06 жовтня 2020 року м.Дніпросправа № 340/1137/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 340/1137/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження служби з 2015 року по 2018 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження служби з 2015 року по 2018 рік.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідачем не визначено кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація, а позивач, в свою чергу, з таким наказом погодився та його не оскаржив. Крім того, додаткова відпустка як учаснику бойових дій не відноситься до відпусток, за які передбачена компенсація при звільненні.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві стверджує, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Відповідно до записів трудової книжки позивача та довідки від 05.03.2020р. №269/05/15-20, виданої відповідачем, позивач в період з 26.05.2008р. по 06.11.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ України, та з 07.11.2015р. по 29.11.2019р. в Національній поліції України (а.с. 12, 15).
Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 29.11.2019 № 451 о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції капітана поліції оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції), відрахувавши кошти за 6 днів використаної щорічної відпустки за 2019 рік, установивши премію за листопад 2019 року в розмірі 69,368 відсотків (а.с. 11).
17 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2014 року по 2018 рік (а.с. 13).
Листом відповідача від 12.03.2020 № Р-8/01/28-20 повідомлено позивача, що грошова компенсація за невикористані дні соціальної відпустки як учаснику бойових законодавством України не передбачена (а.с. 14).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову позивача, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем права на додаткову відпустку, визначеного положеннями Закону України «Про відпустки», від 15.11.1996 № 504/96-ВР, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас, згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що за своєю природою додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, яка надається учасникам бойових дій, відповідно до положень Закону № 3551-ХІІ не є видом відпустки, який надається щорічно.
Колегія вважає таке твердження помилковим, з огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.
Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Вказаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Водночас, положеннями абзаців сьомого та восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Указані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
У даному випадку, положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
На переконання колегії суддів, в рамках правовідносин у даній справі, пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 340/1137/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак