Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"16" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/638/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 34847334) до фізичної особи-підприємця Дячук Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди землі
за участю учасників справи:
- від позивача: Українець Михайло Васильович (довіреність № 08-1968 від 27.12.2019 року);
- відповідач: не з'явився.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP6B2WKO12301575B.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
26.06.2020 року до Господарського суду Рівненської області від Рівненської міської ради надійшов позов до фізичної особи-підприємця Дячук Наталії Анатоліївни, у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 13, 14, 142-145 Конституції України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 6, 14-16, 33 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 12, 124-126 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 15, 16, 638, 641, 648, 649 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 162, 176 ГПК України просить визнати укладеним Додатковий договір про поновлення договору оренди землі на умовах, викладених в позовній заяві № 08-611 від 27.05.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на ухиляння відповідача від оформлення (на підставі визначеної ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме - у випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди) права користування земельною ділянкою, що знаходиться у м. Рівне на вул. Пирогова, 8 площею 955 м2,стосовно якої між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі на 10 років № 191 від 09.09.2008 року, який зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що 14.11.2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040858300191.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 26.06.2020 року справу № 918/638/20 розподілено судді Заголдній Я.В.
30.06.2020 року відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за запит судді Заголдної Я.В. № 1006838314 відповідно до наступних критеріїв пошуку: прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця (точний пошук) Дячук Наталія Анатоліївна: отримано витяг із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача фізичної особи-підприємця Дячук Наталії Анатоліївни.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/638/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 14.07.2020 року, запропонувати сторонам:
- позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу;
- встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду; у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
У судовому засіданні 14.07.2020 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з'явився.
З адреси відповідача, вул. Чебишева, 16, кв. 211, м. Рівне, 33027 повернувся конверт із ухвалою суду від 30.06.2020 року із зазначенням причин повернення "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо вручення".
Зважаючи на викладене, судом встановлено, що відповідач не отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.06.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.07.2020 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 26.08.2020 року з метою додаткового повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення підготовчого засідання у справі № 918/638/20 та для надання можливості відповідачу надати свої пояснення на предмет спору.
У судовому засіданні 26.08.2020 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.08.2020 року продовжено процесуальний строк підготовчого провадження у справі № 918/638/20 на 30 днів за усною заявою позивача - до 30.09.2020 року включно, відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на "29" вересня 2020 р. на 12:30 год.
17.09.2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У судовому засіданні 29.09.2020 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з'явився.
З адреси відповідача вул. Чебишева, 16, кв. 211, м. Рівне, 33027 повернувся конверт із ухвалою суду від 26.08.2020 року із зазначенням причин повернення "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо вручення ПВ".
Будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем господарському суду Рівненської області не відомо.
Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Судом встановлено, що від учасників справи не надходило заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/638/20, призначено справу № 918/638/20 до судового розгляду по суті на 16.10.2020 року.
16.10.2020 року судом встановлено, що відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, причини неявки суду не повідомив, відзиву або пояснень по суті спору не подав.
З адреси відповідача, вказаної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Чебишева, 16, кв. 211, м. Рівне, 33027), витяг з якого формувався 30.06.2020 року відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на запит судді Господарського суду Рівненської області Заголдної Я.В. за № 1006838314 (а.с. 33, том 1) повернувся конверт із ухвалою суду від 29.09.2020 року із зазначенням причин повернення "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо вручення ПВ".
Будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем Господарському суду Рівненської області не відомо.
Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, Господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи № 918/638/20 по суті.
Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками його діяння (бездіяльності) щодо її належного отримання.
З огляду на викладене, фізична особи-підприємець Дячук Наталія Анатоліївна вважається повідомленою про судове засідання з розгляду справи № 918/638/20 по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи № 918/638/20 по суті 16.10.2020 року обов'язковою не визнавалася.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України).
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду проведення 16.10.2020 року судового засідання з розгляду справи № 918/638/20 по суті за відсутності відповідача.
Також судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин та зважаючи на те, що відповідач у справі жодного разу не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судові засідання з розгляду справи № 918/638/20, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Присутній у судовому засіданні 16.10.2020 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Між Рівненською міською радою (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дячук Наталією Анатоліївною (далі - орендар) було укладено договір оренди землі на 10 років № 191 від 09.09.2008 року, який зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах", про що 14.11.2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040858300191 (далі - Договір).
Згідно з Договором, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції будівлі контори під магазин продтоварів з офісними приміщеннями з подальшим їх обслуговуванням, яка знаходиться в м. Рівне на вул. Пирогова, 8.
Як вбачається із розділу Договору під назвою "Об'єкт оренди", в оренду передається земельна ділянка загальною площею 955 кв. метрів, за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. На земельній ділянці знаходяться офісні приміщення. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 447 356 грн 31 коп. (розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-19/42-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному станом на 01.01.2008 року).
Згідно з п. 8 Договору, Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Сторони погодили в Договорі орендну плату, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, інші права та обов'язки сторін, обумовили ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини, страхування об'єкта оренди, випадки зміни умов договору і припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору, прикінцеві положення.
У відповідності до п. 41 Договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Невід'ємними частинами договору є:
- план або схема земельної ділянки;
- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- акт приймання-передачі об'єкта оренди;
- технічна документація по передачі земельної ділянки в оренду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
29.01.2008 року сторони підписали акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що надана в оренду строком на 10 років громадянці ОСОБА_1 .
09.09.2008 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
У подальшому після закінчення строку дії Договору, орендодавцем направлено орендарям пропозицію № 08-427 від 05.03.2019 року про укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі для розгляду і підписання, до якої було долучено проект додаткового договору.
Судом встановлено, що інформації щодо розгляду вказаної пропозиції від відповідача до позивача не надходило, жодних повідомлень про наявність заперечень щодо поновлення договору або іншого рішення не надходило.
При цьому, відповідач незважаючи на закінчення строку дії Договору, продовжує користуватися земельною ділянкою, що знаходиться у м. Рівне на вул. Пирогова, 8 площею 955 м2.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності).
У позовній заяві позивач зазначає, що оскільки протягом тривалого часу після закінчення дії Договору спостерігалося ухиляння відповідача від оформлення на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" права користування вищевказаною земельною ділянкою, позивач змушений був звернутися до Господарського суду Рівненської області за захистом своїх прав та інтересів.
Судом встановлено, що позов обґрунтовується обставинами, пов'язаними із закінченням 14.11.2018 року строку дії договору оренди землі зареєстрованого 14.11.2008 року у Державному реєстрі земель за № 040858300191.
При цьому позивач просить суд визнати укладеним Додатковий договір про поновлення договору оренди землі на умовах, викладених в позовній заяві № 08-611 від 27.05.2020 року.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).
Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов'язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно з частиною другою статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша стаття 15 Закону України “Про оренду землі”).
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України “Про оренду землі”, яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено одну із підстав поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями частин першої - п'ятої статті 33 Закону, оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності заперечення орендодавця про поновлення цього договору, яке має бути надане протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України “Про оренду землі” додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Суд встановив, що позивач дотримався процедури повідомлення орендаря про намір пролонгації договору на новий строк, надавши йому проект додаткової угоди. При цьому судом встановлено відсутність заперечень орендодавця про поновлення цього договору, яке могло б бути надане протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди.
Крім цього, судом встановлено, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, протилежного стороною відповідача не доведено.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Натомість статтею 33 Закону України “Про оренду землі” визначено як умови та підстави поновлення договору оренди землі, так і обов'язок сторін укласти додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18) зазначено, що норми Господарського кодексу України визначають загальний порядок укладення господарських договорів, натомість відносини щодо передачі земельних ділянок в користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України “Про оренду землі”. Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України “Про оренду землі”.
Великою Палатою Верховного Суду також викладено правовий висновок, що право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення), та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони (постанова від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 (провадження № 12-216гс18).
Отже, суд дійшов висновку стосовно того, що права позивача як орендодавця підлягають захисту у відповідності до спеціальних норм земельного законодавства, зокрема, частини шостої статті 33 Закону України “Про оренду землі”.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі” визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов'язок орендарів прийняти земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З наведеного вбачається, що якщо орендар відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Аналізуючи правовідносини між сторонами, судом встановлено, що позивач намагався реалізовувати право на пролонгацію Договору у порядку, передбаченому ч. 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, однак жодних рішень з цього приводу відповідачем не приймалось.
Суд зазначає, що суть поновлення договору оренди згідно з частиною 6 статті 33 Закону, який є спеціальним нормативно-правовим актом у правовідносинах щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки, полягає саме в тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі, тобто відсутність такого заперечення має прояв у “мовчазній згоді” орендодавця, що і має місце в даному випадку.
Отже, волевиявлення органу місцевого самоврядування у формі прийняття відповідного рішення є необхідним виключно у разі заперечення проти поновлення договору, яке повинно мати місце протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, тоді як укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди відбувається без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про таке поновлення, про що прямо зазначено в частині 6 статті 33 Закону.
Судом встановлено, що після закінчення строку договору оренди відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, а протягом одного місяця після закінчення дії Договору від позивача не надходило заперечень щодо поновлення цього Договору у формі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого на пленарному засіданні міської ради, у зв'язку з чим на підставі частини 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, Договір продовжив свою дію на тих самих умовах, а тому позовна вимога позивача є обґрунтованою.
Відповідні правові інститути чітко визначені у статті 777 (Переважні права наймача) та статті 764 (Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму) Цивільного кодексу України:
5.1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк (частина перша статті 777 ЦК України).
5.2. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (частина перша статті 764 ЦК України).
А відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, у частині шостій статті 33 Закону передбачається автоматичне поновлення договору оренди землі, термін якого закінчився.
Отже частина шоста статті 33 Закону “Про оренду землі” містить імперативний припис про те, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк.
Згідно з частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
В силу положень частини 1 статті 129 Конституції України, частини 1 статті 2, частини 1 статті 6, частини 2 статті 48 чинного Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, пункту 1 частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 частини 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) у справі № 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора, де зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.
На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.
Згідно з частиною 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п.п.41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), одним з обов'язкових елементів поняття “верховенство права” є “заборона свавілля”, який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі “Волков проти України” зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.
Європейській суд з прав людини вказує, що поняття “майно” в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює також поняття “правомірні очікування”, тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (“Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії”).
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Вищезазначеними нормами підтверджується відсутність права відповідача у даному спорі не продовжувати орендні правовідносини.
Судом встановлено, що у межах цієї справи відповідач всупереч вимог статті 33 Закону України “Про оренду землі”, не уклав із позивачем договору оренди землі на новий строк, а позивач позбавлений можливості захистити свої майнові права інакше ніж як у судовому порядку.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України”, від 09 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі “Де Куббер проти Бельгії” (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме: задоволенню підлягають вимоги позивача про визнання укладеним Додаткового договору про поновлення договору оренди землі на умовах, викладених в позовній заяві № 08-611 від 27.05.2020 року.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Рівненська міська рада до позовної заяви долучила платіжне доручення № 546 від 09.06.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102 грн 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Предметом спору були вимоги позивача про визнання укладеним Додаткового договору про поновлення договору оренди землі на умовах, викладених в позовній заяві № 08-611 від 27.05.2020 року.
На підставі підпункту 2 п. 2 ч. 2 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.
Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 102 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати додатковий договір про поновлення договору оренди землі площею 955 м2, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Пирогова, 8, цільове призначення: для реконструкції будівлі контори під магазин продтоварів з офісними приміщеннями з подальшим їх обслуговуванням, з кадастровим номером 5610100000:01:024:0046, укладеним між Рівненською міською радою та фізичною особою-підприємцем Дячук Наталією Анатоліївною (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) строком на десять років з моменту набрання законної сили рішенням суду на умовах проекту договору від 05.03.2019 року (пропозиція від 05.03.2019 N08-427), а саме в наступній редакції:
Додатковий договір
про поновлення договору оренди землі
місто Рівне, "__ " ______________ 20 року
Рівненська міська рада (місцезнаходження: м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334) - далі у тексті "Орендодавець", в особі міського голови Хомка Володимира Євгеновича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", - з однієї сторони та фізична особа-підприємець Дячук Наталія Анатоліївна (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що мешкає: АДРЕСА_2 , - далі у тексті "Орендар" - з другої сторони, уклали цей договір про нижченаведене:
Предмет договору
1. Орендодавець на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції будівлі контори під магазин продтоварів з офісними приміщеннями з подальшим їх обслуговуванням, з кадастровим номером 5610100000:01:024:0046, яка розташована в м. Рівне, на вул. Пирогова, 8, за рахунок земель, які були надані в оренду ОСОБА_1 (договір оренди землі від 14 листопада 2008 року № 040858300191).
Об'єкт оренди
2. В оренду передається земельна ділянка площею 955 (дев'ятсот п'ятдесят п'ять) квадратних метрів.
Категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
3. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна.
4. В оренду передається земельна ділянка.
5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 07 лютого 2019 року становить: кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:024:0046 - 1 449 777,35 грн. (один мільйон чотириста сорок дев'ять сімсот сімдесят сім грн. 35 коп.), - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 994 від 07 лютого 2019 року, виданий Відділом у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
6. Земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
7. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.
Строк дії договору
8. Договір поновлено до 14 листопада 2028 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата
9. За оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі.
Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 60 890,65 грн. (шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто грн. 65 коп.), що становить 4,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №03-04/35, виданий Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, відповідно до протоколу №16 від 14 лютого 2019 року засідання контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.
Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з 15 листопада 2018 року (з наступного дня від дня закінчення терміну дії договору оренди землі від 14 листопада 2008 року № 040858300191).
10. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
11. Орендна плата сплачується щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок UА8389999800000332158І5017002, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПО 38012714, отримувач: УК у м. Рівному /м.Рівне/18010600. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов'язується уточнювати платіжні реквізити і назву отримувача орендної плати.
12. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
13. Розмір орендної плати може змінюватися Орендодавцем в односторонньому порядку. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал.
Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.
Розмір орендної плати переглядається у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;
- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності;
- в інших випадках, передбачених законом.
14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені законодавством, справляється пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення платежу.
Умови використання земельної ділянки
15. Земельна ділянка передається в оренду - для реконструкції будівлі контори під магазин продтоварів з офісними приміщеннями з подальшим їх обслуговуванням.
16. Цільове призначення земельної ділянки - для реконструкції будівлі контори під магазин продтоварів з офісними приміщеннями з подальшим їх обслуговуванням.
17. Умови збереження стану об'єкта оренди - використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Умови повернення земельної ділянки
18. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
19. Здійснені Орендарем без згоди Орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.
20. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені Орендарями за письмовою згодою з Орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню.
21. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов'язань, передбачених цим договором.
Збитками вважаються:
- фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору Орендодавцем, а також витрати, які Орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;
- доходи, які Орендар міг би реально отримати в разі належного виконання Орендодавцем умов договору.
22. Розмір фактичних витрат Орендарів визначається на підставі документально підтверджених даних.
Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки
23. На орендовану земельну ділянку відповідно до кадастрового плану встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.
24. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.
Інші права та обов'язки сторін
25. Права Орендодавця: у односторонньому порядку (шляхом надсилання Орендареві повідомлення через податкові органи, або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати.
26. Обов'язки Орендодавця: не вчиняти дій, які перешкоджали б Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
27. Права Орендаря:
- приступити до використання земельної ділянки, відповідно її цільового призначення, після набрання чинності цим договором;
- самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору без зміни цільового призначення земельної ділянки;
- вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан використання земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності Орендаря.
- за згодою Орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі.
28. Обов'язки Орендаря:
- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;
- своєчасно вносити оренду плату;
- додержуватись екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Рівне правил і норм щодо користування земельною ділянкою;
- забезпечити охорону та збереження якості землі відповідно до вимог законодавства України;
- забезпечити вільний доступ до земельної ділянки представників органів державного управління та місцевого самоврядування, органів нагляду і контролю;
- відшкодовувати Орендодавцю шкоду, заподіяну внаслідок дій (бездіяльності) орендаря, які призвели до погіршення якості земельної ділянки;
- повернути земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення або розірвання цього договору;
- впродовж трьох робочих днів після підписання сторонами договору оренди землі, надати його копію до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки;
- впродовж трьох робочих днів після реєстрації права оренди земельної ділянки надати Орендодавцю копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки;
- впродовж п'яти днів після реєстрації права оренди земельної ділянки обчислити суму орендної плати у порядку, визначеному законодавством України, і подати такий розрахунок та копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки; у строки встановлені законодавством України, звітувати перед податковим органом міста про сплату орендної плати;
- у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендарів, орендарі відшкодовують орендодавцю орендну плату на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладання договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах.
Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини
29. Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе Орендар.
Страхування об'єкта оренди
30. Згідно з цим договором об'єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.
Зміна умов договору і припинення його дії
31. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків передбачених п. 13 цього договору.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
32. Дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- ліквідації юридичної особи Орендаря чи смерті фізичної особи Орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
33. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
34. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, крім випадків вилучення земельних ділянок, у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати та використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є підстави, передбачені чинним законодавством України.
35. Перехід права власності на орендованій земельній ділянці до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для розірвання договору.
Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - Орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку з орендарем.
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору
36. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
37. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Прикінцеві положення
38. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та підлягає обов'язковій його державній реєстрації.
39. Передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки цим договором не передбачається.
40. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Цей договір укладено у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий видається Орендарю, третій - органу, який провів його державну реєстрацію, а четвертий - Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Невід'ємними частинами договору є:
- розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, виконаний Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради;
- акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Реквізити сторін
Орендодавець:
Рівненська міська рада
код ЄДРПОУ 34847334
м. Рівне, вул. Соборна, 12-А
Орендар
Дячук Наталія Анатоліївна
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
АДРЕСА_2
3. Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця Дячук Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 34847334) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2020 року
Суддя Заголдна Я.В.