Справа № 811/952/15 Головуючий у 1 інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
12 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Бужак Н.П.
Парінова А.Б.
За участю секретаря Волошка О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Черкаської області, третя особа: Служба безпеки України про визнання незаконними дій, скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Черкаської області, третя особа: Служба безпеки України про визнання незаконними дій, скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" № 7дк від 30.08.2014.
Зобов'язано Генеральну прокуратуру України та прокуратуру Черкаської області розглянути питання, у відповідності до норм чинного на час прийняття рішення законодавства, про призначення ОСОБА_1 на посаду в органах прокуратури, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення.
Стягнуто з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 271297 (двісті сімдесят одна тисяча двісті дев'яносто сім) грн. 95 коп.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Генеральної прокуратури України прокуратури Черкаської області залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року касаційні скарги прокуратури Черкаської області, Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 задоволені частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 в частині мотивів часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України № 7дк від 30.08.2014, поновлення ОСОБА_1 на роботі та зобов'язання Генерального прокурора України та прокуратури Черкаської області призначити його на посаду, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення змінені та викладено їх у редакції цієї постанови.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018, залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаського району Черкаської області з 01 вересня 2014 року".
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 скасовані в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 залишені без змін.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Служба безпеки України, про визнання незаконними дій, скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині залишення без розгляду вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та справу в цій частині вимог направити до суду першої інстанції для розгляду по суті вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
07 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Служби безпеки України надійшла заява, в якій просила здійснювати подальший розгляд справи без участі Служби безпеки України.
12 жовтня 2020 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Павленко Людмили Олексіївни надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта-позивача, в якій просила розглянути справу за відсутності позивача та його представника, апеляційну скаргу підтримують та просять задовольнити.
Так, залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що, що позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин, хоч і повідомив про причини своєї неявки, однак, на підтвердження доводів заяви про перенесення розгляду справи не надав жодного доказу, а також, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року, підготовче засідання у даній справі було призначено на 20 серпня 2020 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 20 серпня 2020 року, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. Підготовче провадження відкладено до 02 вересня 2020 року.
31 серпня 2020 року електронною поштою та 01 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить перенести розгляд справи, призначеної на 02 вересня 2020 року, у зв'язку з перебуванням за межами Черкаської області через стан здоров'я (Т. 13 а.с. 162,164).
В судове засідання призначене 02 вересня 2020 року позивач повторно не прибув.
За приписами частини 5 статті 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Згідно положень пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведеними нормами окреслено характер процесуальної поведінки, яка зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо явки у судове засідання.
Даний висновок викладений Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №1.380.2019.003516.
Доводи апелянта про те, що судові повідомлення про призначення справи до розгляду на 20 серпня 2020 року та 02 вересня 2020 року, які направлялися на адресу реєстрації ОСОБА_1 , не були отримані позивачем, у зв'язку перебуванням за межами України, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.
Пунктом 2 частини 4 статті 124 КАС України передбачено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
В силу ч. 7 ст. 126 КАС України, особам, які проживають за межами України, повістки вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтями 85, 86 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судові повістки надсилалися судом першої інстанції, на адресу, яка була вказана позивачем у адміністративному позові та всіх документах, що подавалися ОСОБА_1 до суду, а саме: АДРЕСА_1 .
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що, у випадку зміни місця проживання, позивач повинен був повідомити суд про зміну адреси.
Щодо доводів апелянта про те, що судові повідомлення та повістки не надсилалися на адресу представника ОСОБА_1 - Павленко Л.О., колегія суддів зазначає наступне.
Так, на час розгляду справи в суді першої інстанції, у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на здійснення представництва Олійника Р.В., оскільки, наявна в матеріалах справи довіреність від 30 вересня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 була видана терміном на 5 років і була дійсна до 30 вересня 2019 року (Т. 12 а.с. 136).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №1.380.2019.003041 зазначив наступне: «…будучи ініціатором судового розгляду, позивач в першу чергу має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані, при цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляд адміністративної справи та дотримання процесуальних строків».
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що термін з 30 вересня 2019 року по 24 липня 2020 року (час прийняття справи до свого провадження судом першої інстанції) був достатнім для того, щоб позивач належним чином оформив повноваження свого представника.
З приводу посилання апелянта на наявність поважних причин для неявки до суду, слід зазначити наступне.
Так, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем було повідомлено про причини своєї неявки, однак, на підтвердження доводів заяви про перенесення розгляду справи не було надано жодного доказу.
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено питання можливості розгляду справи за відсутності позивача, слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із заявою про розгляд справи за його відсутності, а навпаки, ним було подано заяву про перенесення розгляду справи, що свідчить про бажання брати участь у розгляді даної справи.
Відповідно до частини 4 статті 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Черкаської області, третя особа - Служба безпеки України про визнання незаконними дій, скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди правомірно залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями ст.ст. 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Бужак Н.П.
Парінов А.Б.
Повний текст постанови виготовлено 16.10.2020 року.