16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 805/1904/17-а
адміністративне провадження № К/9901/39085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (головуючий суддя - Кірієнко В.О.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (головуючий суддя - Василенко Л.А., судді: Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.)
у справі №805/1904/17-а
за позовом Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області
до Головного управління Держпраці у Донецькій області
треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство безпеки»,
про скасування припису.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Маріуполі Донецької області (у процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було допущено заміну неналежного позивача на Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати припис від 14 квітня 2017 року №5.2-4/3.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що оскаржуваний припис є неправомірним, а викладені у ньому висновки передчасними.
3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 1 березня 2017 року складено акт № 09-ММК Ілліча № 7 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого нещасний випадок, що стався 10 лютого 2017 року з контролером на КПП відділу охорони Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» ОСОБА_1 , має невиробничий характер, травма отримана внаслідок особистої необережності, в результаті падіння на поверхні одного рівня внаслідок підсковзання, хибного кроку або спотикання.
6. 3 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держпраці у Донецькій області зі скаргою, в якій зазначала про незгоду з висновками, викладеними у акті № 9 від 1 березня 2017 року, просила провести розслідування нещасного випадку більш ретельніше.
7. 14 квітня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області винесено директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» припис № 5.2-4/3 з пропозицією провести розслідування нещасного випадку, визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, скласти акт за формою Н-5, затвердити акт за формою Н-1, встановити причини нещасного випадку, осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам.
8. Листом від 26 квітня 2017 року директор товариства звернувся до начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Маріуполі з проханням призначити представника Фонду для участі в комісії при проведенні повторного розслідування випадку травми, що стався з ОСОБА_1 10 лютого 2017 року.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний припис від 14 квітня 2017 року винесений на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» та повинен бути виконаним саме зазначеною юридичною особою - тобто роботодавцем; пропозицій, направлених на виконання іншому підприємству, установі чи організації даний припис не містить. Відповідно даний припис не створює правових наслідків, не порушує права та не обмежує обов'язки позивача.
10. Відповідач, приймаючи припис від 14 квітня 2017 року, діяв у межах своїх повноважень та не порушив права і не обмежив обов'язки позивача.
11. Правові обов'язки, які будуть наслідком виконання або невиконання спірного припису, виникнуть саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» після вчинення відповідних дій.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що оскаржуваний припис містить вказівку не лише на проведення розслідування нещасного випадку у відповідності до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, але й визнання його таким, що пов'язаний з виробництвом, що є передчасним.
13. Суди першої та апеляційної інстанцій невірно визначилися із предметом позову та підставами оскарження, що як результат призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову.
14. Висновок що оскаржуваний припис не створює для позивача жодних юридичних наслідків є передчасним, оскільки Фонд та його робочі органи знаходяться у прямому взаємозв'язку між визнанням нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, та наданням страхового відшкодування.
15. Заперечення на касаційну скаргу від інших осіб, які беруть участь у справі, не надходили.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
18. Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
19. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
20. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
21. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
22. Відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки.
23. Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в філіях, інших відокремлених підрозділах, здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (далі - Порядок №1232).
24. Відповідно до пункту 33 Порядку №1232 контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
25. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.
26. Водночас, пунктом 34 Порядку № 1232 визначено, що посадова особа органу Держпраці, в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси зі змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-І або Н-5, визнання чи не визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1.
27. На підставі статей 22 і 39 Закону України «Про охорону праці» та у зв'язку з заявою ОСОБА_1 про незгоду з висновками розслідування нещасного випадку, відповідач 14 квітня 2017 року видав оскаржуваний припис №5.2-4/3 від (форма Н-9).
28. Відповідно до пункту 34 Порядку №1232 посадова особа органу Держпраці має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9. Оскаржуваний припис від 14 квітня 2017 року стосувався та адресувався директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки» - роботодавцю ОСОБА_1 .
29. Таким чином висновок судів першої та апеляційної інстанцій що оскаржуваний припис не порушує права та не обмежує обов'язки позивача є правильним та обґрунтованим. Припис від 14 квітня 2017 року повинен бути виконаним роботодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки»; пропозицій, направлених на виконання іншій особі, зокрема і позивачу, даний припис не містить, а тому відповідно його не стосується.
30. У обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те що оскаржуваний припис створює правові наслідки та порушує права відділення, оскільки Фонд та його робочі органи знаходяться у прямому взаємозв'язку між визнанням нещасного випадку таким, що пов'язаний із виробництвом, та наданням страхового відшкодування.
31. Проте даним приписом нещасний випадок з ОСОБА_1 не було визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, відповідно він не є підставою для страхового відшкодування.
32. У обґрунтування касаційної скарги позивач також посилався на пункт 33 Порядку №1232 та пункти 1, 2 частини другої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких можливе настання юридичних наслідків на підставі оскаржуваного припису та, відповідно, підстави для його оскарження у судовому порядку.
33. Відповідно до пункту 33 Порядку №1232 органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції здійснюють контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків.
34. Пунктами 1 та 2 частини другої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Фонд зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.
35. Проте наведені норми стосуються права виконавчої дирекції Фонду здійснювати контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасного випадку, тобто вже процесом розслідування, а також здійснення фінансування страхових виплат, що не стосується припису про зобов'язання роботодавця (іншої юридичної особи) провести розслідування нещасного випадку.
36. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
37. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
38. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,
Касаційну скаргу Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі №805/1904/17-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська Ж.М. Мельник-Томенко