07 жовтня 2020 року Справа № 915/2331/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Говоріної А.Е.,
та представників сторін:
від позивача ? Олейникової С.С.
від відповідача ? Бакай Л.А., наказ від 26.12.2019 № 12-к;
від третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ферлій А.А., ордер від 06.10.2020 серії МК № 89327 та ордер від 06.10.2020 серії МК № 89328;
від третьої особи ДП “Торжок” ? ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2331/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ Єкатеринбург”,
вул. Амундсена, 65, м. Єкатеринбург, Російська Федерація, 620146;
поштова адреса: вул. Шевченко, 42/18, м. Миколаїв, 54001;
до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,
вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54001;
треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Дочірнє підприємство “Торжок”,
вул. Мала Морська, 108, м. Миколаїв, 54020;
2) Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області,
вул. 8-го Березня, 107, м. Миколаїв, 54020;
треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) товариство з обмеженою відповідальністю “Первомайськ-Кондитер”,
вул. Декабристів, 41, корп. 14, м. Миколаїв, 54020;
2) товариство з обмеженою відповідальністю “Нікінвест2017”,
вул. Декабристів, 41/23А, м. Миколаїв, 54020;
про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “КИТ Єкатеринбург” пред'явлено до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі ? Центральний ВДВС) позов з такими вимогами:
“1. Визнати незаконними та скасувати:
1.1. Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ? заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Продун Анастасії Андріївни № 33961789 від 25.02.217р. 11:11:11;
1.2. Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ? заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Продун Анастасії Андріївни № 33961789 від 25.02.217р. 11:09:57;
2. Визнати незаконними та скасувати:
2.1. Запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення (дата, час державної реєстрації 21.02.2017р. 15:03:30) обтяження (номер запису про обтяження 9725053, дата, час державної реєстрації 20.05.2015р. 09:31:45);
2.2. Запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення (дата, час державної реєстрації 21.02.2017р. 15:03:30) обтяження (номер запису про обтяження 9725757, дата, час державної реєстрації 20.05.2015р. 10:03:07)”.
Позов мотивовано тим, що державним реєстратором Продун А.А. безпідставно винесені оскаржувані рішення, якими припинені обтяження, накладені на нерухоме майно ДП “Торжок” на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 у справі № 915/473/15, ? так як у провадженні указаного реєстратора не перебували виконавчі документи щодо спірного нерухомого майна і реєстратором не виносилися відповідні постанови про звільнення цього майна з під арешту.
Такими діями державного реєстратора, на думку позивача, порушені вимоги ч. 4 ст. 18, ч. 1 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п.п. 27, 36 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, і у зв'язку з протиправністю цих дій спірні рішення та внесені на їх підставі записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Обґрунтовуючи наявність свого порушеного права, позивач зазначає, що після винесення спірних рішень та внесення до реєстру відповідних записів про припинення обтяжень були відновленні реєстраційні дії, а майно ДП “Торжок” було перереєстроване на третіх осіб, чим порушено права ТОВ “КИТ Єкатеринбург” на задоволення грошових вимог за рахунок цього майна.
За такими вимогами ухвалою від 02.12.2019 відкрито провадження в даній справі.
Ухвалою від 24.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 12.02.2020.
Ухвалою від 12.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020, проте в указану дату засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторонам у справі направлено відповідне повідомлення, в якому також зазначено що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання сторін буде повідомлено ухвалою суду.
З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2” (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343) (далі ? постанова № 211) на період з 12.03-22.05.2020 на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020 на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, в якій розташований Господарський суд Миколаївської області, обмежувальних та профілактичних заходів (згідно розпорядження від 13.03.2020 № 35-р голови Миколаївської обласної ради Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом), ? з 16.03.2020 доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області було обмежено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, та етапів послаблення протиепідемічних заходів з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.
Ураховуючи викладені обставини, зокрема, послаблення з 11.05.2020 карантинних заходів та подальше відновлення доступу громадян до приміщення Господарського суду Миколаївської області; беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 03.06.2020 (з урахуванням виправлення в ній описки ухвалою від 05.06.2020) призначено дану справу до розгляду на 08.07.2020.
