19 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1198/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року справі № 280/1198/20 (суддя І інстанції - Новікова І.В.)
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки при звільненні з 13.06.2017 по день фактичної виплати, викладену у листі № 117 від 27.01.2020 (по грудень 2019 року);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки при звільненні з 13.06.2017 по день фактичної виплати шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з 12 місячного грошового забезпечення перед звільненням.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України від 13.06.2017 був звільнений з військової служби у запас. Зазначає, що у період з 01.01.2014 по 13.06.2017 грошове забезпечення йому виплачувалось не у повному обсязі, оскільки не проводилась у встановленому порядку індексація грошового забезпечення. Вказує, що протиправність ненарахування йому індексації грошового забезпечення підтверджена рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 280/449/19, яке набрало законної сили 11.10.2019, стягнуто відповідача невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 13.06.2017 у розмірі 23408,79 грн. Позивач зазначає, що з дати звільнення, а саме з 13.06.2017 по дату набрання рішенням про стягнення індексації грошового забезпечення законної сили, а саме 11.10.2019, він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13.06.2017 по 11.10.2019.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач з 01.01.2014 проходив військову службу на посаді начальника групи 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України, спеціальне звання - підполковник.
Наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.06.2017 № 79 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом начальника 621 Головного військового представництва від 30.06.2017 наказано з 30.06.2017 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Вільнянського РВК Запорізької області.
Індексація грошових доходів позивачу за період з 01.01.2014 по 13.06.2017 нараховувалась частково, але не виплачувалась, у зв'язку з чим останній 26.11.2018 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 13.06.2017 року.
Листом від 28.11.2018 № 610/ф відповідачем була надана позивачу довідка про нараховане грошове забезпечення, згідно з якою нарахована сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 становить 6932,8 грн. Однак, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення віськовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року - червні 2017 року у Міноборони не було, у зв'язку з чим в довідці нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 позивачу здійснено не було.
31 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 по 13.06.2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію за вказаний період.
За результатом розгляду вказаного адміністративного позову, встановивши, що спірним періодом у даній справі є періоди проходження позивачем військової служби з 01.01.2014 по 13.06.2017, 11 квітня 2019 року Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 280/449/19 ухвалено рішення, яким позов задоволений частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 13.06.2017;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 13.06.2017.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Запорізький обласний військовий комісаріат оскаржив його у апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року вказану апеляційну скаргу задоволено частково; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 280/449/19 в частині періоду не нарахування та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 змінено:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2014 по 30.04.2014 та з 01.01.2016 по 13.06.2017;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2014 по 30.04.2014 та з 01.01.2016 по 13.06.2017.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
На виконання судового рішення у справі № 280/449/19 сума не виплаченої позивачу індексації за період з 01.01.2014 по 21.08.2017 в розмірі 23408,79 грн перерахована 24.12.2019.
09.01.2020 позивач звернувся до Запорізького ОВК із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.06.2017 по день фактичної виплати (грудень 2019). (а.с. 8)
Листом Запорізького ОВК від 27.01.2020 № 117 позивача повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в розумінні статті 117 КЗпП України.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що як Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України так і КЗпП України передбачає проведення розрахунків у день звільнення. Суд вказав, що позивач не оскаржував як наказ від 30.06.2017, яким його виключено зі списків особового складу та яким визначено види та розміри грошового забезпечення, які підлягають виплаті у зв'язку із його звільненням з військової служби, так і правомірність невиплати індексації протягом проходження військової служби, а лише у січні 2019 року останній звернувся до суду з питання вирішення правомірності не виплати індексації грошового забезпечення, у свою чергу 24.12.2019 індексація грошового забезпечення позивачу виплачена на виконання рішення суду у справі № 280/449/19, відтак дійшов висновку, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, на підставі частини першої статті 117 КЗпП України, є безпідставним.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
При цьому незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.
Таке звернення має бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.
Саме такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних працівникові сум при звільненні.
В цьому випадку здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум, належних позивачу при звільненні, останнім не оскаржувалися.
26.11.2018, тобто тільки через 1,5 роки після звільнення, яке відбулось 13.06.2017, позивач звернувся до Запорізького ОВК з питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Отже, спір щодо невиплаченої індексації з 01.01.2014 по 13.06.2017 виник через півтора роки після звільнення позивача, а відповідно в момент звільнення позивача такого спору не існувало, оскільки позивач до відповідача з жодними заявами протягом півтора року після звільнення не звертався. Жодних доказів існування між сторонами спору щодо виплачених в момент звільнення сум позивачем судам обох інстанцій не надавалось.
Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах (щодо стягнення середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні внаслідок не нарахування та не виплати під час звільнення індексації заробітної плати) викладено Верховним Судом України у постанові від 04.12.2019 в справі № 825/742/16.
Такий правовий висновок враховується судом на підставі частини 5 статті 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Отже, судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки ця справа стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених зазначеним пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року справі № 280/1198/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко