Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"01" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/335/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Марченко Галини Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Самсін Марії Тадеївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
про стягнення 8 609,17 грн заборгованості
за участі представників:
від позивача: Русін Т.С. (Ордер № 14/02 від 09.04.2020);
від відповідача - Полюхович О.І. (Ордер Серія РН-676№132 від 16.06.2020)
У березні 2020 року Фізична особа-підприємець Марченко Галина Іванівна (далі ФОП Марченко Г.І.) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Самсін Марії Тадеївни (далі ФОП Самсін М.Т.) у якій просить стягнути з відповідача 8 609,17 грн заборгованості за договором №6 від 01.05.2018 про надання послуг на ринку, з яких 5 088,00 грн заборгованості по платежах за надані послуги за період з 01.09.2019 по 01.04.2020, 827,07 грн пені за період з 01.09.2019 по 01.04.2020, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 61,13 грн, 89,00 грн - 3% річних та 2 544,00 грн штрафу. Позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
ФОП Марченко Г.І. обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 6 про надання послуг, укладеним між позивачем та відповідачем 01.05.2018 року в частині проведення повних та своєчасних розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).
07.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у задоволенні якого, ухвалою суду від 12.05.2020, відмовлено.
15.05.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
25.05.2020 до суду надійшли матеріали зустрічної позовної заяви Фізичної особи-підприємця Самсін Марії Тадеївни до Фізичної особи-підприємця Марченко Галини Іванівни про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення коштів.
Ухвалою суду від 26.05.2020, між іншого, прийнято зустрічний позов. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2020.
12.06.2020 позивачем подане до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.
Підготовче засідання 16.06.2020 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Пашкевич І.О., про що помічником судді було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою суду від 25.06.2020 підготовче судове засідання призначено на 01.07.2020.
01.07.2020 відповідачем подане до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом.
Ухвалою суду від 01.07.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 20.08.2020.
Ухвалою суду від 20.08.2020 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Самсін Марії Тадеївни до Фізичної особи-підприємця Марченко Галини Іванівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Командитне товариство "Рівне-ПАС" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення коштів - залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 20.08.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 08.09.2020.
У судовому засіданні 08.09.2020 судом було оголошено перерву до 17.09.2020, 17.09.2020 - до 01.10.2020.
Присутній у судовому засіданні 01.10.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи учасників справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.05.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Марченко Галиною Іванівною (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Самсін Марією Тадеївною (замовник) було укладено Договір № 6 про надання послуг (далі - Договір, а.с. 10).
Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надати послуги з організації роботи ринку на території автостанції, а замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та сплатити послуги та інші платежі передбачені цим Договором.
Згідно даного Договору, виконавець зобов'язується перед змовником надавати послуги з обслуговування об'єктів торгівлі, розташованих на території ринку розміщеного на території автостанції в м. Вараш, вул. Енергетиків, 1, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п. 1.2. Договору).
У відповідності до п. 1.3. Договору під послугами з обслуговування об'єктів торгівлі сторони домовилися вважати наступні дії виконавця:
- підтримка території ринку в належному санітарному стані;
- організація вивезення побутових відходів;
- організація безперервного функціонування інженерних мереж, що дозволяють використання об'єктів торгівлі за цільовим призначенням;
- організація забезпечення об'єктів торгівлі електропостачанням;
- надання інформації про витрати на комунальні послуги (електроенергія) відповідно до засобів обліку.
Розділ 2.2. Договору регулює порядок надання та оплати послуг.
Так, згідно з п. 2.1. Договору послуги надаються на постійній основі за адресою: м. Вараш, вул. Енергетиків, 1.
Вартість послуг за Договором складає 1,50 грн за 1 м.кв. (п. 2.2. Договору).
Замовник зобов'язаний сплачувати вартість послуг виконавця у розмірі 100 % до 28 числа поточного місяця та компенсувати спожиті комунальні послуги (п. 2.4. Договору).
Відповідно до п. 2.5. Договору замовник компенсує витрати електроенергії згідно приладу обліку, які знаходяться в кожному об'єкті торгівлі 15 числа місяця, але не пізніше 25 числа поточного місяця.
Даний договір підписаний та скріплений печатками сторін (за наявності) є підтвердженням надання послуг виконавцем, і тим самим зобов'язує замовника проводити оплату вчасно (п. 2.6. Договору).
Сторони погодили між собою питання відповідальності у випадку порушення зобов'язань у розділі 3 Договору.
Так, у випадку порушення зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного Договору (п. 3.1. Договору).
Сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків оплати платежів передбачених Договором, останній сплачує штраф на користь виконавця у розмірі 50 % від вартості цього Договору (п. 3.3. Договору).
Як встановлено п. 5.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності). Даний Договір є безстроковим (п. 5.2. Договору).
Даний Договір є змішаним оскільки в ньому містяться елементи різних договорів (п. 6.2. Договору).
Даний Договір складений і підписаний у двох примірниках, які мають однакову юридичну чинність для кожної сторони (п. 6.3. Договору).
Згідно з п. 6.6. Договору, виконавець в односторонньому порядку може зменшити або збільшити вартість послуг керуючись економічним обґрунтуванням.
Позивач зазначив, що на виконання до умов Договору для замовника ФОП Самсін М.Т. виконавцем було надано послуги, однак в порушення Договору замовником з вересня 2019 року не здійснюється оплата і заборгованість по платежах станом на 01.04.2020 становить 5088 грн 00 коп.
З метою досудового врегулювання спору ФОП Марченко Г.І. направлено листи-попередження від 03.12.2019 ФОП Самсін М.Т. з проханням негайно сплатити загальну заборгованість за надані послуги, однак останньою заборгованість не сплачена.
У зв'язку з викладеним, оскільки на думку позивача, відповідачем порушені умови щодо строків виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість по платежах в розмірі 5 088 грн 00 коп., ФОП Марченко Г.І. звернулася до господарського суду із позовом до ФОП Самсін М.Т. за захистом своїх прав.
На основну суму заборгованості позивач нараховує 827,07 грн пені, інфляційні втрати в розмірі 61,13 грн, 89,00 грн - 3% річних та 2 544,00 грн штрафу.
На підтвердження надання за Договором послуг позивач надала довідку взаємних розрахунків сторін від 09.04.2020 (а.с. 14), а також додала до відповіді на відзив акти приймання-передачі наданих послуг (а.с. 160-166) № 50 від 30.09.2019, № 56 від 31.10.2019, № 62 від 30.11.2019, № 68 від 31.12.2019, № 3 від 31.01.2020, № 9 від 29.02.2020, № 16 від 31.03.2020.
Відповідач подала відзив, відповідно до якого з позовними вимогами не погодилася та вважає їх необґрунтованими та безпідставними у зв'язку з наступним.
ФОП Самсін вказла, що у позивача відсутні будь-які права щодо використання частини земельної ділянки за територією приміщення автостанції м. Вараш, по вул. Енергетиків, 1 для надання торгових та інших додаткових послуг пасажирам і громадянам, та відповідно безпідставними є будь-які вимоги позивача щодо об'єктів торгівлі, які розташовані за територією приміщення автостанції м. Вараш.
Також, відповідач зазначила, що: позивачем не доведено обґрунтованість заявленого до стягнення розміру боргу та його обрахунку; Договором не визначено площу з якої можна було б провести обрахунок; не доведено жодними доказами факту надання послуг; через необґрунтованість боргу похідні вимоги щодо нарахування трьох відсотків річних, індексу інфляції, штрафу чи пені є також необґрунтованими, крім того Договором взагалі не визначено нарахування пені; з 01.12.2019 вартість використаної електроенергії в торговому павільйоні відповідач відшкодовує приватному підприємству "Ринок", від якого споживає електричну енергію, що підтверджується доданим договором; розмір заборгованості не доведено, а позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Договір підписаний ФОП Марченко Г.І. та ФОП Самсін М.Т., на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що документи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а саме - довідка взаємних розрахунків сторін від 09.04.2020 та акти приймання-передачі наданих послуг № 50 від 30.09.2019, № 56 від 31.10.2019, № 62 від 30.11.2019, № 68 від 31.12.2019, № 3 від 31.01.2020, № 9 від 29.02.2020, № 16 від 31.03.2020 підписані лише зі сторони позивача ФОП Марченко Г.І. Доказів надіслання вказаних документів відповідачу чи доведення до його відома іншим чином матеріали справи не містять.
Крім того, судом встановлено, що вищевказані акти містять помилки. Так, у графі "за замовника" проставлено підпис Фізичної особи-підприємця Марченко Галини Іванівни та здійснено відтиск мокрої печатки позивача, хоча, як свідчать матеріали справи Фізична особа-підприємець Марченко Галина Іванівна є виконавцем за Договором, а тому її підпис проставлено в неналежному місці.
Разом з тим, як зазначалось раніше у актах приймання-передачі наданих послуг за Договором відсутній підпис ФОП Самсін М.Т., при цьому в графі "за замовника" помилково проставлено підпис та відтиск печатки Фізичної особи-підприємця Марченко Галини Іванівни.
Також судом встановлено, що загальну вартість послуг за 1 місяць, яка виникла із загальної площі об'єкта торгівлі у 16 м.кв. позивачем визначено лише у наданих односторонніх актах, які до відома відповідача не доводились.
Тобто, загальна площа об'єкта торгівлі (16 м.кв.) на яку позивач нараховує заборгованість за надані послуги - вказана виключно у актах приймання-передачі послуг. Будь-яких інших доказів розміру площі, яку займає торгівельне місце відповідача, та на яку, як стверджує позивач, надаються послуги - позивачем не надано.
При цьому суд наголошує, що послуги передбачені Договором належать до безтоварних. А тому на підтвердження надання таких послуг можуть бути надані акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що розкривають суть та зміст господарської операції, результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники та деталізовано їх зміст. Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.04.2019 року у справі № 810/5114/13-а.
Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.
Акт приймання послуг повинен містити в собі дві складові: 1) фіксація факту отримання послуг; 2) визначення ціни таких послуг.
Однак, у господарського суду відсутня можливість перевірити реальний обсяг та площу, на яку позивач стверджує, що надавав послуги, оскільки останнім не надано жодних належних доказів, з яких можна було б встановити вказані відомості, а отже і факт надання послуг не доведений.
Крім того, позивачем не надано доказів надсилання відповідачу актів приймання-передачі наданих послуг чи доведення до відома відповідача в інший спосіб.
Згідно з ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Суд констатує, що сторони не узгодили між собою, що виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу.
Сторони погодили, що вартість послуг за Договором складає 1,50 грн за 1 м.кв. (п. 2.2. Договору). У відповідності до п. 2.3. Договору вартість Договору складає вартість послуг, яка визначена в п.п. 1.3. та 2.2 Договору.
При цьому, позивач у позовній заяві вказує на те, що виконавцем вартість наданих послуг визначено за формулою "1,50 грн помножити на 1 м.кв. наданої площі торгівельного місця помножити на кількість днів у місяці".
Судом встановлено, що у Договорі, укладеному між сторонами, відсутня норма щодо правомірності саме такого розрахунку вартості послуг.
Оскільки визначення ціни послуг позивачем випливає із вищевказаних актів, а не з Договору, суд не бере до уваги розрахунок суми заборгованості наданий позивачем.
Зазначені акти приймання послуг не можуть слугувати підставою для виникнення права позивача на отримання оплати за послуги, передбачені Договором, оскільки вони є односторонньо підписаними.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт здійснення позивачем діяльності або виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами Договору. Окрім наявних актів виконаних робіт, у матеріалах справи відсутні також картки, журнали, бухгалтерські звіти тощо, які б свідчили, що послуги за Договором були фактично надані позивачем.
Оскільки такі документи відсутні у матеріалах справи, і вони не були надані стороною позивача, а тому у суду відсутня можливість встановити реальність та товарність послуг.
Надання позивачем послуг за Договором від 01.05.2018 Фізичній особі-підприємцю Самсін М.Т. стороною виконавця суду не доведено.
Отже, за Договором, укладеним між сторонами, оплаті підлягав би результат праці (надання послуг). Господарський суд підкреслює, що обов'язок замовника оплатити послуги виникає за фактом надання послуг Виконавцем, а не за фактом укладення Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За положеннями процесуального законодавства належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, є первинні документи.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання послуг, передбачених п. 1.1. та 1.3. Договору, зокрема з наданих позивачем матеріалів неможливо визначити вартість послуг та їх обсяг.
Докази, надані позивачем, на підтвердження своїх вимог, зокрема, рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області № 652 від 31.12.2003 року, розпорядження міського голови № 149-р від 08.07.2010 року "Про введення в експлуатацію торгівельних павільйонів ПП Марченко Г.І., акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію стаціонарної малої архітектурної форми, затверджене розпорядженням міського голови № 149-р від 08.07.2010 року не є належними та допустимими доказами, з яких можливо встановити беззаперечну заборгованість відповідача перед позивачем.
Інші договори, які містяться у матеріалах справи, зокрема, Договір № 742-ор про співпрацю від 31.12.2017 (укладений між КТ "Рівне-Пас" та приватним підприємцем Марченко Галиною Іванівною), Договір про постачання електричної енергії № 270025553 від 25.02.2016 року (укладений між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та Фізичною особою-підприємцем Марченко Галиною Іванівною), Договір № 12 "С" про надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення та захоронення побутових відходів) від 26.06.2018 року (укладений між Комунальним підприємством "Житлокомунсервіс" Вараської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Марченко Галиною Іванівною) господарський суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору та відповідач у справі не є їх стороною, відтак, не може відповідати за зобов'язаннями що з них випливають.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт здійснення позивачем діяльності та виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення основної заборгованості, а також про відсутність підстав для задоволення похідних вимоги, що з нього випливають - стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, та вказано, що такий складається із судового збору, сплаченого позивачем за подання позову та витрати, пов'язані із представництвом позивача у суді першої інстанції на період здійснення адвокатом повноважень з моменту допуску в якості представника на стадії розгляду справи судом, за кожне судове засідання - 3 000 грн 00 коп.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у розмірі 2102 грн 00 коп.
Відповідно до п.2 ч.1, п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати у справі №918/335/20 покладаються на позивача ФОП Марченко Г.І.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову Фізичної особи-підприємця Марченко Галини Іванівни до Фізичної особи-підприємця Самсін Марії Тадеївни про стягнення 8 609,17 грн заборгованості відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.10.2020.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич