Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308
Іменем України
19.07.2007
Справа №2-19/8260-2007А
За позовом - Джанкойського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства, м.Джанкой АР Крим
До відповідача - Джанкойської ОДПІ, м.Джанкой АР Крим
Про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Абдурахманова А.З., гол. бухгалтер, довіреність № 1496 від 18.07.2007 р.
Від відповідача - Попова С.В., нач. юрид. відділу, довіреність № 1 від 09.01.2007 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000211530/0/184/15-2 від 27.02.2007 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають діючому законодавству.
Відповідач надав заперечення на позов № 8461/10/10 від 18.07.2007 р., згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Сторони відмовилися від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників сторін сторони давали пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були роз'яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам'ятки про права та обов'язки сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії..
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями) органи податкової служби є органами виконавчої влади.
Таким чином, органи податкової служби та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ районі № 0000211530/0/184/15-2 від 27.02.2007 р.
Відповідач надав заперечення на позов № 8461/10/10 від 18.07.2007 р., згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
23.02.2007 року Джанкойською ОДПІ складений акт № 187/15-2/03348100 від 23.02.2007 р. по результатах невиїзної документальної перевірки з питання сплати податку на додану вартість Джанкойським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (а.с.7-8).
На підставі вказаного акту Джанкойською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 року № 0000211530/0/184/15-2, відповідно до позивача були застосовані штрафні санкції за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання за період з 02.10.2006 р. по 31.03.2007 р. в сумі 10756,56 грн. (а.с.6).
Спеціальним Законом з питань оподаткування, що встановлюють порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках і зборах ( обов'язковим платежам ), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, вживаних до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями).
Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачені у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно із п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно із п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні. Отже, приписи даної правової норми санкціонують відповідальність платника податків за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов'язання. При цьому обов'язковою умовою застосування такої відповідальності Закон визначає виконання платником податків узгодженого податкового зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що податковим органом безпідставно не враховувались призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах та неправомірно не зараховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.
Вказана позиція господарського суду узгоджується з позицією Севастопольського апеляційного господарського суду, викладеній у постанові від 14.06.2007 року по справі № 2-11/3037-2007А, яка прийнята за аналогічним спором за позовом Бахчисарайського ВПВКГ до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим.
З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· Адміністративний позов задовольнити.
· Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 0000211530/0/184/15-2 від 27.02.2007 року.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 19.07.2007 року у 12 год. 40 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.