15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 240/12093/19
адміністративне провадження № К/9901/24761/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 41885, 50 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 41885, 50 грн.) за період з 27 серпня до 28 листопада 2019 року в сумі 56643, 51 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище розуміються, серед іншого, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини склались з приводу проходження позивачем публічної служби.
При цьому військове звання та посада позивача, (старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення) не підпадає під перелік військових посадових осіб вищого офіцерського складу в розумінні Закону України “Про запобігання корупції”.
За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались відносяться до справ незначної складності.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах “а”-“в” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
В.М. Соколов