проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" жовтня 2020 р. Справа № 922/1566/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Пуль О.А.,
без повідомлення учасників справи,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вх.№2070 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А., час проголошення рішення - 12:26год., дата складання повного тексту рішення - 20.07.2020, у справі №922/1566/20
за позовом фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича, с. Мізяки, Валківський район, Харківська обл.,
до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м. Київ, в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", с. Золочівське, Валківський район, Харківська обл.,
про стягнення коштів
Фізична особа-підприємець Партола С.М. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 136 400, 00грн заборгованості за договором №653-19/2018-ПС від 18.10.2018, 13 640, 00грн штрафних санкцій, 6 520, 79грн інфляційних та 5 381, 00грн 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь фізичної особи-підприємця Партоли С.М. за договором про виконання сільськогосподарських послуг №653-19/2018-ПС від 18.10.2018 136 400, 00грн боргу, 6 520, 79грн інфляційних, 5 381, 00грн 3% річних та 1 636, 80грн пені. В частині стягнення 2 455, 20грн пені та 9 548, 00грн штрафу відмовлено. Судові витрати позивача по сплаті судового збору ухвалено покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості у розмірі 136 400, 00грн, яка підтверджена матеріалами справи. За наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за виконані позивачем послуги, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним. Позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню за період 12 днів з 19.05.2019 по 30.05.2019, як такий, що заявлений в межах строків позовної давності. Позовні вимоги щодо стягнення решти штрафних санкцій задоволенню не підлягають через сплив позовної давності, про застосування якої відповідач звернувся до суду з відповідною заявою.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; витрати по сплаті судового збору просить покласти на позивача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що дана справа не підсудна Господарському суду Харківської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є місто Київ; вважає, що підписання договору директором Харківської філії не є підставою для визначення територіальної підсудності цього спору, крім того, позивач не надав суду копію довіреності на директора Харківської філії на право підписання угоди.
Апелянт також зазначає, що він не має оригіналів документів, на які посилається господарський суд в оскаржуваному рішенні, а Харківській філії не надавався дозвіл на укладення договору.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував до позовних вимог спеціальну позовну давність в один рік, чим порушив норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №922/1566/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 10.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 10.09.2020 для подання заяв і клопотань.
01.09.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8164), зазначає, що Алексєєнко Д.В. як керівник філії достеменно повинен був знати про обмеження, які могли існувати для керівника, при цьому, позивач передбачені договором сільськогосподарські послуги виконав, і акти виконаних робіт складені і підписані сторонами. Як вказує позивач, усі оригінали документів були досліджені під час розгляду справи в суді першої інстанції, а Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" вважає належним відповідачем у справі. На думку позивача, відповідач безпідставно не виконує свої зобов'язання за договором.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.
У встановлений судом строк від учасників справи заяв і клопотань не надходило.
Згідно матеріалів справи, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства надіслана учасникам справи; у матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення їм копій ухвали суду (а.с.111-112, 118).
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 18.10.2018 між ФОП Партолою С.М. як виконавцем та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі директора Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" як замовником був укладений договір про надання послуг № 653-19/2018-ПС.
У пункті 4.1.1. Положення про Харківську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого Наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 03.01.2012 за №21 та погодженого першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України, зазначено, що філія має право: самостійно від імені Підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.
Відповідно до пункту 4.2. Положення, Філія не має права: відчужувати самостійно основні засоби, нерухоме майно, транспортні засоби; випускати облігації, векселі; видавати майнові гарантії третім особам, забезпечені майном Підприємства.
Згідно з пунктом 5.2.3. Положення, Філія зобов'язана направляти Підприємству не пізніше, ніж через п'ять днів після укладення договори (зміни та додатки до них), які підписані директором Філії від імені Підприємства.
Директор Філії несе персональну відповідальність перед Підприємством за повне, своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень (пункт 7.3. Положення).
На даний час керівником Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Алексєєнко Д.В., який і укладав договір.
Відповідно до даного договору, позивач здійснив послуги по виконанню сільськогосподарських послуг.
Відповідач прийняв виконані роботи відповідно акту виконаних робіт до договору №653-19/2018-ПС від 18.10.2018 та мав оплатити їх згідно умов договору.
А саме, згідно з пунктом 3.3. договору, замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 30 листопада 2018 року.
Загальна сума, на яку було проведено роботи за договором про надання сільськогосподарських послуг, складає 136 400, 00грн.
24.03.2020 сторонами було складено та погоджено акт взаємних розрахунків за період з 18.10.2019 по 24.03.2020; сума боргу за надані послуги становить 136 400, 00грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості наданих позивачем послуг не виконав.
Факт виконання позивачем умов договору та надання послуг підтверджується актом виконаних робіт про надання сільськогосподарських послуг, який також підписано Алексєєнко Д.В. з боку відповідача та який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.
Факт надання позивачем на користь відповідача послуг відповідачем не спростовується.
Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних робіт в передбачений договором строк, він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань з 01.12.2018.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.03.2020, в якій вимагав сплати існуючої заборгованості, проте, вимоги зазначеної претензії були залишені відповідачем без задоволення.
Обставини щодо стягнення боргу в сумі 136 400, 00грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані до стягнення з відповідача 5 381, 00грн 3% річних та 6 520, 79грн інфляційних за період прострочення з грудня 2018 року по березень 2020 року, а також на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, 13 640, 00грн штрафних санкцій, які складаються з 9 548, 00грн штрафу та 4 092, 00грн пені.
Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом договору є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме - збір врожаю соняшника на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Валківської СДС на площі 124га, за адресою: Харківська обл., Валківський район, с. Золочівське, вул. 70 років жовтня, 9, які виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки (пункт 1.1. договору).
За умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в пункті 2.1. договору (1 100, 00грн/га), але не може перевищувати 136 400, 00грн.
Згідно з пунктом 3.2. договору, надання послуг в обов'язковому порядку підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг, які підписуються обома сторонами.
Відповідно до пункту 3.3. договору, підставою для проведення замовником розрахунку за надані послуги є акт приймання-передачі, який складається та передається замовнику виконавцем (пункт 4.1.3. договору).
Термін дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов'язань до повного їх виконання (пункт 9.1. договору).
Акт виконаних робіт №17.6-10/2018 до договору №653-19/2018-ПС датовано 25.10.2018.
Як зазначено в акті, згідно умов договору виконавцем були проведені роботи зі збору врожаю соняшника на суму 136 400, 00грн (124га * 1 100, 00грн) на території Валківської СДС за адресою: Харківська обл., Валківський район, с. Золочівське, які виконані технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки. Роботи виконані якісно і в обумовлений термін. Належить до сплати сума без ПДВ: 136 400, 00грн.
Відповідно до пункту 1.1. Положення, це Положення визначає порядок створення, діяльності та ліквідації Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".
Філія є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" без права юридичної особи і діє від імені Підприємства в межах, визначених цим Положенням. Відповідальність за діяльність Філії несе Підприємство (пункт 2.1.Положення).
Згідно з пунктом 2.3. Положення, всі питання, які не знайшли відображення в цьому Положенні, регулюються чинним законодавством та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до пункту 3.1. Положення, метою діяльності Філії є здійснення функцій Підприємства в Харківській області.
Предметом діяльності Філії зокрема є: здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу; виробництво та реалізація насіння, садивного матеріалу відповідно до Закону України "Про насіння і садивний матеріал"; оптова та роздрібна реалізація продукції власного та невласного виробництва, комісійна і комерційна торгівля (в т.ч. через мережу власних магазинів, складів, баз тощо); виробництво (заготівля), переробка (розфасовка) і реалізація продукції сільськогосподарського, рослинного, тваринного та біологічного походження тощо (пункт 3.2. Положення).
Філія має право представляти інтереси Підприємства у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами; подавати від імені Підприємства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу (позивача, відповідача), третьої особи (пункти 4.1.4, 4.1.5 Положення).
Поряд з цим, Філія зобов'язана забезпечити повне і своєчасне виконання договорів, укладених від імені Підприємства, та збереження всіх документів, що стосується діяльності Філії (пункт 5.2.4 Положення).
Директор здійснює безпосереднє керівництво діяльністю Філії (пункт 7.4. Положення).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Укладений сторонами у справі договір є договором про надання послуг по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме - збір врожаю соняшника на земельних угіддях замовника, що знаходяться на території Валківської СДС на площі 124га, за адресою: Харківська обл., Валківський район, с. Золочівське, вул. 70 років жовтня, 9, які виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується апелянтом, позивач надав відповідачу послуги у встановлених договором порядку і строк.
Сторони у відповідності до положень договору склали і підписали акт виконаних робіт, який є підставою для здійснення відповідачем розрахунку за надані послуги; ціна наданих послуг не перевищує встановленої у договорі ціни.
Матеріали справи не містять доказів здійснення розрахунку відповідачем за надані позивачем послуги.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 136 400, 00грн заборгованості, як такої, що підтверджена матеріалами справи і строк оплати якої настав.
Щодо доводів апелянта, що позивач не надав суду доказів на підтвердження повноважень у директора Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на підписання договору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Філією відповідно до частин 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; філія не є юридичною особою; вона наділяється майном юридичної особи, що їх створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.
Тобто, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення її господарської діяльності від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, зокрема, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою.
Дослідивши Положення Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", суд апеляційної інстанції зазначає, що, по-перше, предмет укладеного сторонами у справі договору відповідає предмету діяльності Філії; по-друге, Положенням надано Філії право самостійно від імені Підприємства укладати угоди, і Положенням не встановлено ані заборони, ані необхідності отримання згоди від Підприємства на укладення Філією договору про виконання сільськогосподарських послуг на суму 136 400, 00грн; по-третє, керівництво діяльністю Філії здійснює безпосередньо директор, який і підписав договір, а також акт виконаних робіт, і по-четверте, внутрішні питання діяльності Підприємства і директора Філії як відповідальної і уповноваженої особи на підписання договору не можуть бути підставою для відмови позивачу у задоволенні позову, оскільки апелянтом не надано суду жодних доказів, що позивач при підписанні і виконанні договору діяв недобросовісно і нерозумно; відповідно до Положення, відповідальність за діяльність Філії несе Підприємство.
При цьому, стороною у даній справі відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України є саме юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення правомірно прийнято судом першої інстанції саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у нього оригіналів документів, на які посилається господарський суд в оскаржуваному рішенні, оскільки відсутність (теоретично) оригіналів документів у апелянта в жодному випадку не свідчить про їх відсутність і не підписання взагалі.
Як вбачається із матеріалів справи, оригінали договору і первинних документів були досліджені судом в судовому засіданні і повернуті позивачу.
З огляду на викладене, необґрунтованими є доводи апелянта, що місцевий господарський суд допустив прийняття рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Поряд з цим, за умовами Положення, Філія зобов'язана забезпечити повне і своєчасне виконання договорів, укладених від імені Підприємства, та збереження всіх документів, що стосується діяльності Філії (пункт 5.2.4 Положення).
Згідно з пунктом 5.2.3. Положення, Філія зобов'язана направляти Підприємству не пізніше, ніж через п'ять днів після укладення договори (зміни та додатки до них), які підписані директором Філії від імені Підприємства.
Директор Філії несе персональну відповідальність перед Підприємством за повне, своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень (пункт 7.3. Положення).
Відтак, питання надсилання Підприємству договору, який підписаний директором Філії від імені Підприємства, є питанням внутрішньої господарської діяльності апелянта, і невиконання директором покладених на Філію Положенням обов'язків не може мати наслідком відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог, які є доведеними і обґрунтованими.
Тим паче, що апелянт мав можливість і витребувати оригінали документів у Харківській філії.
Доводи апелянта, що Підприємством не надавався дозвіл на укладення договору, який є предметом розгляду у даній справі, суд визнає безпідставними, оскільки Положенням не передбачено необхідності Філії на отримання дозволу для укладення договору, що предметом у даній справі; доказів іншого апелянт суду не надав.
Щодо доводів апелянта, що місцевий суд не застосував до позовних вимог спеціальну позовну давність в один рік, чим порушив норми матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник повинен провести розрахунки за надані послуги до 30.11.2018. Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо сплати боргу в передбачений договором строк, він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань з 01.12.2018.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем доведено його право на звернення до суду із вимогою про стягнення штрафних санкції, однак, позивач звернувся з позовом, у тому числі щодо стягнення пені, до суду 19.05.2020. Відповідно, позов в частині стягнення пені, підлягає задоволенню лише в частині стягнення пені, нарахованої за період 12 днів з 19.05.2019 по 30.05.2019, як такої, що заявлена в межах строків позовної давності. Позовні вимоги щодо стягнення решти штрафних санкцій, у відповідності до вимог Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають через сплив позовної давності, про застосування якої відповідач звернувся до суду з відповідною заявою.
Отже, як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом розглянуто і задоволено клопотання відповідача про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені.
Щодо решти позовних вимог про стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних, то до цих вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у 3 роки відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України, і ці вимоги позивачем були заявлені у межах строку позовної давності.
Тому місцевим господарським судом з дотриманням норм матеріального права не застосовано до вимог про стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних скорочену позовну давність тривалістю в один рік.
При цьому, апелянт не оспорює арифметичну вірність здійснених позивачем і перевірених судом розрахунків 3% річних, інфляційних та пені, здійснених у межах строку позовної давності.
Щодо доводів апелянта, що даний спір не підсудний Господарському суду Харківської області, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як вказує апелянт, місцезнаходженням Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є місто Київ.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що місцезнаходженням Харківської філії є с. Золочівське, Валківський район, Харківська область, де і підписував та виконувався договір про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 29 цього Кодексу, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Даний спір не відноситься до справи виключної підсудності згідно зі статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, частиною 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Відтак, позивач у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України реалізував своє право на звернення з даним позовом до Господарського суду Харківської області, оскільки спірні правовідносини виникли з діяльності філії відповідача.
В цілому, суд апеляційної інстанції розцінює доводи апелянта, що цей спір не відноситься до підсудності Господарського суду Харківської області як такі, що спрямовані на ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.07.2020 у справі №922/1566/20 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 у справі №922/1566/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.А. Пуль