01 жовтня 2020 року справа № 160/805/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 160/805/20 (суддя Неклеса О.М., повний текст рішення складено 21.04.2020р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000117/2, прийняте 26.09.2019р. Запорізькою митницею ДФС (правонаступником є Дніпровська митниця Держмитслужби) (далі - відповідач).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Із рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та наданих позивачем доказів, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не наведено обґрунтування, чому ним визнано правомірним взяття відповідачем за основу вартості з оголошення про продаж автомобілів з веб-порталу www.autoscout24.com.ua. Наданий відповідачем витяг з веб-порталу www.autoscout24.com.ua містить інформацію про 2 автомобілі «Mercedes-Benz Е 220» з однаковою ціною 15 500 євро. При цьому, відповідачем не надано суду інформацію, який з двох автомобілів був використаний в якості джерела цінової інформації та чому саме він. Вказує, що у відповідача була в розпорядженні інформація про раніше визнані/визначені митні вартості ідентичних/аналогічних автомобілів на рівні від 5 300 євро до 19 204 євро, тобто, як дешевше, так і дорожче заявленої позивачем митної вартості (9 000 євро) (15 500 євро).
Від відповідача на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбав у Німеччині автомобіль “Mercedes-Benz Е 220” (2015 р.в., кузов № НОМЕР_1 ).
25.09.2019 митним брокером ФОП ОСОБА_2 (далі - брокер) до митного контролю та митного оформлення придбаного позивачем автомобіля було надіслано засобами електронного зв'язку електронну митну декларацію, якій було присвоєно номер UA112080/2019/026906: “Автомобіль легковий, що був у використанні як таксі, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1 шт. - марка MERCEDES-BENZ; модель Е 220 BLUETEC; - колісна формула 4x2; - номер кузова НОМЕР_1 ; - загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; - тип двигуна - дизель: - робочий об'єм циліндрів 2143 см3; - календарний рік виготовлення - 2015; - модельний рік виготовлення - 2015. Дата першої реєстрації 02.09.2015. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів.”
Брокером митну вартість товару заявлено за основним методом визначення митної вартості на рівні - 9000 EUR/шт.
До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з вищезазначеною ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів:
- Рахунок-фактура (інвойс) від 18.09.2019 № 2019/265;
-Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22.09.2019 № UA205010/2019/444072;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.09.2019 № НОМЕР_2 ;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.09.2019 № НОМЕР_3 ;
- Договір про надання послуг митного брокера б/н від 20.09.2019;
- Довідка від 24.09.2019 № С 2019/523;
- Інформація пробігу від 18.09.2019;
- Декларація країни відправлення від 19.09.2019 № MRN 19DE715214146766E2;
-Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.009.151230-19 від 23.09.2019;
- Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 07.07.2017 № НОМЕР_4 ;
- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 07.12.1999 № НОМЕР_5 .
Того ж дня брокером було надіслано засобами електронного зв'язку повідомлення, де зазначено: “Бажаю надати митному органу додаткові документи відповідно до п.2 ч.2 ст.255 МКУ”, проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку, що підтверджується матеріалами справи, проте інші документи до митниці не надсилались, доказів протилежного до суду не надано.
Митному брокеру було направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів та повідомлено, що відповідно до ч.3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Відповідно до положень ч.3 ст.53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, враховуючи норми ч.6 ст.53 МКУ брокера було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та зазначено, що відповідно до ч.3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів.
26.09.2019 брокером було надіслано засобами електронного зв'язку повідомлення, де зазначено: “Додаткові документи протягом 10 днів додаватися не будуть”, проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку, що підтверджується матеріалами справи.
26.09.2019 Запорізькою митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000117/2 (далі - Рішення), за яким митна вартість автомобіля скоригована в сторону збільшення з 9 000 євро до 15 500 євро та в якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД №UA112080/2019/026906 від 25.09.2019 митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2019/00703 від 26.09.2019.
Товар випущено у вільний обіг за ЕМД від 26.09.2019 № UA112080/2019/027118 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару від 26.09.2019 №UA112080/2019/000117/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Частиною 3 ст.368 МК України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч.2ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
З матеріалів справи встановлено, що митну вартість товару, заявлену позивачем у декларації, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, коригування митної вартості було здійснено згідно з положеннями ст.64 МКУ та воно ґрунтується на інформації щодо митної вартості транспортного засобу, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, року випуску, об'єму, потужності, пробігу тощо отриманої з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua) на рівні 15500 Євро/шт.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000117/2 від 26.09.2019р. та повідомленні №2 до ЕМД від 25.09.2019р. митниця зазначила про виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.
