"08" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3472/19
Господарський суд Одеської області
У складі колегії суддів: головуючого судді Желєзної С.П.,
судді Шаратова Ю.А., судді Цісельського О.В.,
Секретаря судових засідань Кравець В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Іноземцев О.В. на підставі ордеру;
Від відповідача: Іванцова З.А. на підставі ордеру;
Від третіх осіб: не з'явились;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені”, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулася до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені” (далі по тексту - ТОВ „Лагуна-Рені”) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, які оформлені протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р.; про поновлення позивача на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені”; про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114 233, грн.; про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, яке оформлене протоколом №1-05/18 від 21.05.2018р., та визнання недійсною нової редакції статуту товариства, яка затверджена рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №1-05/18 від 21.05.2018р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на проведення 09.03.2017р. загальних зборів ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, яка є засновником (учасником) ТОВ „Лагуна-Рені”, про звільнення позивача з посади директора товариства. На підставі вказаного рішення представником компанії „Бівен Інвестментс Лтд” 28.03.2017р. було проведено загальні збори учасника ТОВ „Лагуна-Рені”, на яких було прийнято рішення про звільнення позивача з посади директора товариства. Посилаючись на положення Гаазької конвенції від 05.10.1961р., а також на помилково приєднаний до протоколу ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд” від 09.03.2017р. апостиль, позивачем було наголошено, що вказане рішення не має жодної юридичної сили. З посиланням на припинення компанії „Бівен Інвестментс Лтд” з 03.11.2015р., позивачем було вказано про відсутність у останньої взагалі будь-якого права приймати рішення про звільнення позивача з посади директора. Крім того, позивачем було зазначено про наявність у рішенні загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р., численних помилок. Наведене, з урахуванням довготривалого вирішення спору по поновлення позивача на посаді директора у межах справи №510/456/17, провадження по якій було закрито згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р., стало підставою для звернення ОСОБА_1 із позовними вимогами про поновлення її на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та визнання недійсним рішення учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, яке оформлене протоколом №1-05/18 від 21.05.2018р., про створення нового органу товариства - дирекції, прийняття якого унеможливлює поновлення позивача на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені”.
Ухвалою суду від 26.11.2019р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.01.2020р. у задоволенні клопотання ТОВ „Лагуна-Рені” про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Лагуна-Рені” в частині позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу було відмовлено.
Ухвалою суду від 22.01.2020р. у задоволенні клопотання ТОВ „Лагуна-Рені” про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу було відмовлено.
Ухвалою суду від 22.01.2020р. у задоволенні клопотання ТОВ „Лагуна-Рені” про заміну неналежного відповідача було відмовлено.
Ухвалою суду від 24.02.2020р. дана справа була призначена до колегіального розгляду.
Ухвалою суду від 26.02.2020р. дана справа була прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Літвінов С.В., суддя Цісельський О.В.
Ухвалою суду від 13.04.2020р. до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено компанію „Бівен Інвестментс Лтд” та ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 09.06.2020р. було повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ „Лагуна-Рені”.
Ухвалою суду від 16.07.2020р. у прийнятті позовної заяви компанії „Бівен Інвестментс Лтд” як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, було відмовлено.
Ухвалою суду від 06.08.2020р. було відмовлено компанії „Бівен Інвестментс Лтд” у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі №916/3472/19 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів та нової редакції статуту.
Ухвалою суду від 06.08.2020р. підготовче провадження у даній справі було закрито із призначенням справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.09.2020р. дана справа була прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Шаратов Ю.А., суддя Цісельський О.В. із призначенням справи до судового розгляду по суті.
ТОВ „Лагуна-Рені” повністю заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Так, відповідачем було наголошено про безпідставність доводів позивача про припинення діяльності компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, посилаючись, зокрема, на відсутність у компанії, якою було надано вказану інформацію, права на її надання, оскільки лише зареєстрований агент компанії „Бівен Інвестментс Лтд” має право надавати вказані відомості. Відповідачем також було наголошено, що поновлення ОСОБА_1 на посаді директора буде суперечити вироку Київського районного суду від 26.02.2018р. по справі №520/1470/18, яким ОСОБА_1 було заборонено займати керівні посади на підприємствах, що здійснюють перевалку нафтопродуктів, яка належить до одного із видів діяльності товариства. ТОВ „Лагуна-Рені” також було вказано, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора товариства, діяла не в інтересах товариства, що призвело до негативних наслідків, зокрема, у вигляді подання заяви про визнання позову у межах справи №916/358/17 про стягнення із товариства грошових коштів у розмірі 415 246,61 грн.; подання заяви у межах справи №916/24/17 про відмову від позову про визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна, яке належало ТОВ „Лагуна-Рені”; перерахування коштів у розмірі 1 910 000,00 грн. із рахунку підприємства на власну картку. ТОВ „Лагуна-Рені” із посиланням на положення Гаазької конвенції від 05.10.1961р. наголошено, що проставлення апостилю на протоколі зборів ради директорів компанії від 09.03.2017р. не вимагається. Крім того, ТОВ „Лагуна-Рені” під час вирішення судом даного спору було зроблено заяву про застосування інституту позовної давності до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог /т. 1, а. с. 141-143/
Компанією „Бівен Інвестментс Лтд” в процесі вирішення судом даного спору було підтримано позицію ТОВ „Лагуна-Рені” про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
ОСОБА_2 не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даного судовому процесі, письмових пояснень на позовну заяву від третьої особи також не надходило.
06.10.2020р. до господарського суду від ТОВ „Лагуна-Рені” надійшло клопотання про закриття провадження по даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114 233,00 грн. з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2019р. по справі №921/36/18, яка, в тому числі, була врахована судом при постановленні ухвали суду від 06.08.2020р., якою третій особі було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів та нової редакції статуту. За переконанням ТОВ „Лагуна-Рені”, розгляд позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу належить до юрисдикції загального суду.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, господарський суд дійшов наступного висновку.
Приписами ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою визначено предметну юрисдикцію господарських судів, встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Варто зауважити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019р. по справі №510/456/17 під час закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії, було роз'яснено її право на звернення із позовом до суду у порядку господарського судочинства. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу не були предметом спору у межах справи №510/456/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2019р. по справі №921/36/18, незважаючи на відсутність у позивача у межах справи №921/36/18 статусу акціонера товариства, дійшла висновку що спір повинен вирішуватись господарським судом, оскільки стосується управління діяльністю юридичної особи та не є трудовим. При цьому, у п. 4.17 постанови від 10.09.2019р. по справі №921/36/18 Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у п. 4.17 постанови від 10.09.2019р. по справі №921/36/18, ТОВ „Лагуна-Рені” наполягало на закритті провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
Господарський суд зауважує, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019р. по справі №921/36/18 була врахована господарським судом під час розгляду клопотання третьої особи про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів та нової редакції статуту. При цьому, вказана правова позиція була врахована судом з наступних підстав: у межах справи №921/36/18 Верховним Судом було вирішено питання про наявність у особи, яка не має статусу акціонера, права на звернення із позовом про визнання недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства, яким позивача було звільнено з посади директора. Таким чином, питання про наявність у особи, яка не має статусу акціонера, звертатись до господарського суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу не було предметом розгляду у межах справи №921/36/18. Натомість вказане питання було предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. по справі №145/166/18.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. по справі №145/166/18, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги фізичної особи до товариства, зокрема, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зроблений висновок, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення його повноважень та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про помилковість визначення судами першої та апеляційної інстанцій предметної юрисдикції спору, який був розглянутий в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства. Закриваючи провадження у справі №145/166/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2020р. по справі №145/166/18, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Відповідно до звіту від 05.02.2019р., наданого Комісією з фінансових послуг щодо компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, остання з 03.11.2015р. має статус «припинена» у зв'язку з несплатою адміністративного збору. Слід зазначити, що в кінці даного звіту міститься заява, відповідно до якої Комісія з фінансових послуг не несе будь-якої відповідальності за достовірність, повноту та надійність інформації /т. 1, а. с. 77-78/.
Статтею 215 витягу із Закону про комерційні компанії ОСОБА_3 від 2004р. передбачено, що у випадку припинення компанії в реєстрі, остання не має права ініціювати судові справи, управляти активами компанії, виступати в судових спорах на стороні захисту. Проте, незважаючи на припинення компанії в реєстрі, остання має право подати заяву про поновлення в реєстрі, продовжувати виступати на стороні захисту, продовжувати участь у судових спорах, ініційованих від імені компанії до дати її припинення /т. 1, а. с. 89-90/.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2017р. по справі №916/358/17 позовні вимоги державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” до ТОВ “Лагуна-Рені” були частково задоволені шляхом присудження до стягнення на користь позивача 393 067,72 грн. При цьому, в рішенні суду від 09.03.2017р. по справі №916/358/17 зазначено, що відповідач в судові засідання не з'являвся, але надав 09.03.2017р. заяву про визнання позовних вимог.
09.03.2017р. відбулись збори ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, на яких були прийняті наступні рішення: 1) про затвердження зняття ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ „Лагуна-Рені” (звільнення набуває чинності з 10.03.2017р.); 2) про призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора ТОВ „Лагуна-Рені” (набуває чинності з 14.03.2017р.) / т. 1, а. с. 24-25/.
На підтвердження факту засвідчення рішення ради директорів „Бівен Інвестментс Лтд”, яке оформлене протоколом від 09.03.2017р., апостилем відповідно до вимог Гаазької конвенції від 05.10.1961р., позивачем було надано суду документ із апостилем, проставленим 04.06.2015р. /т. 1, а. с. 27/./
28.03.2017р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, за результатами проведення яких були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом №01-03/2017: про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ „Лагуна-Рені” з 09.03.2017р. та про призначення на посаду директора ТОВ „Лагуна-Рені” з 10.03.2017р. ОСОБА_2 / т., а. с. 29/.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2017р. по справі №916/24/17, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017р., позовні вимоги ТОВ „Лагуна-Рені” до державного підприємства „Сетам”, Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області; ТОВ „Скарбниця Бессарабії”, за участю прокуратури Одеської області, про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна були задоволені.
При цьому, з рішення господарського суду від 07.06.2017р. по справі №916/24/17 вбачається, що у судовому засіданні 13.03.2017р. директором ТОВ „Лагуна-Рені” ОСОБА_1 було подано заяву про скасування повноважень за довіреністю, згідно з якою директор ТОВ „Лагуна-Рені” відповідно до ст.249 ЦК України з моменту подання цієї заяви до господарського суду Одеської області скасовує повноваження за будь-якими раніше виданими довіреностями на ім'я будь-яких фізичних та юридичних осіб з приводу представництва ТОВ Лагуна-Рені в господарському суді Одеської області по справі №916/24/17; також директором ТОВ „Лагуна-Рені” ОСОБА_1 подано до суду заяву про відмову від позову, згідно з якою позивач просив суд прийняти відмову від позову та винести ухвалу, якою припинити провадження у справі. При цьому, 05.04.2017р. до суду надійшла заява про підтримання позовних вимог, яка була підписана директором ТОВ „Лагуна-Рені” - ОСОБА_2 . У судовому засіданні, яке відбулось 12.04.2017р., судом було відмовлено у задоволенні заяви про відмову від позову, підписаної ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 01.12.2017р. по справі №510/456/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2018р., позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „Лагуна - Рені”, за участю третіх осіб: компанії „Бівен Інвестментс ЛТД” та Ренійської районної державної адміністрації про поновлення на роботі було задоволено шляхом визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ „Лагуна - Рені” з 10.03.2017 р. та поновлення позивача на посаді директора з 10.03.2017 р.; зобов'язання Ренійської районної державної адміністрації скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів відносно ТОВ „Лагуна-Рені” від 29.04.2017 р. номер 15451070022000376, зроблений юридичним департаментом Одеської міської ради; в порядку п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення /т. 1, а. с. 31-34/.
Вироком Київського районного суду від 26.02.2018р. по справі №520/1470/18 було затверджено угоду від 18.01.2018 року між прокурором відділу прокуратури Одеської області Шивцовим В.М. і обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному у ЄРДР за № 12016160000000042 від 27.01.2016 року; ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року); ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 21 лютого 2014 року) і призначити їй покарання: - за ч. 1 ст. 255 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років; - за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України у вигляді штрафу у розмірі 25000 (двадцяти п'яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 000 (чотириста двадцять п'ять тисяч) грн. з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна; - за ч. 3 ст. 27, ч. 3, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік; - за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, зі штрафом у розмірі 270 (двісті сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто) гривень. Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, без конфіскації майна, зі штрафом у розмірі 270 (двісті сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто) гривень. Відповідно до ст. 75, 77 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши їй випробувальний строк протягом одного року з додатковим покаранням у вигляді позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, які здійснюють перевалку нафтопродуктів строком на 1 рік, із штрафом у розмірі 270 (двісті сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4590 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто) гривень, без конфіскації майна. Відповідно до п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання /т. 1, а. с. 196-246/.
Крім того, вироком Київського районного суду від 26.02.2018р. по справі №520/1470/18 було задоволено клопотання прокурора про застосування спеціальної конфіскації до речових доказів у кримінальному провадженні, застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - І; АЗС - ІІ; сховища - ІІІ; дренажної ємкості-IV; огорожи - номер 1-7,28; споруди - номер 8 - 27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх звернення на користь держави.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020р. по справі №520/1470/18 вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 року відносно, зокрема, ОСОБА_1 , був залишений без змін.
21.05.2018р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, за результатами проведення яких були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом №1-05/18: про виключення зі складу підписантів товариства ОСОБА_4 , про внесення змін до статуту товариства, зокрема, в частині відомостей щодо органів управління товариством, про призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора товариства /т.1, а. с. 69-72/.
Відповідно до п. п. 1.3, 7.1, 9.1 Статуту ТОВ „Лагуна-Рені”, затвердженим протоколом загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом №01-05/18 від 21.05.2018р., учасником товариства є компанія „Бівен Інвестментс Лтд”, зареєстрована за законодавством ОСОБА_3 , якій належить 100% статутного капіталу товариства. Виконавчим органом товариства є дирекція, до складу якої входить генеральний директор та директор /т. 1, а. с. 51-67/.
Згідно з п. 2.2.2 Статуту ТОВ „Лагуна-Рені” предметом діяльності підприємства є, в тому числі, зберігання, перевалка, транспортування, налив/злив нафти і нафтопродуктів.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1005849209 від 16.10.2019р. вбачається, що станом на 16.10.2019р. єдиним учасником (засновником) ТОВ „Лагуна-Рені” є компанія „Бівен Інвестментс Лтд”, якій належить 100% статутного капіталу товариства; директором товариства з 10.03.2017р. призначений ОСОБА_2 /т. 1, а. с. 17-23/. Зміни до статуту ТОВ „Лагуна-Рені” про перебування 100% статутного капіталу товариства у власності компанії „Бівен Інвестментс Лтд” були внесені рішенням загальних зборів від 24.01.2012р. /т. 3, а. с. 106/.
Зі звіту від 02.08.2019р., складеного Комісією з фінансових послуг, вбачається, що компанія „Бівен Інвестментс Лтд” починаючи з 05.03.2019р. здійснює діяльність. Даний звіт також містить заяву відповідно до якої Комісія з фінансових послуг не несе будь-якої відповідальності за достовірність, повноту та надійність інформації /т. 1, а. с. 103-104/.
Відповідно до довідки про відсутність заборгованості по обов'язковим платежам від 05.03.2019р., виданої службою реєстрації юридичних осіб компанія „Бівен Інвестментс Лтд” входить до реєстру підприємств та сплатила всі збори та штрафи, передбачені законом /т. 1, а. с. 167/.
Згідно зі відомостями, які містяться у свідоцтві від 15.07.2019р., виданому зареєстрованим агентом компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, згідно Закону про компанії від 2004р. компанія „Бівен Інвестментс Лтд” ніколи не знімалась з обліку в реєстрі та має добрий фінансовий стан /т. 1, а. с. 181/.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. по справі №510/456/17 касаційна скарга ТОВ „Лагуна-Рені” була задоволено частково, заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01.12.2017р. та постанова Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2018р. скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Лагуна - Рені”, за участю третіх осіб: компанія „Бівен Інвестментс ЛТД” та Ренійської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії було закрито. При цьому, на виконання вимог ст. 256 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019р. по справі №№510/456/17 роз'яснила ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. /т. 1, а. с. 40-46/.
Постановою Верховного Суду від 17.04.2019р. по справі №916/641/18 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018р. та рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2018р. було скасовано, позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та в особі Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до Ренійської районної державної нотаріальної контори та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарбниця Бессарабії" - залишено без розгляду; позов ТОВ "Лагуна-Рені" до ТОВ "Скарбниця Бессарабії" задоволено шляхом визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017р., виданого ТОВ "Скарбниця Бессарабії" державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за №30.
Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2019р. по справі №916/641/18 було відмовлено ТОВ "Скарбниця Бессарабії" у задоволенні заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 17.04.2019р. за нововиявленими обставинами, залишено в силі постанову Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі № 916/641/18.
Ухвалою господарського суду від 24.06.2019р. по справі №916/914/19 було залишено без розгляду позовну заяву ТОВ "Лагуна-Рені" до ТОВ "Термінал Дунай" та ТОВ "Скарбниця Бессарабії" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майнового комплексу на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 станом 03.09.2018р. повноважень на укладання від імені ТОВ "Лагуна-Рені" договору про надання правової допомоги.
Постановою Південного-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. по справі №916/914/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.02.2020р., апеляційні скарги ТОВ "Лагуна-Рені", ОСОБА_2 та Бівен Інвестментс ЛТД на ухвалу від 24.06.2019р. задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. по справі №916/914/19 скасовано із переданням справи 916/914/19 на розгляд до господарського суду Одеської області.
Слід зазначити, що у постанові від 06.02.2020р. по справі №916/914/19 Верховним Судом було наголошено про безпідставність врахування витягу з реєстру юридичних осіб від 05.02.2019р. як належного та допустимого доказу у справі, з огляду на те, що наданий витяг містить застереження про відсутність відповідальності особи, яка видала цей документ, за достовірність, повноту та надійність наданої інформації, а у нотаріальному свідоцтві, виданому компанії „Бівен Інвестментс ЛТД” відсутні застереження про достовірність інформації, наведеної у цьому документі.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Лагуна-Рені” про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, позивачем було наголошено про допущення відповідачем порушень вимог чинного законодавства, в результаті чого були порушені права позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог. При цьому, в процесі вирішення даного спору ОСОБА_1 було наголошено про належне виконання обов'язків директора товариства. Так, позивачем було зазначено, що протягом періоду з 2014р. по 2017р. загальними зборами не було прийнято жодного рішення щодо діяльності товариства, будь-яких вказівок позивач також не отримувала. Проте, незважаючи на вказані обставини позивач, яка навіть не отримувала заробітної плати, продовжувала виступала єдиною особою, яка зберігала майно ТОВ „Лагуна-Рені”, подавала звіти у контролюючі органи та здійснювала оплату праці працівників.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 № 1576-XII (в редакції, чинній на дату прийняття загальними зборами рішення про звільнення позивача з посади директора; далі по тексту - Закону України „Про господарські товариства”) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Положеннями ст. 62 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.
При цьому, ст. 58 Закону України „Про господарські товариства” врегульовано, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.
Згідно зі ст. 97 ЦК України (в редакції, чинній на дату прийняття загальними зборами рішення про звільнення позивача з посади директора; далі по тексту - ЦК України) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1, 5 ст. 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
За приписами ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Слід зазначити, що корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу могли бути в будь-який час припинені або він міг бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Таким чином, підстави для застосування положень трудового законодавства під час вирішення питання про визнання рішень загальних зборів учасників господарського товариства відсутні.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Як зазначалось по тексту рішення вище, постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. по справі №510/456/17 касаційна скарга ТОВ „Лагуна-Рені” була задоволена частково, заочне рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01.12.2017р. та постанова Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2018р. скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Лагуна - Рені”, за участю третіх осіб: компанія „Бівен Інвестментс ЛТД” та Ренійської районної державної адміністрації про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії було закрито. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про правомірність вирішення даного спору, у межах якого має бути надана оцінка рішенню загальних зборів учасників товариства, за правилами господарського судочинства.
ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, яке оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р., фактично посилається на відсутність у загальних зборів компетенції (права) на розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 та призначення на посаду іншого директора, у зв'язку з чим, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 28.03.2017р. - дату проведення загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені” єдиним засновником (учасником) товариства виступала компанія „Бівен Інвестментс Лтд”. При цьому, 28.03.2017р. загальні збори учасників ТОВ „Лагуна-Рені” були проведені представником компанії „Бівен Інвестментс Лтд” - Гнатенко А.В., яка діяла на підставі довіреності №6 від 27.05.2015р.
Враховуючи прийняття рішень загальними зборами учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, які оформлені протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р., від імені компанії „Бівен Інвестментс Лтд” повноважним представником, який діяв на підставі довіреності, господарський суд доходить висновку, що вказане рішення було прийнято за наявності кворуму, тобто компетентним (уповноваженим) органом товариства.
При цьому, враховуючи позицію ОСОБА_1 про внесення до реєстру запису про припинення компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, а також на відсутність у зборів ради директорів, які відбулись 09.03.2017р., права приймати рішення про звільнення позивача з посади директора, господарський суд зазначає наступне.
Положеннями чинного законодавства, якими врегульовано питання створення господарських товариства, їх діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників не передбачено необхідності прийняття засновником товариства, який також має статус юридичної особи, приймати попереднє рішення з будь-яких питань, яке в подальшому покладається в основу рішення загальних зборів.
Таким чином, навіть за умови відсутності рішення ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд” від 09.03.2017р. представник останньої після отримання відповідного погодження, в тому числі усного, мав право на скликання загальних зборів ТОВ „Лагуна-Рені” та прийняття рішень, які були оформлені протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р.
З викладених обставин, господарським судом відхиляються доводи ОСОБА_1 про відсутність у рішення ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд” юридичної сили як на підставу для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки наявність або відсутність вказаного рішення не впливає на правомірність прийняття загальними зборами 28.03.2017р. відповідних рішень.
Порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, визначений Законом України „Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 № 2709-IV (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно зі ст. 26 Закону України „Про міжнародне приватне право” цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про міжнародне приватне право” особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
Положеннями ст. 34 Закону України „Про міжнародне приватне право” врегульовано, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що питання про припинення компанії „Бівен Інвестментс Лтд” у відповідному реєстрі, якщо таке мало місце, а також правові наслідки дії довіреності, виданої компанією „Бівен Інвестментс Лтд” на ім'я ОСОБА_5 , повинні вирішуватись із урахуванням особистого закону третьої особи та з урахуванням права держави, у якій була видана довіреність.
Господарським судом відхиляються надані позивачем докази на підтвердження перебування компанії „Бівен Інвестментс Лтд” з 03.11.2015р. у стані припинення, оскільки вказані докази містять застереження про обмеження відповідальності за достовірність, повноту та надійність інформації. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2020р. по справі №916/914/19.
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обмеження цивільної дієздатності компанії „Бівен Інвестментс Лтд”, а також недоведеність позивачем факту представництва інтересів останньої з боку особи, права якої були обмежені з урахуванням права держави, у якій була видана довіреність, господарський суд доходить висновку про помилковість доводів ОСОБА_1 у названій частині.
Господарський суд погоджується із позицією ТОВ „Лагуна-Рені”, яким під час розгляду даного спору було наголошено, що поновлення ОСОБА_1 на посаді директора товариства буде суперечити вироку Київського районного суду від 26.02.2018р. по справі №520/1470/18, згідно якого ОСОБА_1 було заборонено займати керівні посади на підприємствах, що здійснюють перевалку нафтопродуктів. Слід зазначити, що саме в період перебування на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені” позивач скоїла кримінальні правопорушення, винна у скоєнні яких була визнана останньою згідно угоди про визнання винуватості.
При цьому, господарським судом відхиляються доводи ОСОБА_1 про належне виконання обов'язків директора ТОВ „Лагуна-Рені”, оскільки жодного доказу на підтвердження доводів у названій частині позивачем суду надано не було.
Крім того, господарський суд враховуючи заперечення з боку ТОВ „Лагуна-Рені” та компанії „Бівен Інвестментс Лтд” про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора вважає на необхідне зазначити наступне. Припинення повноважень члена виконавчого органу або його тимчасове відсторонення від виконання своїх повноважень виступає особливою формою управління діяльністю товариства. Таким чином, особа, якою правомірно було прийнято рішення про звільнення директора, не може бути примусово зобов'язана його поновити, оскільки в такому випадку поновлення директора буде суперечити самій суть відносин, які виникають між власником товариства та виконавчим органом та ґрунтуються на довірі, бажанні співпрацювати та спільно вирішувати питання, які виникають в процесі господарської діяльності.
Підсумовуючи вище викладене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ТОВ „Лагуна-Рені” про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, яке оформлене протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р.; про поновлення позивача на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені”. Враховуючи відмову суду у задоволенні ОСОБА_1 позовних вимог у названій частині, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні похідних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114 233, грн. Крім того, господарський суд, приймаючи до уваги відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені”, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, які оформлені протоколом №1-05/18 від 21.05.2018р., та визнання недійсною нової редакції статуту товариства.
Враховуючи відмову із задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів та нової редакції статуту, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, у господарського суду відсутні правові підстави для дослідження питання пропуску позивачем строку позовної давності, заява про застування якої була зроблена ТОВ „Лагуна-Рені” в процесі розгляду справи.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених сторонами в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення
В силу положень ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується, зокрема, принципом верховенством права.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо правомірності відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені” позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, які оформлені протоколом №01-03/2017 від 28.03.2017р.; про поновлення позивача на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені”; про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 114 233, грн.; про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені”, які оформлені протоколом №1-05/18 від 21.05.2018р., та визнання недійсною нової редакції статуту товариства, яка затверджена рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №1-05/18 від 21.05.2018р.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються господарським судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 р.
Головуючий - С.П. Желєзна
Суддя Ю.А. Шаратов
Суддя О.В. Цісельський