про повернення касаційної скарги
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 380/129/20
провадження № К/9901/24447/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 380/129/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надіслали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 380/129/20.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд бере до уваги таке.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативні приписи частини четвертої статті 328 КАС України закріплюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині другій і частині третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному зв'язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо її відповідності вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявники мусять навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 цього Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертою статті 328 КАС України заявники повинні чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржників, відповідна норма має застосовуватись.
Слід наголосити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу мають вказувати особи, які подають касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
У разі, якщо скаржники вважають, що суди порушили норми процесуального права й неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі мають конкретно зазначатись або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржників, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржники повинні зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на їхню думку, допущені судом (судами) у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявники взагалі не зазначили, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не навели належного обґрунтування відповідної підстави.
Водночас Верховний Суд зважає на те, що зміст касаційної скарги в розрізі наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленими судами першої й апеляційної інстанцій судовими рішеннями та тверджень про неналежне дослідження поданих сторонами доказів. Окрім цитування приписів законодавства, скарга не містить конкретизації щодо того, яку норму права суди неправильно застосували та як, на думку заявників, відповідна норма має застосовуватись, або яка правова норма застосована не була.
Тобто скаржники не навели передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень, які ухвалені в справі, що не є справою незначної складності відповідно до закону.
Пункт 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що заявники не виклали передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі, яка не є справою незначної складності, касаційну скаргу слід повернути скаржникам на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 380/129/20 повернути особам, які її подали.
2. Роз'яснити скаржникам, що повернення касаційної скарги не перешкоджає їм реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржникам надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя А.А. Єзеров