Справа № 761/13041/20
Провадження № 2/761/5576/2020
20 липня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Ганущака А.М.
представника позивача ОСОБА_2представника відповідача Музичук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення майнової шкоди, -
У травні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди, згідно з яким просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача майнову шкоду у розмірі 200 000, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 04.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та позивачем укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №43913, за умовами якого відповідач прийняв від позивача на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 16 200,00 дол. США (еквівалент у гривнях -191 598,00 грн.).
Вказує, що листом від 01 грудня 2014 року №001/377 Уповноважена особа Фонду повідомила про те, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 04 липня 2014 року №43913, а також операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому "на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.
В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року скасувано та ухвалено у справі нову постанову, якою:
визнано протиправним та скасувати наказ №6 від 18.11.2014 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. в частині визнання нікчемним правочину (договору) №43913 від 04 липня 2014 року банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс», укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльністьУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, за вкладом за Договором банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 04 липня 2014 року № 43913 за рахунок Фонду;
зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладі фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за Договором банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 04 липня 2014 року № 43913 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Однак, як вказує позивач Уповноважена особа Фонду продовжувала порушувати закон: протягом тривалого часу не передавала в Фонд додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, тому вважєа, що за необхідне стягнути з відповідача шкоду у розмірі 200 000, 00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2020 року розгляд справи було вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.07.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що категорично не погоджується та заперечує викладені у позовній заяві обставини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2020 відмовлено у закритті провадження.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що, не виконуючи протягом тривалого часу судове рішення в частині надання до Фонду додаткової інформації щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, Уповноважена особа Фонду додатково допустила протиправну бездіяльність. В результаті чого, позивач не отримав гарантоване відшкодування коштів за вкладом у максимальному розмірі, передбаченому рішенням Адміністратвиної Ради ФГВФО № 27 від 21.08.2012 року «Про збільшення розмірі відшкодування коштів за вкладами», а саме 200 000, 00 грн. Таким чином, грошові кошти в розмірі гарантованого вкладу позивачу не виплачені, оскільки постанова Київського апеляційного адімінстивного суду від 13.06.2017 року по справі №826/6540/15 відповідачем не виконана, й тому вважає, що відповідачем їй завдано майнову шкоду, у зв'язку із чим вона має право на відшкодування шкоди відповідачем в порядку ст. ст. 22, 1172 ЦК України.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року скасувано та ухвалено у справі нову постанову, якою: визнано протиправним та скасовано наказ №6 від 18.11.2014 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. в частині визнання нікчемним правочину (договору) №43913 від 04 липня 2014 року банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс», укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльністьУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, за вкладом за Договором банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 04 липня 2014 року № 43913 за рахунок Фонду; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладі фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за Договором банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 04 липня 2014 року № 43913 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ".
13 листопада 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 119, яким вирішено: розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з відшкодуванням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року; призначити Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року включно.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином вищенаведені обставини доказуванню не підлягають.
Так, згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі № 915/1015/16У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Необхідною підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1172 ЦК України.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану Фондом, визначені статтею 1173 ЦК України.
При цьому, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Аналогічний висновок міститься у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
В даному випадку, Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 201 від 05.11.2015 року продовжено строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на 2 роки до 12.11.2017 року включно.
В подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4916 від 02.11.2017 року продовжено строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на 1 рік до 12.11.2018 року включно.
Суд зауважує, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном. Фонд є економічно самостійною установою.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15 зазначила, що «після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов'язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов'язаннями по договорам банківського вкладу. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову позивача до банку про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ці вимоги заявлено поза процедурою, визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та до неналежного відповідача».
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15 (провадження № 14-263цс18) зазначила, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших Законів України у відповідних правовідносинах. Запровадження тимчасової адміністрації у банку унеможливлює стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. При цьому, запровадження тимчасової адміністрації або ж початок процедури ліквідації банку унеможливлює стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», останній встановлює, зокрема, порядок виплати гарантованого відшкодування за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
В свою чергу положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 зазначеного Закону визначено, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Частиною 7 статті 26 цього ж Закону Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
При цьому, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій) ;нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами; заміна кредитора у зобов'язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов'язань приймаючому або перехідному банку.
Положеннями п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку).
Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
Положеннями частини 5 статті 45, статті 49 Закону про систему гарантування встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Фонд складає реєстр акцептованих вимог кредиторів, який затверджується виконавчою дирекцією Фонду, після чого Фонд сповіщає про це кредиторів.
Вимоги кредиторів задовольняються відповідно до черговості, встановленої статтею 52 Закону про систему гарантування. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом відшкодовуються у четверту чергу.
За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 53 Закону про систему гарантування).
З вищенаведеного вбачається, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений порядок задоволення вимог кредиторів банку як на стадії процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, так і на стадії процедури ліквідації.
Разом з цим, суд зауважує, що зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні не підтверджена та обставина, що діями відповідача були порушені права позивача, крім того, відповідних доказів про завдання позивачу шкоди останнім також не надано, підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 200 0000, 00 грн. відсутні.
Так, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Проте, з огляду на матеріали справи, позивачем не надано доказів на підтвердження факту завдання шкоди, протиправності дій відповідача та доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та завданою позивачу шкодою.
Саме лише посилання позивача на порушення її прав та завдання відповідачем шкоди не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки воно не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою про виконання постанови Київського апеляційного адміністивного суду від 13.06.2017 року по справі №826/6540/15.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено наявності умов, які б слугували підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, зокрема неправомірності його дій, наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,-
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення майнової шкоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст складено 30.09.2020.
Суддя: