вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2313/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд 8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК М-БУД" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Григорія Сковороди, буд. 1)
про стягнення 77656,28 грн. заборгованості за договором поставки № 59/19-П від 17.04.2019 р., у тому числі - 56511,95 грн. основного боргу, 7754,93 грн. пені, 10758,35 грн. штрафу, 1434,46 грн. інфляційних втрат, 1196,59 грн. 3% річних,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (далі - ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК М-БУД" (далі - ТОВ "БК М-БУД", відповідач) про стягнення 77656,28 грн. заборгованості за договором поставки № 59/19-П від 17.04.2019 р., у тому числі - 56511,95 грн. основного боргу, 7754,93 грн. пені, 10758,35 грн. штрафу, 1434,46 грн. інфляційних втрат, 1196,59 грн. 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 17.04.2019 р. було укладено договір поставки № 59/19-П, згідно з яким відповідачеві було поставлено товар на суму 71722,33 грн., що підтверджується накладними № 5/109449 від 11.12.2019 р. на суму 31523,39 грн. та № 5/112008 від 18.12.2019 р. на суму 40198,94 грн. Проте, всупереч умовам зазначеного договору, відповідачем не було здійснено оплату за поставлений ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" товар у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ "БК М-БУД" 56511,95 грн. основного боргу, 7754,93 грн. пені, 10758,35 грн. штрафу, 1434,46 грн. інфляційних втрат, 1196,59 грн. 3% річних, і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК М-БУД" про стягнення 77656,28 грн. заборгованості за договором поставки № 59/19-П від 17.04.2019 р., у тому числі - 56511,95 грн. основного боргу, 7754,93 грн. пені, 10758,35 грн. штрафу, 1434,46 грн. інфляційних втрат, 1196,59 грн. 3% річних, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2020 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, передбачені ст. 167 Кодексу.
Судом встановлено, що відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
17.04.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК М-БУД" (покупець) було укладено договір поставки № 59/19-П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у встановлений строк передати у власність покупця товар для його використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.
Загальна кількість товару, що поставляється, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, типами, розмірами визначається у видатковій накладній (п. 1.4 договору).
За умовами п. 3.2 вказаного договору підставою для сплати ціни товару є рахунок-фактура постачальника.
Відповідно до п. 3.4 договору ціна, кількість, асортимент, номенклатура товару, що поставляється, визначені у конкретних видаткових накладних.
Пунктом 3.12 договору узгоджено, що постачальник на прохання покупця має право поставити товар з відстроченням платежу.
У відповідності з п. 3.13 договору під час поставки товару з відстроченням платежу покупець зобов'язується повністю розрахуватися з постачальником за отриманий товар у термін 5 (п'ять) робочих днів. Першим днем розрахунку покупця є день, наступний за днем отримання товару. Постачальник зараховує сплачені покупцем кошти в порядку, що визначено ст. 534 ЦК України.
Згідно з п. 7.8 договору, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково чи у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання в цілому або дія договору припиняється. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Договір вступає в силу з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року. Якщо жодна із сторін відповідно до умови п. 7.8 не сповістить другу сторону про намір розірвати договір - дія договору продовжується (пролонгується) на наступний календарний рік (п. 8.1 договору).
Як слідує з позову, ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" було поставлено ТОВ "БК М-БУД" товар на загальну суму 71722,33 грн., що підтверджується накладними № 5/109449 від 11.12.2019 р. на суму 32523,39 грн., № 5/112008 від 18.12.2019 р. на суму 40198,94 грн. При цьому, поставка товару здійснювалася на умовах п. 3.13 договору з відстроченням платежу за отриманий товар у термін 5 робочих днів.
ТОВ "БК М-БУД" було оплачено на користь ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" 20000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2859 від 14.05.2020 р. на суму 5000,00 грн., № 2881 від 15.05.2020 р. на суму 5000,00 грн., № 2930 від 29.05.2020 р. на суму 10000,00 грн.
Як слідує з позовної заяви, грошові кошти, які надійшли згідно платіжного доручення № 2859 від 14.05.2020 р. в сумі 4789,62 грн., були зараховані в погашення заборгованості, яка виникла раніше, та частково в сумі 210,38 грн. зараховані в погашення заборгованості, яка виникла за неоплату поставленого товару, відповідно до накладної № 5/109449 від 11.12.2019 р.
З урахуванням зазначеного, в порушення договірних зобов'язань відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 56511,95 грн., у зв'язку з чим у ТОВ "БК М-БУД" утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач наявності заборгованості не заперечив, доказів здійснення на користь позивача сплати заборгованості за договором поставки № 59/19-П від 17.04.2019 р. в сумі 56511,95 грн. суду не надав.
Отже, за наявними матеріалами справи на час її розгляду факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 59/19-П від 17.04.2019 р. в сумі 56511,95 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 7.15 договору просить суд стягнути з відповідача 15% штрафу у розмірі 10758,35 грн. та 7754,93 грн. пені.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, на підставі п. 7.15 просить суд стягнути з відповідача 10758,35 грн. штрафу та 7754,93 грн. пені.
Відповідно до п. 7.15 договору покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, інфляційні та штраф у вигляді 15% від простроченої суми.
З огляду на викладене, враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок штрафу, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10758,35 грн. 15% штрафу, у тому числі - на суму 31523,39 грн. в сумі 4728,51 грн. та на суму 40198,94 грн. в сумі 6029,84 грн. підлягають задоволенню.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 7754,93 грн., у тому числі - за період з 19.12.2019 р. до 13.05.2020 р. на суму 31523,39 грн. в сумі 2802,56 грн., за 14.05.2020 р. на суму 31313,01 грн. в сумі 13,73 грн., з 15.05.2020 р. до 28.05.2020 р. на суму 26313,01 грн. в сумі 161,48 грн., з 29.05.2020 р. до 26.07.2020 р. на суму 16313,01 грн. в сумі 341,45 грн., з 27.12.2019 р. до 26.07.2020 р. на суму 40198,94 грн. в сумі 4441,71 грн.
Поряд з цим, згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас, умовами укладеного між сторонами договору не було встановлено можливості нарахування пені за період, що перевищує зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України строк.
Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого моменту початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі здійснення розрахунку за поставлений товар щодо кожного акту приймання-передачі товару окремо, з урахуванням часткових оплат, а також беручи до уваги приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 7165,20 грн., а саме -
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
31523.3919.12.2019 - 30.01.20204313.5000 %0.074 %*1002.70
31523.3931.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*795.84
31523.3913.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*723.49
31523.3924.04.2020 - 13.05.2020208.0000 %0.044 %*275.61
31313.0114.05.2020 - 14.05.202018.0000 %0.044 %*13.69
26313.0115.05.2020 - 28.05.2020148.0000 %0.044 %*161.04
16313.0129.05.2020 - 11.06.2020148.0000 %0.044 %*99.84
16313.0112.06.2020 - 19.06.202086.0000 %0.033 %*42.79
40198.9427.12.2019 - 30.01.20203513.5000 %0.074 %*1040.77
40198.9431.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*1014.86
40198.9413.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*922.60
40198.9424.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*861.09
40198.9412.06.2020 - 27.06.2020166.0000 %0.033 %*210.88
За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1196,59 грн. 3% річних та 1434,46 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 1196,59 грн., у тому числі - за період з 19.12.2019 р. до 13.05.2020 р. на суму 31523,39 грн. в сумі 380,87 грн., за 14.05.2020 р. на суму 31313,01 грн. в сумі 2,57 грн., з 15.05.2020 р. до 28.05.2020 р. на суму 26313,01 грн. в сумі 30,28 грн., з 29.05.2020 р. до 26.07.2020 р. на суму 16313,01 грн. в сумі 79,11 грн., з 27.12.2019 р. до 26.07.2020 р. на суму 40198,94 грн. в сумі 703,76 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1434,46 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.01.2020 р. до 30.04.2020 р. на суму 71722,33 грн. в сумі 1075,84 грн., з 01.05.2020 р. до 30.06.2020 р. на суму 56511,95 грн. в сумі 35862 грн.
Згідно із здійсненим судом арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 1361,74 грн., у тому числі -
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.01.2020 - 30.04.202071722.331.0151078.8472801.17
01.05.2020 - 30.06.202056511.951.005282.9056794.85
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 1361,74 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС".
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК М-БУД" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Григорія Сковороди, буд. 1, код 40731786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд 8, код 04012164) 56511 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 95 коп. основного боргу, 10758 (десять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 35 коп. штрафу, 7165 (сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 20 коп. пені, 1196 (одну тисячу сто дев'яносто шість) грн. 59 коп. 3% річних, 1361 (одну тисячу триста шістдесят одну) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 07 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 19.10.2020 р.
Суддя В.М. Бабкіна