висновку про обґрунтованість таких тверджень сторони захисту.
При цьому посилання прокурора на відомості, які містяться у листі слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 про надання адвокату ОСОБА_14 . DVD-R диску із відеозаписами, вилученими з військторгу «Вік-Тайлор», з написом адвоката ОСОБА_14 про отримання такого диску 21.05.2018 (т.1 а.с. 95), судом до уваги не приймається, оскільки такі події мали місце до складання протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 19.06.2018 та не мають відношення та не свідчать про належне виконання вимог ст. 290 КПК України.
Згідно вимог ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Отже судом встановлено, що сторона обвинувачення в порушення вимог ч. 3 ст. 290 КПК України не здійснила відкриття даних, які містяться на диску для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, котрі розташовані у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор», що визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому суд не вправі допустити відомості, які містяться на ньому як докази.
З огляду на встановлену недопустимість доказу - даних у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4», суд приходить до висновку про недопустимість даних, які містяться у висновку експерта №9/137 від 29.03.2018, відповідно до якого у відеофайлах «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 _20180223122811_1470791.mp4» та «Военторг_IP камера 3 _Военторг_20180223115955 _20180223121451_1303878.mp4» з камер відеоспостереження військторгу «Вік-Тайлор» на диску для лазерних систем зчитування формату DVD+R з написом «hp» (код на внутрішньому колі ДЛСЗ «PSP6AORK301247 69D5) у зображеннях особи чоловічої статі, одягненої у балоньову куртку синього кольору, хутряну шапку чорного кольору та у порівняльних зразках гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа (т.1 а.с.82-88), оскільки такі висновки експерта ґрунтуються на недопустимих доказах - даних у відео-файлі під назвою «Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942 -20180223122811-1470791.mp4».
Крім того, дані, які містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_18 також не вказують на причетність до викрадення грошових коштів з каси магазину «Вік-Тайлор» саме ОСОБА_2 , останнього ані свідок ОСОБА_18 , який працював в той день у магазині продавцем, ані потерпілий ОСОБА_13 в приміщенні вказаного магазину не бачили.
Більше того, допитані в судовому засіданні свідки захисту ОСОБА_16 та ОСОБА_17 повідомили про перебування ОСОБА_2 23 лютого 2018 року з 11 год. 00 хв. до 14 год. 30 хв. поблизу будинку, де мешкає обвинувачений, по вул. Бакинська в м. Києві, що спростовує версію обвинувачення про вчинення ОСОБА_2 до таємного викрадення чужого майна (крадіжка) з приміщення військторгу «Вік-Тайлор», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 32, 23 лютого 2018 року, близько 12 год. 20 хв.
Так, свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що 23.02.2018 він зустрівся зі ОСОБА_2 об 11 год. біля його будинку по вул. Бакинська в м. Києві, після чого вони разом поїхали в гараж ОСОБА_16 , що за адресою: АДРЕСА_3 . Там вони перебували певний час, приблизно 1,5 год. до 12 год. 30 хв. Потім поїхали до ОСОБА_16 додому. Потім пішли пити каву, після чого ОСОБА_16 підвіз ОСОБА_2 до станції Київського метрополітену «Дорогожичі», де вони і розійшлися приблизно о 12:30-12:45 год.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що 23 лютого 2018 року близько 12 год. 40 хв. - 13 год. 00 хв. до нього телефонував ОСОБА_2 та вони домовили зустрітись біля дому ОСОБА_2 . В подальшому він під'їхав до нього додому на вул. Бакинська у м. Києві, де вони спілкувались до 14 год. 30 хв.
Крім того, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києві від 11 березня 2019 року захиснику ОСОБА_14 надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», яке розташоване за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, що містить інформацію про абонентський № НОМЕР_1 , а також дозвіл на тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна», яке розташоване за адресою: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, про абонентський № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_2 .
Як вбачається з інформації, наданої ПрАТ «Київстар» про абонентський № НОМЕР_1 , та ПрАТ «ВФ Україна» про абонентський № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_2 (т.2 а.с. 8-21), відсутні відомості про перебування обвинуваченого у момент вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_4 , і така інформація співвідноситься із показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до таємного відкритого викрадення чужого майна (крадіжка), за ознаками ч.1 ст.185 КК України, не підтверджується достатніми належними та допустимими фактичними даними в їх сукупності та взаємозв'язку, а також викликає обґрунтовані сумніви. Наявність таких сумнівів не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом, що застосовується при оцінці доказів, що дає підстави відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України для постановлення виправдувального вироку, оскільки в суді не доведено, що кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 185 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 .
Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до обґрунтованого висновку, що не доведено, що кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст. 185 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 оскільки достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження вчинення даного кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_2 органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, його виправдати.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.185 КК України, та на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдати у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_2 .
Речові докази - диск для лазерних систем зчитування з відео-файлами камер відеоспостереження, розташованих у приміщенні військторгу «Вік-Тайлор», який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч.2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1