13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/688/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я.- головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Волошиної Ю. Г. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Бідного Є. М. (адвокат),
третьої особи - не з'явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен"
про розподіл судових витрат у справі
за первісним позовом виконавчого комітету Бориспільської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства",
про визнання укладеною додаткової угоди до договору про пайову участь
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен"
до виконавчого комітету Бориспільської міської ради
про визнання суми пайового внеску зменшеною.
У березні 2019 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради (далі - виконком Бориспільської міськради, Виконком) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" (далі - ТОВ "БК "Рошен", Товариство, заявник) про визнання укладеною додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 (далі - договір про пайову участь, договір № 3/16) у редакції, запропонованій позивачем.
У травні 2019 року ТОВ "БК "Рошен" звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до виконкому Бориспільської міськради про визнання суми пайового внеску відповідно до договору № 3/16, укладеного між Товариством та Виконкомом, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 14.11.2018 № 1 (далі - додаткова угода № 1), зменшеною та сплаченою на загальну суму в розмірі 44400589 грн щодо виконаних робіт зі: 1) спорудження зливної каналізації по будівництву об'єкта "Фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" вартістю 8510071 грн на виконання Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих Комунальним підприємством "Виробниче управління комунального господарства" (далі - КП "Виробниче управління комунального господарства"); 2) будівництва дороги промислової і комунально-складської зони (вул. Героїв Крут) вартістю 20319070 грн на виконання пункту 4 Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства"; 3) капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя Героїв Крут до ПСО Р-03) вартістю 15571448 грн відповідно до Додатку № 05 від 18.04.2018 до Технічних умов від 19.11.2015 № 35, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства" (зі змінами від 23.08.2018).
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, первісний позов задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 касаційну скаргу ТОВ "БК "Рошен" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 скасовано в частині задоволення первісного позову. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову. У решті рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 залишено без змін. Стягнуто з виконкому Бориспільської міськради на користь ТОВ "БК "Рошен" 6723,50 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
12.06.2020 ТОВ "БК "Рошен" звернулося до Верховного Суду із заявою (з урахуванням доповнення від 22.06.2020 до неї) про відшкодування судових витрат у справі № 911/688/19, у якій (заяві) просить стягнути з виконкому Бориспільської міськради 645348,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та 7684 грн судового збору, сплаченого Товариством за подання касаційної скарги, з посиланням на положення статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
При цьому зі змісту доповнення від 22.06.2020 до вказаної заяви вбачається, що до складу витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 645348,50 грн заявником включено: 1) 537400 грн (гривневий еквівалент 20000 доларів США) вартості юридичних послуг, сплачених на виконання листа-доручення від 01.04.2020 (644880 грн з ПДВ); 2) 390,42 грн (гривневий еквівалент 14,53 доларів США) у рахунок відшкодування фактично понесених поштових витрат і витрат на послуги кур'єра (468,50 грн з ПДВ).
Так, Товариство заявило до стягнення з Виконкому 645348,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесення яких заявником надано: 1) засвідчену копію рахунка від 17.06.2020 № 3, виставленого Адвокатським об'єднанням "Бейкер Макензі" (далі - АО "Бейкер Макензі"); 2)роздруківку з офіційного веб-сайту Райффайзен Банк Аваль щодо курсу продажу USD станом на 17.06.2020; 3) платіжне доручення від 18.06.2020 № 2627, підписане електронним цифровим підписом; 4) оригінал виписки від 19.06.2020 з банківського рахунку АО "Бейкер Макензі"; 5) засвідчену копію акта надання юридичних послуг від 17.06.2020. У матеріалах справи також міститься засвідчена копія договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 (з додатками, у тому числі додатком Д (Лист-доручення від 01.04.2020)), укладеного між АО "Бейкер Макензі" і ТОВ "БК "Рошен".
08.07.2020 до Верховного Суду надійшли заперечення виконкому Бориспільської міськради від 03.07.2020 № 12-27-2109 на заяву відшкодування судових витрат, у яких позивач за первісним позовом просить відмовити в задоволенні відповідної заяви Товариства в повному обсязі.
Зазначені заперечення, які за своїм змістом є клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката (частина 3 статті 126 ГПК України), аргументовані тим, що: 1) ціну наданих адвокатом послуг не узгоджено між сторонами (суму не визначено договором) шляхом внесення відповідних умов до договору про надання правової допомоги з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні (клієнту) послуг з представництва її інтересів у суді; 2) заявлені сторонами первісний та зустрічний позови є немайновими і стосуються стандартних договірних питань, тому заявлена Товариством сума витрат на професійну правничу допомогу не є співрозмірною зі складністю справи, як того вимагає частина 4 статті 126 ГПК України; 3) всупереч положень частини 3 статті 126 ГПК України заявник не долучив до заяви жодного доказу щодо детального опису робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; 4) судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в зустрічному позові ТОВ "БК "Рошен" залишено без змін, у зв'язку з чим понесені Товариством витрати мають бути покладені на нього як сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Розглянувши заяву ТОВ "БК "Рошен" про відшкодування судових витрат у справі та заперечення на неї, Верховний Суд вважає, що зазначену заяву необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат (аналогічний правовий висновок наведено у пунктах 5.44, 5.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктами 1.1, 1.4, 5.1, 5.7 договору про надання правової допомоги від 01.04.2020, укладеного між ТОВ "БК "Рошен" (далі - клієнт) та АО "Бейкер Макензі" (далі - Адвокатське об'єднання), на замовлення Товариства Адвокатське об'єднання зобов'язалось надати правову допомогу на умовах, що зазначені у договорі, а Товариство зобов'язалось оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Детальний перелік видів правової допомоги визначається в окремому листі-дорученні, який є невід'ємною частиною цього договору. Клієнт сплачує юридичні гонорари та інші суми, визначені далі, за надану Адвокатським об'єднанням правову допомогу на підставі рахунків, виставлених Адвокатським об'єднанням. Порядок розрахунку юридичних гонорарів та інших сум викладений у Додатку Б, який є невід'ємною частиною цього договору, або у відповідному Листі-дорученні. Після оплати Товариством рахунку, Адвокатське об'єднання зобов'язане надати Товариству на підпис два оригінали відповідного акту прийому-передачі послуг, а Товариство зобов'язане підписати та негайно повернути Адвокатському об'єднанню один оригінал акту прийому-передачі.
При цьому в пункті "Обсяг нашого доручення і оплата послуг" Додатку А до Договору ("Стандартні умови надання юридичних послуг") визначено, що обсяг будь-якого доручення зазначається в окремому листі-дорученні до договору про надання правової допомоги, який надсилається клієнту кожного разу, коли Адвокатське об'єднання домовиться з клієнтом щодо представництва інтересів клієнта щодо окремої справи.
01.04.2020 Адвокатське об'єднання та Товариство підписали Лист-доручення (Додаток Д до договору про надання правової допомоги від 01.04.2020) (далі - Лист-доручення), який підтверджує згоду Адвокатського об'єднання на виконання наступного доручення (далі - Доручення): "Представництво інтересів клієнта у Верховному Суді у справі щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Бориспіль (справа № 911/688/19)".
У пункті "Обсяг роботи" Листа-доручення визначено детальний обсяг робіт, які буде виконано Адвокатським об'єднанням під час виконання цього Доручення, що включає: 1) аналіз матеріалів справи, позиції судів першої та апеляційної інстанції, позиції Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в подібних судових спорах; 2) підготовку касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій; 3) підготовку клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (за необхідності); 4) представництво інтересів Товариства у засіданнях Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги; 5) представництво інтересів Товариства у зв'язку з підготовкою та веденням справи (подання касаційної скарги та інших процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, отримання повідомлень, ухвал, постанов); 6) інформування Товариства про перебіг та результати розгляду справи Верховним Судом; 7) консультування Товариства щодо питань, які виникають під час розгляду справи у Верховному Суді.
Згідно з пунктом "Обмеження суми юридичних гонорарів" Листа-доручення загальний розмір юридичних гонорарів Адвокатського об'єднання за цим Дорученням залежить від результатів розгляду Справи у Верховному Суді, зокрема, у разі якщо рішення та Постанова будуть скасовані, а у задоволенні Первісного позову та Зустрічного позову буде відмовлено, становить гривневий еквівалент 20000 доларів США. Зазначена вище гранична сума юридичного гонорару не включає сум понесених Адвокатським об'єднанням витрат при виконанні цього Доручення та ПДВ (якщо сплата ПЛВ вимагається законодавством), які сплачуються клієнтом додатково.
Таким чином, ціну (вартість) правничої допомоги у договорі про правову допомогу визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокати витратять на надання правничої допомоги), та під відкладальною умовою (залежно від кінцевого результату вирішення спору), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Пунктом "Умови оплати" Листа-доручення передбачено, що оплата Товариством здійснюється без зволікань після отримання рахунка Адвокатського об'єднання, у гривнях в сумі, визначеній у рахунку. Така гривнева сума визначається Адвокатським об'єднанням за курсом за курсом продажу USD банком Райффайзен Банк Аваль його клієнтам станом на дату виставлення рахунка.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).
Наведеним спростовується безпідставне твердження Виконкому про те, що ціну наданих адвокатом послуг не було узгоджено між сторонами (суму не визначено договором) шляхом внесення відповідних умов до договору про надання правової допомоги.
При цьому представником у суді касаційної інстанції був адвокат АО "Бейкер Макензі" Бідний Євген Михайлович, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 01.04.2020 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000004 від 14.03.2017.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На виконання умов договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 та Листа-доручення 17.06.2020 Адвокатське об'єднання виставило Товариству рахунок № 3 на загальну суму 645348,50 грн (з ПДВ), з яких: 1) 537400 грн (гривневий еквівалент 20000 доларів США) - юридичні послуги (виконання Доручення), 2) 390,42 грн (гривневий еквівалент 14,53 доларів США) - відшкодування фактично понесених витрат (поштові витрати та витрати на кур'єра), 3) 107558,08 грн - сума ПДВ. Гривневий еквівалент сум у рахунку розрахований за курсом продажу USD банком Райффайзен Банк Аваль станом на дату виставлення рахунка (роздруківку інформації з офіційного веб-сайту Райффайзен Банк Аваль щодо курсу продажу USD станом на 17 червня 2020 року додано до доповнення від 22.06.2020 до заяви Товариства).
18.06.2020 ТОВ "БК "Рошен" на підставі рахунка № 3 здійснило оплату послуг Адвокатського об'єднання у розмірі 645348,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.06.2020 № 2627.
Сплачені Товариством кошти у розмірі 645348,50 грн було зараховано на банківський рахунок Адвокатського об'єднання, що підтверджується випискою із банківського рахунку Адвокатського об'єднання від 19.06.2020.
На підтвердження виконання Доручення між Адвокатським об'єднанням та Товариством підписано акт надання юридичних послуг від 17.06.2020, який додано до доповнення від 22.06.2020 до заяви Товариства.
Разом з тим касаційна інстанція враховує, що Виконком фактично скористався передбаченим частиною 5 статті 126 ГПК України правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, подавши відповідне клопотання у формі письмових заперечень виконкому Бориспільської міськради від 03.07.2020 № 12-27-2109 на заяву відшкодування судових витрат.
Застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених Товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, Верховний Суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом про неспівмірність заявленої Товариством суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи № 911/688/19, оскільки, по-перше, заявлені сторонами первісний та зустрічний позови є вимогами немайнового характеру, які не підлягають вартісній (грошовій) оцінці та їх подання не потребує зазначення ціни позову. Адже будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 та від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).
По-друге, зазначені спори немайнового характеру виникають з правовідносин, пов'язаних із укладенням договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та застосуванням частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 01.01.2020), і наразі судова практика їх розгляду є досить поширеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у цій справі проаналізовано постанови Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 909/120/19 (предмет позову - зменшення розміру пайової участі замовника на суму кошторисної вартості виконаних робіт з будівництва водопроводу), від 25.06.2019 у справі № 910/758/18 (предмет позову - визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту), від 29.05.2019 у справі № 911/150/18 (предмет позову - визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту), від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17 (предмет позову - відшкодування різниці між понесеними витратами замовника та розміром пайової участі), від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15 (предмет позову - зменшення суми пайового внеску на вартість виконаних робіт з будівництва зовнішніх мереж водопроводу та каналізації), від 29.01.2020 у справі № 903/248/19 (предметом позову - визнання недійсною додаткової угоди до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту).
По-третє, наявний касаційний розгляд цієї справи Верховним Судом у одному судовому засіданні жодним чином не може свідчити про складність справи, як того вимагає частина 4 статті 126 ГПК України.
Наведеним повністю спростовуються аргументи заявника щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та з "ціною" позову, які, зокрема ґрунтуються на тому, що задоволення первісного позову та відмова в задоволенні зустрічного позову матиме наслідком покладення на Товариство додаткового обов'язку зі сплати пайової участі у розмірі 23193622,80 грн та понесення ним фінансових втрат на суму понад 35 млн грн.
Крім того, Виконком правильно зауважив, що всупереч положень частини 3 статті 126 ГПК України заявник не долучив до заяви жодного доказу щодо детального опису робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів не бере до уваги твердження Товариства про те, що детальний обсяг робіт Адвокатського об'єднання під час виконання цього Доручення визначений у пункті "Обсяг робіт" Листа-доручення (Додаток Д до договору про надання правової допомоги від 01.04.2020) та включає 7 різних видів робіт, що нібито свідчить про значний обсяг робіт при виконанні цього Доручення, позаяк зі змісту цього пункту Листа-доручення чітко вбачається, що у ньому йдеться передусім про запланований Адвокатським об'єднанням обсяг робіт, які можуть бути виконані у майбутньому, тоді як станом на дату підписання акта надання юридичних послуг від 17.06.2020 заявник не обґрунтував і не довів належними та допустимими доказами як обставин фактичного виконання всього обсягу запланованих робіт (послуг), так і детального опису видів реально виконаних робіт (наданих послуг).
З огляду на те, що постановою Верховного Суду від 16.06.2020 касаційну скаргу ТОВ "БК "Рошен" задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 скасовано лише в частині задоволення первісного позову, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову, а у частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства зазначені судові рішення залишено без змін, колегія суддів вважає загалом обґрунтованою заяву ТОВ "БК "Рошен" про розподіл судових витрат на правову допомогу, проте, оцінивши понесені витрати з урахуванням усіх визначених процесуальним законом критеріїв (необхідності, розумності, співмірності) і складності цієї справи, а також врахувавши обґрунтовані заперечення виконкому Бориспільської міськради від 03.07.2020 № 12-27-2109 на заяву відшкодування судових витрат, які (заперечення) слід розцінювати як клопотання Виконкому про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу Товариства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 32753 грн від попередньо заявленої суми (645348,50 грн) витрат (схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16).
Водночас, положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Таким чином, за правилами статті 74 ГПК України розмір таких судових витрат, як заявлені Товариством до відшкодування поштові та кур'єрські послуги у загальній сумі 468,50 грн (з ПДВ), має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Натомість з матеріалів справи вбачається понесення заявником лише поштових витрат у загальній сумі 247 грн, що підтверджується наявними фіскальними і службовими чеками від 17.04.2020 та від 12.06.2020, і саме поштові витрати у цій сумі підлягають відшкодуванню, тоді як інші поштові витрати та витрати на кур'єра Товариство не довело належними і допустимими доказами (схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 924/1107/18).
Верховний Суд відхиляє викладені у заяві про розподіл судових витрат вимоги Товариства про повторне відшкодування йому витрат зі сплати 7684 грн судового збору за подання касаційної скарги як безпідставні, оскільки під час ухвалення Верховним Судом постанови від 16.06.2020 у цій справі вже було вирішено питання пропорційного розподілу зазначених судових витрат шляхом стягнення з Виконкому 6723,5 грн судового збору, сплаченого у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, серед яких відповідна сума витрат у суді касаційної інстанції становила 3842 грн.
Отже, з огляду на наведені положення чинного законодавства, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності, співмірності, необхідності та розумності судових витрат, докази, надані на підтвердження зазначених витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення часткового заяви ТОВ "БК "Рошен" про розподіл судових витрат шляхом стягнення з виконкому Бориспільської міськради витрат у загальній сумі 33000 грн, що складаються з 32753 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та 247 грн поштових витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а у задоволенні решти вимог зазначеної заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 86, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" про розподіл судових витрат у справі № 911/688/19 задовольнити частково.
Стягнути з виконавчого комітету Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" 33000 (тридцять три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та поштових витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відмовити у задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" про розподіл судових витрат у цій справі.
Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ на виконання цієї постанови.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков