15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/17959/14
адміністративне провадження № К/9901/25926/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи - Прокуратури Хмельницької області про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (правонаступник - Офіс Генерального прокурора), в якому просив: скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1482к про звільнення його з посади заступника прокурора Хмельницької області; поновити на займаній посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі; зобов'язати відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1482к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Хмельницької області. Поновлено позивача на займаній посаді. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора, як головного розпорядника бюджетних коштів, з бюджетних призначень Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 1 500 378, 88 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зобов'язано Офіс Генерального прокурора направити до Міністерства юстиції України, згідно чинного законодавства повідомлення про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
07 жовтня 2020 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року. Заявник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в позові.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року (справа № 800/235/17). Водночас, у тексті касаційної скарги заявник також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №800/547/17 та №800/186/17.
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених представником Офісу Генерального прокурора постанов Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини справ №800/235/17, №800/547/17 та №800/186/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справах №800/235/17 та №800/186/17 предметом спору були рішення Вищої ради правосуддя, яким суддю визнано таким, що порушує вимоги щодо несумісності посад, через що звільнено з посади судді. У справі №800/547/17 Верховний Суд висловив правову позицію у спорі щодо рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення.
Натомість, зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення особи з посади заступника прокурора у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Підставою такого звільнення стало те, що позивач обіймав зазначену посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, що підпадає під дію санкцій, установлених Законом України "Про очищення влади".
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора послався на висновки Верховного Суду, висловлені у справах, які не є подібними до спірних правовідносин, а отже заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у правовідносинах, що не є подібними до спірних, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи - Прокуратури Хмельницької області про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко