Справа № 760/8085/20
2-5209/20
(заочне)
13 жовтня 2020 Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Машевській О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
31.03.2020 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У позовній заяві позивач посилається на те, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, внесеною до Реєстру фінансових установ, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності.
На момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувалося Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача.
19.03.2017 року у встановленому п.п. 4.1, 4.2 зазначених Правил порядку ОСОБА_1 оформив Заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки відповідача з офіційного веб-сайту позивача.
На підставі заявки 19.03.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 157644 в електронній формі, за умовами п. 1.1, 1.3, 1.4 якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 2200,00 грн. строком на 9 днів шляхом перерахування на картковий рахунок, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає позивачу технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.
Згідно умов п. 1.5 Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: - 1,8 процента від суми позики, але не менше 20,00 грн. за перший день користування позикою; - 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього Договору; - 2,0 процента, додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.3 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором.
ОСОБА_1 зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти, нараховані за користування позикою. Разом з тим, відповідач отримані грошові кошти в передбачені строки не повернув, внаслідок чого утворилася заборгованість за Договором позики зі сплатою основного боргу, процентів та прострочених процентів.
У зв'язку з цим позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 94399,80 гривень, що складається з: 2200 грн. - основний борг; 43876,80 грн. - заборгованість по відсоткам; 48312,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
У судове засідання сторона позивача не з'явилася. З позовної заяви вбачається, що представник позивача просить розглядати справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання позики регламентувалося Правилами надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті позивача.
19.03.2017 року у встановленому п.п. 4.1, 4.2 зазначених Правил порядку ОСОБА_1 оформив Заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів Заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення, що підтверджується роздруківкою заявки відповідача з офіційного веб-сайту позивача.
На підставі заповненої заявки 19.03.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 157644 в електронній формі (а.с. 67-76).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 цього Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ч.ч. 3, 6 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Отже, між сторонами підписано договір позики у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За умовами п. 1.1, 1.3, 1.4 якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 2200,00 грн. строком на 9 днів.
Згідно з п. 6.10, 6.11 Правила надання грошових коштів у вигляді позики, затверджених наказом ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в Договорі позики на рахунок банківської карти зазначеної в Заявці в строк не пізніше 1 робочого дня з дати підписання Договору позики Сторонами.
Пунктом 6.12 визначено, що датою укладення Договору позики між Товариством і Позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
З позовної заяви вбачається, що позивачем в порядку п. 1.4 Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 2200,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає позивачу технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів згідно Договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.
Разом з тим, до позовної заяви позивачем не доданого зазначеного доказу, а в переліку додатків до позовної заяви зазначено, що повідомлення ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» буде направлено до суду пізніше.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів відповідачу.
При цьому, ні на попередні судові засідання, ні станом на день розгляду справи жодних документів від ТОВ «ВЕЛЛФІН», яке було належним чином повідомлено про час, дату та місце судового засідання, до суду не надходило.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору позики з відповідачем. З огляду на наведене, позовна заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 1046 ЦК України, ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, ЄДРПОУ 39952398) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року.
Суддя: