16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 808/8896/15 (СН/280/6/19)
адміністративне провадження № К/9901/4007/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №808/8896/15 (СН/280/6/19)
за позовом ОСОБА_1 до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Новікової І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнень та заяви про часткову відмову від позову, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 434 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ позивача;
1.2. визнати протиправною бездіяльність Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо невидачі позивачу трудової книжки у день звільнення та дії щодо направлення позивачу інформаційного листа № 26/5-5473 від 06.11.2015 саме 10.11.2015;
1.3. визнати протиправною бездіяльність Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо не ознайомлення позивача з наказом про звільнення та невидачі позивачу копії цього наказу у день звільнення;
1.4. зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області поновити позивача на службі в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на посаді рівнозначній тій, яку позивач обіймав на день звільнення з органів внутрішніх справ України з 06.11.2015;
1.5. зобов'язати Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області виплатити позивачу компенсацію за вимушений прогул з 06.11.2015 по день фактичного поновлення на службі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. ОСОБА_1 з січня 2007 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
2.1. З червня 2015 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області та мав спеціальне звання капітана міліції.
2.2. Наказом ГУ МВС України в Запорізькій області №434 о/с від 05.11.2015 «По особовому складу», згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
2.3. Вважаючи наказ про звільнення зі служби протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
2.4. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
2.5. 20 листопада 2018 року, Верховний Суд, посилаючись на ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, прийняв постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суд першої інстанції. При цьому Верховний Суд зазначив, що судами не встановлено та не досліджено, зокрема, правомірності винесення наказу про звільнення до закінчення тримісячного строку; поданням ОСОБА_1 в межах даного строку рапорту про бажання проходити службу в лавах національної поліції; виконання відповідачем приписів п. 64 «г» Положення № 114, відповідно до якого звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише за відсутності можливості подальшого використання на службі; обставин порушення порядку звільнення та видачі трудової книжки позивачу. Також вказав, що не досліджено належним чином того, у який спосіб відбулось (чи відбувається) припинення ГУ МВС (як юридичної особи) та наслідків, які покладає на державу обраний спосіб запровадження змін в організацію діяльності правоохоронних органів.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 434 о/с «По особовому складу», яким звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-128792), старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського районного відділу Запорізького міського управління.
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 07 листопада 2015 року.
3.3. У задоволенні решти позову відмовлено.
3.4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів пропонування позивачу посад, як того вимагає п. 9 Розділу ХІ Перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію», відтак ГУ МВС у Запорізькій області протиправно винесено наказ про звільнення позивача зі служби. При цьому, суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивача на службі в тому органі, з якого його було звільнено, відтак судом не було задоволено вимог позивача про поновлення його на роботі в органах Національної поліції. Також суд дійшов висновку, що кошти за вимушений прогул стягненню не підлягають, оскільки сума отриманих доходів під час вимушеного прогулу перевищує суму коштів, які позивач має отримати у зв'язку із поновленням на попередній посаді.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 № 434 о/с «По особовому складу», яким звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-128792), старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського районного відділу Запорізького міського управління та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 7 листопада 2015 року та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у позові в цій частині.
4.1. У решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року залишено без змін.
4.3. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем протягом тримісячного строку від дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію» не було подано відповідного рапорту, який підтверджує виявлення ним бажання проходити службу в поліції.
IV. Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову.
6.1. Відмовляючи в задоволенні позову в частині про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума отриманих доходів під час вимушеного прогулу перевищує суму коштів, які позивач має отримати у зв'язку із поновленням на попередній посаді, оскільки не відповідає правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16, та, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, повинна бути врахована.
6.2. Також вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
7. Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не надали.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Частиною п'ятою статті 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
10. 02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), який відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та частини сьомої статті 15 і частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2017. Закон опубліковано у газеті «Голос України» 06.08.2015.
11. Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
12. Відповідно до статті 18 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 565-ХІІ) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є Положення № 114.
13. Підпунктом «г» пункту 64 Положення № 114 передбачено можливість звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
14. Приписами пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
15. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням № 114.
VI. Позиція Верховного Суду
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
19. Як уже було зазначено, Закон №580-VIІI опубліковано 06 серпня 2015 року в газеті «Голос України» №141-142.
20. Отже, у встановлений зазначеним Законом №580-VIІI спосіб позивача попереджено про звільнення через скорочення штатів в силу Закону із моменту його опублікування за три місяці.
21. Системний аналіз правових норм, що містяться у пунктах 9 і 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, дає підстави для висновку, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). Вказані норми є імперативними, як наслідок, неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
22. Тобто, для реалізації права на працевлаштування законодавчо вимагається вчинення активних індивідуальних дій особою, яка хоче бути працевлаштованою (у даному випадку позивача), звернення із рапортом у встановлені строки та у порядку встановленому законодавством. В іншому випадку, якщо протягом вказаного терміну працівник міліції не вчинив таких дій, ця обставина є достатньою і необхідною правовою підставою для його звільнення у зв'язку із скороченням штату.
23. Приймаючи рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ (наказ від 05.11.2015 № 434 о/с) Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області виходило з того, що позивач, як співробітник міліції, до 6 листопада 2015 року (три місяці з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію») не виявив бажання проходити подальшу службу в новоутворених органах Національної поліції, оскільки рапорту про своє бажання проходити службу в поліції не подавав.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у позові зазначав, що він виявив бажання проходити подальшу службу в органах новоутвореної Національної поліції шляхом направлення 6 листопада 2015 року засобами поштового зв'язку відповідного рапорту.
25. На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію накладної № 0010409 кур'єрської служби «СмартПост», відповідно до якої відправником є ОСОБА_1 , адреса відправника: АДРЕСА_1 ; одержувач - ГУ МВС у Запорізькій області, адреса одержувача: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 2А; у графі "Опис вкладення" вказано «Заява про вступ до поліції». Датою отримання кур'єром цього відправлення зазначено 6 листопада 2015 року, а отримання одержувачем - 20 листопада 2015 року о 15:50. (Том № 1, а.с. 28).
26. Тобто кур'єрська служба із міста Запоріжжя у місто Запоріжжя доставляла рапорт позивача 14 днів.
27. Разом з цим, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24 вересня 2019 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" (кур'єрська служба) про зобов'язання надати суду відомості про рух поштового відправлення за номером накладної 0010409, зокрема щодо дати подання відправником; прізвище кур'єра; дати вручення одержувачу; повернення повідомлення про вручення відправнику тощо.
28. На виконання вказаної ухвали апеляційного суду, від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартпост" надійшов лист, в якому останній вказав, що Товариство надавало послуги виключно юридичним особам та фізичним особам-підприємцям на основі договірних відносин, з оплатою в безготівковій формі на рахунок підприємства згідно рахунку. Активну діяльність підприємство припинило в липні-серпні 2015 року. Проте для надання суду правдивих і об'єктивних даних було проведено внутрішню перевірку, за результатом якої виявлено, що накладна під номером 0010409 відсутня в реєстрі накладних, та послуги, вказані в ухвалі суду не надавалися.
29. Оскільки ТОВ "Смартпост" кур'єрські послуги з доставки кореспонденції за накладною 0010409, яку позивач надав суду в якості доказу, не надавались, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем рапорт про бажання проходження служби поданий 20 листопада 2015 року, тобто після спливу строку на подання таких заяв, передбаченого п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.
30. Таким чином, ОСОБА_1 не скористався наданим Законом України «Про Національну поліцію» правом на подачу рапорту про прийняття на службу до поліції та не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції.
31. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення, як це передбачено пунктами 8-11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", прийнятий правомірно, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
32. Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
33. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
34. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
35. З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.
VIІ. Судові витрати
36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.Г. Загороднюк