В судовому засіданні в даній справі 08.07.2020 оголошено перерву до 07.09.2020; у судовому засіданні в даній справі 07.09.2020 оголошено перерву до 06.10.2020.
Центральний ВДВС у відзиві від 30.06.2020 позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.
Так, на думку відповідача, оскаржуваними рішеннями права позивача не порушені, оскільки:
1) права власності на спірне нерухоме майно ДП “Торжок” набуті ТОВ “Первомайськ-Кондитер” з дотриманням положень законодавства та передбачених ним процедур ? як іпотекодержателем цього майна за укладеними ДП “Торжок” з відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк, перейменованим у подальшому на ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” (далі ? Банк) договорами іпотеки від 19.05.2006 № 2563 та від 08.09.2008 № 4516, посвідченими приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., укладеними на забезпечення виконання зобов'язань ДП “Торжок” за укладеним з Банком кредитним договором від 19.05.2006 № 19/К-К.
Відповідач зазначає, що після реалізації активів Банку на електронному аукціоні права вимоги за кредитним договором від 19.05.2006 № 19/К-К із забезпеченням нерухомим майном згідно указаних вище договорів іпотеки, а також майнові права вимоги відчужені переможцю аукціону ? ТОВ “Фінансова компанія “ФІНМАРК”, про що Банком укладено з указаним товариством договір від 28.11.2016 № 7262 про відступлення прав вимоги, договір від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.05.2006 за № 2563 та договір від 13.12.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 за № 4516.
У подальшому ТОВ “Фінансова компанія “ФІНМАРК” відступлені указані вище права на користь ТОВ “Первомайськ-Кондитер” за укладеними між ними договорами: від 13.12.2016 № 071/11-16К про відступлення прав вимоги; від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.05.2006 за № 2563; від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 за № 4516.
Відповідач указує, що ТОВ “Первомайськ-Кондитер” задоволено свої вимоги іпотекодержателя у спосіб, визначений чинним законодавством України, в порядку та на умовах, визначених іпотечними договорами.
2) права та вимоги позивача щодо спірного нерухомого майна мали нижчий пріоритет відносно прав та вимог ТОВ “Первомайськ-Кондитер” і втратили чинність в момент набуття останнім прав власності на іпотечне майно (21.01.2017) в силу ч. 4 ст. 37 Закону України “Про іпотеку”;
3) ТОВ “КИТ Єкатеринбург” був обтяжувачем прав на нерухоме майно ДП “Торжок” на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 про забезпечення позову у справі № 915/473/15 за позовом ТОВ “КИТ Єкатеринбург” про стягнення з ДП “Торжок” грошових коштів у загальній сумі 147198238 рос. руб. 02 коп.; указаний спір виник з підстав неналежного виконання ДП “Торжок” зобов'язань за укладеним між указаними особами договором позики від 28.08.2009 № 1.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 у справі № 915/473/15 позов ТОВ “КИТ Єкатеринбург” задоволено, проте виданий на виконання цього рішення наказ не був пред'явленим до виконання, внаслідок чого, у відповідності до ч.ч. 7-8 ст. 145 ГПК України, строк дії заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна на момент вчинення державним виконавцем Продун А.А. оскаржуваних дій ? сплинув.
З урахуванням наведеного, на думку відповідача, прийняття державним виконавцем оскаржуваних рішень не утворило жодних негативних юридичних наслідків для позивача, оскільки будь-які права та вимоги останнього щодо зазначеного у позові нерухомого майна втратили чинність у момент набуття права власності на це майно іпотекодержателем, ? а тому відсутні права позивача, які б підлягали захисту в порядку господарського судочинства.
Відзив Центрального ВДВС також містив клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву та поновлення (продовження) цього строку. Таке клопотання відповідач мотивував тим, що для повного, всебічного і правильного надання оцінки спірним правовідносинам Центральному ДВС було необхідно встановити обставини щодо переходу прав власності на спірне нерухоме майно та наявності або відсутності порушеного права позивача відповідно до предмету спору.
З урахуванням того, що відповідач не є учасником указаних правовідносин або стороною договорів, на підставі яких відбувся перехід прав власності на нерухоме майно, останній, ознайомившись з ухвалою від 02.12.2019 у даній справі, невідкладно звернувся до ТОВ “Первомайськ-Кондитер” з запитом від 09.12.2019 щодо надання письмових пояснень та належним чином засвідчених копій документів, необхідних для правильного вирішення спору в даній справі; запит був отриманий ТОВ “Первомайськ-Кондитер” 09.12.2019, що підтверджується штампом з реєстраційним номером вхідної кореспонденції, проте відповіді на нього не надійшло, що зумовило необхідність повторного звернення Центрального ВДВС з запитом аналогічного змісту від 05.06.2020.
Відповідь на зазначені вище запити та необхідні пояснення відповідач отримав поштою лише 26.06.2020, що підтверджується роздруківкою з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень сайту “Укрпошта”, поштовим конвертом та описом вкладення із зазначенням відповідного номеру поштового відправлення та відбитком поштового штемпелю від 25.06.2020.
Центральний ДВС зазначив, що об'єктивна можливість підготовки та подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву, з долученням належним чином засвідчених копій доказів, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, з'явилася у нього лише після отримання відповіді ТОВ “Первомайськ-Кондитер”.
ТОВ “КИТ Єкатеринбург” у відповіді від 13.07.2020 на відзив просило суд про залишення відзиву Центрального ВДВС та доданих до нього документів без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого судом в ухвалі від 02.12.2019 строку для подання відзиву ? з посиланням на те, що про відносини між сторонами Центральний ДВС мав можливість дізнатися раніше ? під час розгляду в Миколаївському окружному адміністративному суді справи № 814/102/18, в якій був стороною.
Суд, заслухавши доводи сторін щодо продовження строку на подання відзиву, визнав доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
У зв'язку з цим на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено Центральному ДВС строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято указаний документ з додатками до розгляду.
Інших документів по суті справи (крім пояснень позивача від 02.10.2020 щодо окремих питань, які виникли в засіданні 07.09.2020) від сторін та третіх осіб не надійшло.
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 у справі № 915/473/15 задоволено заяву ТОВ “КИТ Єкатеринбург” про забезпечення позову та вирішено накласти арешт на нерухоме майно ДП “Торжок”:
- нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. М.Морська, 108, та складається з адміністративної будівлі залізобетонної за літ. А-8, загальною площею 5023,7 кв.м, споруди 7, огорожі 4,5, покриття 1;
- нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. М.Морська, 108, та складається з нежитлової будівлі торгівельного центру за літ. А1-6, А2 - загальною площею 21347,4 кв.м, з навісом за літ. Б.
Зазначену ухвалу ТОВ “КИТ Єкатеринбург” пред'явлено до виконання і постановою заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Волкомор А.В. постановою від 05.05.2015 відкрито відповідне виконавче провадження (ВП) № 47429490, в межах якого постановою від 05.05.2015 накладено арешт на указане вище нерухоме майно ДП “Торжок” та заборонено відчуження цього майна.
На підставі указаної вище постанови державного виконавця державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Мироненко Ю.В. прийняті рішення про арешт нерухомого майна від 20.05.2015 № 21431760 (запис про обтяження № 9725053) та від 20.05.2015 № 21433425 (запис про обтяження № 9725757).
У подальшому рішенням суду від 15.04.2015 у справі № 915/473/15 задоволено позов ТОВ “КИТ Єкатеринбург” та вирішено стягнути з ДП “Торжок” на користь ТОВ “КИТ Єкатеринбург” грошові кошти в загальній сумі 147198238 рос. руб. 02 коп., еквівалентних за встановленим Національним банком України курсом станом на 25.03.2015 сумі 59001469 грн. 75 коп., із яких: 101564272 рос. руб. 26 коп., еквівалентних сумі 40710007 грн. 25 коп. ? заборгованість з повернення позикових грошових коштів; 45633965 рос. руб. 76 коп., еквівалентних сумі 18291462 грн. 50 коп. ? заборгованість зі сплати процентів за користування позиковими грошовими коштами; а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 73080 грн.
Зазначеним рішенням, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, та у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, є преюдиціальним при вирішенні спору в даній справі, встановлено, що між ТОВ “КИТ Єкатеринбург” (позикодавець) та попередником ДП “Торжок” (позичальник) укладено договір позики від 28.08.2009 № 1, до котрого в подальшому сторони уклали додаткові угоди.
За договором позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти, що не перевищують 130000000 рос. руб. на поповнення обігових коштів для фінансування поточної діяльності позичальника, в тому числі витрат на поліпшення та ремонт основних засобів позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю суму позики до 31.08.2011 р. зі сплатою 14 % річних від отриманої суми позики. Відсотки нараховуються з дати отримання позичальником суми позики (її частини) по день, що передує даті повернення суми позики (п.п. 1.1-2.1, 3.2-3.4 договору), а виплачуються позичальником одночасно з поверненням суми позики (частини) (п.п.5.3 договору).
Додатковою угодою від 13.08.2013 р. № 4 сторони змінили строк повернення позики, а саме, до 31.12.2014.
На виконання умов договору ТОВ “КИТ Єкатеринбург” перераховано позичальнику ДП “Торжок” у період з 06.11.2009 по 17.07.2014 грошові кошти, загальна сума яких становить 101564272 рос. руб. 26 коп., проте отримані кошти ДП “Торжок” ТОВ “КИТ Єкатеринбург” не повернуто; за користування відповідачем у період з 09.11.2009 по 17.03.2015 відповідними сумами позикових коштів позивачем нараховані проценти із розрахунку 14 % річних у сумі 45633965 рос. руб. 76 коп.
Указані суми заборгованості та процентів за договором позики судом визнано обґрунтованими та підлягаючими стягненню на користь ТОВ “КИТ Єкатеринбург”.
На виконання рішення від 15.04.2015 у справі № 915/473/15 Господарським судом Миколаївської області 09.06.2015 видано ТОВ “КИТ Єкатеринбург” відповідний наказ, який, за твердженнями Центрального ДВС, не спростованими позивачем, до виконання в примусовому порядку в порядку не пред'являвся.
Із змісту поданої позивачем інформаційної довідки вбачається, що заступником начальника Центрального ДВС Продун А.А. прийнято:
1) постанову від 24.02.2017 № 67543874 про звільнення майна з арешту, на підставі якої 25.02.2017 прийнято рішення № 33961789 про припинення обтяження та зроблено запис про припинення обтяження № 9725053 від 20.05.2015 з 21.02.2017;
2) постанову від 24.02.2017 № 67554677 про звільнення майна з арешту, на підставі якої 25.02.2017 прийнято рішення № 33961789про припинення обтяження та зроблено запис про припинення обтяження № 9725757 від 20.05.2015 з 21.02.2017.
Разом із тим, Центральний ДВС листом від 09.08.2017 № 30369 повідомив позивача про те, що державним виконавцем Продун А.А. постанови від 24.02.2017 №№ 67543874, 67554677 про звільнення майна ДП “Торжок” з під арешту не виносилися; за даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчі провадження відносно боржника ДП “Торжок” на виконанні Центрального ДВС не знаходились, що виключає можливість на законних підставах винесення будь-яких документів відносно майна ДП “Торжок” державним виконавцем Центрального ДВС.
Аналогічна інформація міститься у листі-відповіді Центрального ДВС від 21.10.2017 № 01.05-35640.
У відповідності до листів Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 22.09.2017 №2-17/2-11-187 та від 11.10.2017 № 8-24/8-11-252, комісією за результатами відповідної службової перевірки встановлено, що у діях державного реєстратора Продун А.А. вбачається порушення вимог ч. 4 ст. 18, ч. 1 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п.п. 36, 37 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та безпідставність припинення обтяжень нерухомого майна.
Обґрунтовуючи наявність свого порушеного права, позивач зазначає, що після винесення спірних рішень та внесення до реєстру відповідних записів про припинення обтяжень були відновленні реєстраційні дії, а майно ДП “Торжок” було перереєстроване на ТОВ “Первомайськ-Кондитер”, а в подальшому на ТОВ “Нікінвест2017”, чим порушено права ТОВ “КИТ Єкатеринбург”, як обтяжувача та кредитора (стягувача), на задоволення грошових вимог за рахунок майна ДП “Торжок”.
Разом із тим, судом встановлено, що майно, відчуженням котрого на користь третіх осіб, на думку позивача, порушені його права, з 19.05.2006 перебувало в іпотеці.
Так, 19.05.2006 ДП “Торжок” (позичальником) укладено з Банком (кредитодавцем) кредитний договір № 19/К-К, у відповідності до умов якого погоджене надання кредитодавцем позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченого повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у сумі 4000000 дол. США з терміном користування до 16:00 18.05.2011 та з 12 % ставкою за користування кредитом (п.п. 1.1-1.1.3 кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ДП “Торжок” (іпотекодавцем) укладено з Банком (іпотекодержателем) договори іпотеки: 1) договір від 19.05.2006, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. та зареєстрований у реєстрі за № 2563, та 2) договір від 08.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. та зареєстрований у реєстрі за № 4516, у відповідності до умов яких ДП “Торжок” передано в іпотеку Банку указане вище спірне нерухоме майно.
Серед іншого, застереженнями, що містяться у пунктах 7.6.1 договорів іпотеки, передбачено, що підписанням цих договорів іпотекодавець засвідчує, що він дає іпотекодержателю згоду на прийняття останнім одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у останнього права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договорів іпотеки або чинного законодавства України.
Іпотекодавець підписанням цих договорів засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмету іпотеки у власність для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.
Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дня прийняття ним письмового рішення про придбання предмету іпотеки у власність.
Крім того, умовами обох іпотечних договорів визначено, що іпотекодержатель має право здійснювати уступку права вимоги за цим договором третім особам без отримання згоди іпотекодавця. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово попередити іпотекодавця протягом 5 банківських днів про відступлення права вимоги за договором іпотеки і права вимоги за кредитним договором (пп. 5.1.11 договорів іпотеки).
У подальшому права вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки Банком відчужені на користь ТОВ “Фінансова компанія “ФІНМАРК” згідно укладених між ними договорів: 1) від 28.11.2016 № 7262 про відступлення прав вимоги, 2) від 13.12.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 19.05.2006 за № 2563 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1594) та 3) від 13.12.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 за № 4516 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1593).
В свою чергу, ТОВ “Фінансова компанія “ФІНМАРК” відступлені указані вище права вимоги на користь ТОВ “Первомайськ-Кондитер” за укладеними між ними договорами: 1) від 13.12.2016 № 071/11-16К про відступлення прав вимоги; 2) від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.05.2006 за № 2563 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1595); 3) від 13.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.09.2008 за № 4516 (посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1596).
Таким чином, ТОВ “Первомайськ-Кондитер” з 13.06.2016 набуло права вимоги виконання ДП “Торжок” зобов'язань за кредитним договором та іпотечними договорами до нього.
ТОВ “Первомайськ-Кондитер” на виконання умов договорів від 13.12.2016 щодо повідомлення боржника/іпотекодавця про відступлення прав вимоги 16.12.2016 направлено боржнику відповідне повідомлення, в якому також викладено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30-денного строку з моменту отримання цього повідомлення, а також попередження про те, що у разі невиконання зобов'язання протягом указаного строку іпотекодержателем буде звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України “Про іпотеку”.
Направлення указаного повідомлення боржнику підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа за № 5402004054791 з відбитком штемпелю поштового відділення від 16.12.2016, фіскальним чеком МД УДППЗ “Укрпошта” від 16.12.2016 № 3000069483 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5402004054791 ДП “Торжок” з відміткою про одержання представником останнього Подцикіним 16.12.2016.
У зв'язку з неотриманням повідомлення, заперечення або пропозицій щодо погашення боргу чи придбання предмету іпотеки, ТОВ “Первомайськ-Кондитер” звернулося до державного реєстратора із заявами про реєстрацію права власності на предмети іпотеки у м. Миколаєві по вул. Мала Морська, буд. 108, 108/5.
Судом встановлено, що 26.01.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженком О.С. прийняті два рішення за №№ 33571693, 33571030 про зупинення державної реєстрації прав у зв'язку з наявністю в базі даних обтяження у вигляді заборони вчинення дій з нерухомим майном, зареєстрованих на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2016 у справі № 915/473/15.
У подальшому після скасування зазначеної ухвали постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 915/473/15, державним реєстратором Глушак О.О. прийняті рішення від 24.02.2017 №№ 34032212, 34032392 “Про відновлення державної реєстрації об'єктів нерухомого майна з реєстраційним номером 163597448101 за адресою м. Миколаїв, вул. М. Морська, 108 та з реєстраційним номером 163721048101 за адресою м. Миколаїв, вул. М. Морська, 108/5 відповідно.
Того ж дня (24.02.2017) державним реєстратором прийняті рішення №№34034747, 34032402 про державну реєстрацію за ТОВ “Первомайськ-Кондитер” права власності на спірні об'єкти нерухомості на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки.
Надалі ТОВ “Первомайськ-Кондитер” передало дане нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ “Нікінвест 2017”.
Викладені обставини також встановлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 814/102/18 та не потребують доведення.
У цій же постанові судом встановлено, що наступного дня (25.02.2017) було здійснено вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під обліковим записом та паролем заступника начальника Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Продун А.А. та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оскаржувані записи.
Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України).
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.627, 628, 629 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 512, 514 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Статтею 1 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Основним зобов'язанням є зобов'язання боржника за договором позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також інше зобов'язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України “Про іпотеку”).
Статтею 37 Закону України “Про іпотеку” в редакції, чинній на час внесення спірних записів, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Приписами чинного законодавства України та наявною судовою практикою неодноразово встановлено “пріоритет” права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, який виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.
Так, згідно з ч.ч. 6-7 ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки; пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом ? у черговості їх державної реєстрації.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача- іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки ? здійснюється на пріоритетних засадах.
Більше того, забороною відчуження нерухомого майна, на користь особи, що не є іпотекодержателем, порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України “Про іпотеку” випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотеко держателя і не пов'язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 826/26460/15.
Пріоритетне право іпотекодержателя також прямо випливає зі змісту ст. 572 ЦК України, якою встановлено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Системний аналіз викладених вище встановлених судом обставин та положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що ТОВ “Первомайськ-Кондитер” за наявності для цього достатніх правових підстав задоволено свої вимоги іпотекодержателя у спосіб, визначений законодавством України та умовами договорів іпотеки від 19.05.2006 № 2563 та від 08.09.2008 № 4516.
Суд визнає, що виходячи з сутності відносин сторін і третіх осіб за указаними вище договорами позики та кредитування з забезпеченням іпотекою, а також беручи до уваги те, що реєстрація обтяжень нерухомого майна ДП “Торжок” іпотекою відбулася набагато раніше реєстрації арешту майна на забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 у справі № 915/473/15, ? вимоги позивача щодо спірного нерухомого майна мали нижчий пріоритет відносно прав та вимог ТОВ “Первомайськ-Кондитер”, як іпотекодержателя, а тому наявність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешту майна, зареєстрованого після реєстрації іпотеки, не могла бути перешкодою для реєстрації прав власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Крім того, оскаржувані записи внесені до реєстру наступного дня після реєстрації за ТОВ “Первомайськ-Кондитер” права власності на спірні об'єкти нерухомості, що свідчить про відсутність в даному випадку причинно-наслідкового зв'язку між зняттям арешту майна, накладеного згідно ухвали від 15.04.2015 у справі № 915/473/15, та можливістю реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що скасування державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, попри те, що є незаконним, не утворило жодних негативних юридичних наслідків для позивача.
Також слід вказати, що у відповідності до ст. 2 ГПК України, метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (в даному випадку позивача ? ТОВ “КИТ Єкатеринбург”). Тобто, за результатами прийнятого судом рішення поновлення порушеного права позивача має бути реальним, таким, що фактично приведе до можливості позивача реалізувати своє право ( в даному випадку ? права на задоволення вимог за рахунок указаного позивачем майна боржника ДП “Торжок”).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом наведених норм, право на позов у особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, невизнані, або оспорюються.
При цьому, навіть у разі обґрунтованості позову, але якщо жодне право особи, яка звернулася з цим позовом, не порушене і не оспорюється ? правових підстав для задоволення такого позову немає.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем не доведено наявності усієї сукупності правових підстав для задоволення позову в даній справі.
Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, у задоволенні позову ТОВ “КИТ Єкатеринбург” належить відмовити.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
У судовому засіданні 07.10.2020, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “КИТ Єкатеринбург” відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020.
Суддя Т.М. Давченко