Відповідно до ч.1 ст.368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
У рахунку від 18.09.2019 № 2019/265 зазначено умови сплати за товар “Ваr erhalten” (готівкою), та всупереч вимогам ч.1 ст.368 Кодексу, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавались.
У відповідача була наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 15500 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару та є підставою вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на “дійсній вартості” імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару. Під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь- яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Вищезазначене ставить під сумнів, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, брокера було повідомлено, що враховуючи вищезазначене, відповідно до ч.3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до митного оформлення товарів. Відповідно до положень ч.3 ст.53 МКУ протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також, враховуючи норми ч.6 ст.53 МКУ брокера повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та зазначено, що відповідно до ч.3 ст.368 МКУ декларант вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 26.09.2019р. брокером було надіслано засобами електронного зв'язку повідомлення, де зазначено: “Додаткові документи протягом 10 днів додаватися не будуть”, проставлено прізвище з ініціалами, підпис та печатку, додаткові документи надані не були.
Отже, брокер відмовився від надання документів, які підтверджують митну вартість в повному обсязі відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53, ч.1 ст. 68 МКУ, та не скористався своїм правом довести достовірність відомостей, представлених для визначення фактурної вартості заявлених до оформлення товарів, передбаченим ч.3 ст.368 МКУ.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо виявленої під час митного контролю та оформлення транспортного засобу позивача неповноти поданих на підтвердження митної вартості документів, що унеможливило митне оформлення задекларованого товару за основним методом і стало підставою для здійснення коригування, з огляду на наступне.
Частинами 2, 3 ст.53 МКУ чітко визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких серед іншого є: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено) та інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
На момент декларування імпортованого товару, неподання до митного органу вищезазначених документів є порушенням вимог ч. 2 ст.53 та ч. 1 ст.368 МКУ, оскільки оплата товару позивачем мала бути вже здійснена, що не заперечується позивачем.
Проте, під час подання ЕМД та на вимогу митниці надати документи для підтвердження заявленої митної вартості, митним брокером не надано документів на виконання вимог ч.2 ст.53 та ч.1 ст.368 МКУ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподання платіжного доручення у випадках, коли платіж за товар мав бути здійснений до моменту його ввезення до митної території України, є підставою для твердження про неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, а відтак і для коригування заявленої митної вартості.
Аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 804/1416/16, від 14.05.2019 у справі № 804/16334/15, від 11.06.2019 у справі № 804/7761/15.
Отже, саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.
З матеріалів справи встановлено, що у митниці під час митного контролю та оформлення автомобіля була наявна інформація щодо митної вартості транспортного засобу, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, року випуску, об'єму, потужності, пробігу тощо відповідно до інформації отриманої з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua) на рівні 15500 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом. Витяг з мережі Інтернет (www.autoscout24.com.ua) щодо вартості аналогічних транспортних засобів було надано до суду.
26.09.2019р. відповідно до ч.5, 6 ст.55, ч.4 ст.57 МКУ митницею з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості було проведено процедуру консультації з декларантом, здійснено обмін наявною у кожного з них інформацією, що підтверджується повідомленнями митниці та брокера, де проставлено ним власноручно дату, прізвище з ініціалами, підпис, печатку.
Частиною 4 статті 368 МК України передбачено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було прийнято рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст.54 МКУ.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МКУ).
Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не могли бути прийняті у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст.ст. 59, 60 МКУ.
Таким чином, суд вважає, що митницею відповідно до норм чинного законодавства, правомірно використано наявну інформацію при прийнятті оскаржуваного рішення, враховуючи, що декларантом не підтверджено заявлену митну вартість транспортного засобу.
Слід зазначити, наданий до митного оформлення рахунок - це документ, що надається продавцем покупцю та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, за які продавець має намір продати, а покупець - сплатити за товар (чи послуги). Вказаний рахунок не є документом, який би свідчив про фактичну сплату коштів.
Проте, відповідні платіжні або розрахункові документи, що підтверджують факт сплати є обов'язковими та є визначальними для митної вартості товару (в даному випадку транспортного засобу).
Придбання позивачем автомобіля здійснено у юридичної особи AiM CARS GmbH (Німеччина), а не у фізичної особи, що підтверджується наданим до митного оформлення рахунком. Отже, доводи позивача про те, що не може бути платіжного документа, оскільки оплата за транспортний засіб проведена за готівку, є сумнівними, а відтак підприємство мало надати покупцю документ на підтвердження отримання готівкових коштів від покупця (або виписати покупцю квитанцію про оплату або інший документ на підтвердження отримання готівкових коштів).
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000117/2 від 26.09.2019р. Запорізька митниця ДФС діяла на підставі та у межах наданих їй повноважень, рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи позивача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 160/805/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 01.10.2020р.
Повний текст постанови виготовлено 16.10.2020р.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак