16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 420/3322/19
адміністративне провадження № К/9901/24709/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2020 року у справі №420/3322/19 за позовом ОСОБА_1 до Військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Михайлішина Олександра Івановича, Військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Борисова Євгена Михайловича, Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною діяльність військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 , пов'язану з призовом на строкову військову службу ОСОБА_2 , що виразилася у невиконанні зобов'язання ведення персонального якісного обліку та нездійснення належного контролю за веденням військового обліку призовників, зокрема, ОСОБА_2 ;
- визнати протиправною бездіяльність військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 , пов'язану з призовом та звільненням зі строкової військової служби з Військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця строкової служби ОСОБА_2 , що виразилася у відмові призначити комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця, складає акт обстеження та надсилає його військовому комісару Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- стягнути з військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі п'ятнадцять тисяч гривень;
- визнати протиправним та скасувати рішення військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 , рішення військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 та рішення командира Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності підстав для дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) прийняти відповідне рішення щодо дострокового звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 у зв'язку з необхідністю стороннього догляду за хворим батьком ОСОБА_1 , який потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 щодо непризначення комісії, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця, та ненадіслання актів обстеження військовому комісару Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за зверненнями ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження військової служби (стаття 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Враховуючи зміст оскаржуваних рішень та касаційної скарги, ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі не наведено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2020 року у справі №420/3322/19 за позовом ОСОБА_1 до Військового комісара Ізмаїльського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Михайлішина Олександра Івановича, Військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Борисова Євгена Михайловича, Військової частини НОМЕР_1 Одеського загону морської охорони, треті особи: ОСОБА_2 , Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк