06 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/11106/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Український державний центр радіочастот"
представник позивача - Ізюмська І. В., адвокат
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал СТБ"
представник відповідача - Бабенко А. І., адвокат
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (суддя Плотницька Н. Б.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (головуючий суддя Демидова А. М., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.) у справі за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "СТБ" про зобов'язання укласти додаткову угоду,
1. 15.08.2019 Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "СТБ" (далі - Відповідач, Телеканал) з позовом про зобов'язання укласти додаткову угоду № 2 до договору від 01.02.2018 № 2004/3м-15 на послуги (роботи), пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі - Договір)у редакції, викладеній у позовній заяві.
Позов мотивований тим, що відмова Відповідача від включення до додатку до Договору переліку радіоелектронних засобів (далі - РЕЗ), що підлягають радіочастотному моніторингу, РЕЗ аналогового телевізійного мовлення, на які оформлені чинні дозволи на експлуатацію, є зі сторони Відповідача протиправними діями та суперечить рішенням Кабінету Міністрів України та Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
2. 05.12.2019 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, у задоволенні позову відмовив.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Відповідач не використовує РЕЗ, які транслювали аналогові канали, отже наявність чи відсутність чинних ліцензій та дозволів не впливає на обов'язок суб'єктів телекомунікаційних відносин дотримуватися положень цієї постанови та не транслювати аналогове телебачення і, відповідно, не використовувати РЕЗ, які його транслюють, отже вимога Позивача про зобов'язання Відповідача укласти додаткову угоду до Договору із включенням до переліку РЕЗ, які фактично не використовуються Відповідачем, оскільки це є неможливим з огляду на нормативну заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України, є безпідставною.
3. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2020.
5. 15.09.2020 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити подану касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін.
Вважає, що відсутня господарська необхідність у радіочастотному моніторингу РЕЗ, які не діяли; з припиненням аналогового мовлення на переважній частині України Позивач не міг здійснювати їх радіочастотний моніторинг, оскільки вони не діяли та не випромінювали.
Редакція Додатку № 1 до Договору, яку вимагає укласти Позивач, не містить ціни договору та суперечить статям 1, 16, 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс".
Зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв не можуть використовуватися, припиняють свою дію з припиненням відповідних ліцензій, що дозволяють використовувати відповідний радіочастотний ресурс України.
Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів діяльності РЕЗ, які Позивач вимагає додатково включити відповідно до Додатку № 1 до Договору.
6. 05.10.2020 від Відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він просить врахувати висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про радіочастотний ресурс України", пунктів 1.11, 1.12 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 1599 від 16.07.2009 (далі - Положення), який міститься в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/11105/19.
7. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, та яким частину другу статті 287 ГПК України викладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
9. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
10. Подану касаційну скаргу, з посиланням на частину другу статті 287 ГПК України, Скаржник мотивує посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпунктів 1.11, 1.12 Положення та статті 1 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" у подібних правовідносинах, що виникають у сфері користування радіочастотним ресурсом України, а саме в обов'язковому включенні Підприємством даних щодо виданих дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП), наявність права самостійно визначати в силу норм чинного законодавства перелік РЕЗ (ВП), стосовно яких проводяться роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ (ВП).
11. У справі, що розглядається, правовідносини сторін виникли з договору, предметом якого є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів, згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника (надалі - роботи) на всій території України; визначено перелік та кількість РЕЗ, щодо яких проводяться роботи з радіочастотного моніторингу.
Підставою звернення з даним позовом про зобов'язання укласти додаткову угоду до вказаного Договору стала відмова Телеканалу звернутися до Підприємства із заявою про анулювання відповідних дозволів у зв'язку з прийняттям Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішень № 1150 від 26.07.2018, № 1319 від 29.08.2018 "Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ "ТК "СТБ", відповідно до яких ліцензії на мовлення Телеканалу втрачають чинність з 01.08.2018 та 01.09.2018 відповідно, а також відмова Відповідача укласти додаткову угоду № 2 до Договору в порядку статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
12. Розглядаючи касаційну скаргу у даній справі, Суд встановив, що постановою від 16.09.2020 у справі № 910/11105/19, залишаючи без змін прийняті у справі судові рішення про відмову у позові Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору Верховний Суд виходив з того, що у зв'язку із припиненням аналогового телевізійного мовлення з 31.08.2018, відповідач не використовує РЕЗ, які транслювали аналогові канали (крім тих, що діють на території з особливим режимом мовлення в зоні проведення антитерористичної операції, ООС та прикордонних районах України, та щодо яких між сторонами спору з 01.09.2018 діяла угода з додатком № 1, який містив перелік з 9 РЕЗ у Донецькій, Сумській, Харківській та Чернігівській областях).
У зв'язку з чим, беручи до уваги те, що відповідач не здійснює діяльність, пов'язану із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу, і не використовує у своїй діяльності радіоелектронні засоби телевізійного мовлення відповідно до виданих дозволів на їх експлуатацію, Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про спонукання відповідача укласти додаткову угоду до договору про надання послуг проведення радіочастотного моніторингу РЕЗ, які не діють внаслідок нормативної заборони, є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на приписах норм чинного законодавства України.
13. Водночас, Суд враховує, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Наведений висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
14. З огляду на наведене, Суд доходить висновку про те, що спірні у справі, що розглядається, правовідносини є подібними до правовідносин у вказаній справі № 910/11105/19, що розглядалася Верховним Судом.
15. При цьому, у вказаній справі Судом сформульовано висновок щодо застосування підпунктів 1.11, 1.12 Положення та статті 1 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", питання стосовно відсутності висновку суду касаційної інстанції щодо яких порушено Скаржником у касаційній скарзі.
16. Так, у постанові від 16.09.2020 у справі № 910/11105/19 Верховний Суд вказав, що відповідно абзацу 22 статті 1 Закон України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг - збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання РЕЗ, які діють у відповідних смугах радіочастот.
Пунктами 1.11 та 1.12 Положення встановлено, що перелік РЕЗ, стосовно яких проводяться роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається УДЦР і наводиться у засвідчених сторонами додатках до договору; дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору.
Отже, відповідно пункту 1.11 Положення УДЦР дійсно має визначати такий перелік РЕЗ, стосовно яких проводяться роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом. Водночас, у даному випадку слід виходити з того, що визначення УДЦР Перелік РЕЗ, стосовно яких проводяться роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, не є безумовною підставою для автоматичного включення їх до договору, оскільки цей Перелік погоджується сторонами і наводиться у засвідчених додатках до договору за наявності на те правових підстав.
Користування радіочастотним ресурсом - це діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів, а дозвіл на експлуатацію - це документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах (абзаци четвертий та восьмий статті 1 Закон України "Про радіочастотний ресурс України").
Тому, оскільки власник конкретного радіоелектронного засобу не має права його експлуатувати внаслідок встановленої державою заборони (тобто з незалежних від користувача причин), а дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ враховуються (тобто, беруться до уваги, але не є обов'язковими), Верховний Суд вважає, що сам по собі факт наявності чинного дозволу на експлуатацію не є автоматичною підставою для укладення угоди про надання послуг (робіт) з радіочастотного моніторингу, та, як наслідок, їх оплати, навіть якщо УДЦР за своєї ініціативи включив відповідні РЕЗ до Переліку, стосовно яких проводяться роботи.
Обставина наявності чи відсутності звернення користувача відповідно до статті 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" із заявою про анулювання чинного дозволу на використання РЕЗ не має значення, оскільки таке звернення є правом, а не обов'язком.
17. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що умови Договору передбачають, що Позивач надає послуги з радіочастотного моніторингу тих РЕЗ, які використовуються особою, що має дозвіл на їх використання, і відповідно саме надані послуги має оплачувати Відповідач.
Відповідно до пункту 38 додатку № 1 Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006, строк припинення використання радіо технології - аналогового телевізійне мовлення 31.08.2018, крім територій з особливим режимом мовлення (відповідно до Закону України від 07.12.2017 № 2244-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України"); для м. Києва та Кіровоградської області 31.07. 2018; для визначених Національною радою з питань телебачення і радіомовлення каналів мовлення на територіях, що межують з Російською Федерацією та тимчасово окупованими територіями, та каналів мовлення телерадіоорганізацій місцевого мовлення, які не мають ліцензій на цифрове мовлення, 31.12.2019.
Згідно з обов'язковою для виконання постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815 припинено трансляцію аналогового телебачення з 31.08.2018, Відповідач не використовує РЕЗ, які транслювали аналогові канали, отже наявність чи відсутність чинних ліцензій та дозволів не впливає на обов'язок суб'єктів телекомунікаційних відносин дотримуватися чинної постанови Кабінету Міністрів України, не транслювати аналогове телебачення і, відповідно, не використовувати РЕЗ, які його транслюють. Суд також вказав, що Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги Позивача лише в частині наданих послуг з радіочастотного моніторингу, які можуть надаватися лише щодо РЕЗ, які використовуються.
У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимога Позивача про зобов'язання Відповідача укласти додаткову угоду до Договору із включенням до переліку РЕЗ, які фактично не використовуються Відповідачем, оскільки це є неможливим з огляду на нормативну заборону, є безпідставною.
18. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про те, що оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до висновку Верховного Суду, сформульованого щодо застосування вказаних норм права у правовідносинах у справі № 910/11105/19, що є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
19. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
20. З огляду на викладене, враховуючи, що прийняті у справі судові рішення прийняті відповідно до висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/11106/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак