вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1855/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,
дослідивши матеріали справи
За позовом Комунального підприємства «Управління благоустрою міста» Ірпінської міської ради Київської області
до Фізичної особи-підприємства Катькало Дарини Вікторівни
простягнення 15 319,98 грн.
Без виклику учасників судового процесу;
Комунальне підприємство «Управління благоустрою міста» Ірпінської міської ради Київської області звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємства Катькало Дарини Вікторівни про стягнення 15 319,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про тимчасове платне користування місцями комунальної власності для проведення ярмаркових заходів, розміщення виїзної та виносної торгівлі, надання послуг у сфері розваг на території міста Ірпеня № 114-т від 26.04.2019. У зв'язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 12 105,36 грн. основного боргу та 3 214,62 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1855/20 від 01.07.2020 позовну заяву Комунального підприємства «Управління благоустрою міста» Ірпінської міської ради Київської області залишено без руху.
14.07.2020 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2020.
Ухвалою суду від 16.07.2020 було відкрито провадження у справі № 911/1855/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Варшавська, 114-Р, секція 4, кв. 161.
Як вбачається із ведомостей, які містяться на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта», зазначене поштове відправлення не було вручене адресату у зв'язку із: «інші причини» та було перенаправлено за зворотною адресою. Разом із тим, поштове відправлення не було повернуто до суду, та, як вбачається із виписки із сайту ПАТ «Укрпошта», було вручене за довіреністю на відділенні Укрпошта Термінал 01999, на доказ чого судом долучено до матеріалів справи роздруківку з сайту ПАТ «Укрпошта».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
26.04.2019 між Комунальним підприємством "Контроль благоустрою міста" Ірпінської міської ради, назва якого змінена на Комунальне підприємство "Управління благоустрою міста" Ірпінської міської ради, що підтверджується рішенням №5626-71-VII від 29.08.2019 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Катькало Дариною Вікторівною (далі - орендар, відповідач) був укладений договір № 114-г про тимчасове платне користування місцями комунальної власності для проведення ярмаркових заходів, розміщення виїзної та виносної торгівлі, надання послуг у сфері розваг на території міста Ірпеня (далі - договір).
Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що КП "Контроль благоустрою" передає, а користувач приймає в тимчасове користування місця, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Ірпеня, для проведення ярмаркових заходів, розміщення виїзної та виносної торгівлі, надання послуг у сфері розваг на території міста Ірпеня, згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною договору, на підставі акту приймання-передачі. Під тимчасовим користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання користувачем місць з метою проведення ярмаркових заходів, розміщення виїзної та виносної торгівлі, надання послуг у сфері розваг на території міста Ірпеня, відповідно до чинного законодавства.
Як встановлено судом, відповідно до акту приймання-передачі від 01.05.2019 позивачем передано, а відповідачем прийнято місце тимчасового користування площею 2,00 м2 за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка (Центральна площа).
Як визначено сторонами у п. п. 3.1, 3.3 договору, плата за тимчасове платне користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок КП "Контроль благоустрою", протягом 3 робочих днів з дати підписання та реєстрації договору; розмір місячної плати без ПДВ становить 3 362,60 грн. та ПДВ становить 672,52 грн.
При цьому, згідно п. 3.6 договору, плата за тимчасове користування справляється у всіх випадках, навіть якщо користувач з поважних причин не використовує місце за умовами договору.
Цей договір укладено строком на 4 місяці - з 01.05.2019 по 31.08.2019 (п. 2.1 договору).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем складено акти наданих послуг 733 від 27.06.2019 на суму 4 035,12 грн., № 936 від 31.07.2019 на суму 4 035,12 грн. та № 1056 від 30.08.2019 на суму 4 035,12 грн.
Відповідно до п. 11.1 договору, вказаний договір набуває чинності після його підписання сторонами та діє до 31.08.2019.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди нежитлового приміщення № 10/07/15 від 10.07.2015, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вже було встановлено судом вище, 01.05.2019 відповідно до акту приймання-передачі позивачем передано, а відповідачем прийнято місце тимчасового користування площею 2,00 м2 за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка (Центральна площа).
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору, плата за тимчасове платне користування місцем вноситься користувачем у грошовій формі на рахунок КП "Контроль благоустрою", протягом 3 робочих днів з дати підписання та реєстрації договору; розмір місячної плати без ПДВ становить 3 362,60 грн. та ПДВ становить 672,52 грн.
При цьому, пунктом 2.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на 4 місяці - з 01.05.2019 по 31.08.2019.
Враховуючи встановлені вище судом обставини, визначений сторонами строк оплати (протягом 3 робочих днів з дати підписання та реєстрації договору), строк користування - 4 місяці та дату державної реєстрації договору - 26.04.2019, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати плати за користування місцем, настав 06.05.2019(з урахуванням того, що 01.05.2019 був вихідним днем).
В свою чергу, відповідачем орендні платежі за червень - серпень 2019 року у сумі 12 105,36 грн. не сплачені. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не представлено.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 12 105,36 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Умовою п. 3.7 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного внесення плати сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивач, за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 3.7 нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 214,62 грн.
Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.
При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім не вірно визначено початок прострочення зобов'язання з оплати за користування місцем. Зокрема, позивачем не враховано, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Крім того, умовами п. 3.1 договору, сторони чітко визначили строк оплати в робочих днях.
У зв'язку із зазначеним, прострочення почалось 07.05.2019.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Одночасно, позивачем визначено період нарахування пені з 24.04.2019 по 24.04.2020, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановлених дат прострочення платежів, в межах розрахунку позивача, обмеживши нарахування пені 6 місяцями з моменту виникнення прострочення (з 07.05.2019 по 07.11.2019), господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 2 080,07 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 946,33 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Катькало Дарини Вікторівни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Управління благоустрою міста" Ірпінської міської ради Київської області (місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 5 код ЄДРПОУ 22201696) 12 105,36 грн. орендної плати, 2 080,07 грн. пені та 1 946,33 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020.
Суддя Л.В. Сокуренко