"16" жовтня 2020 р.
м. Київ
Справа № 911/1189/20
Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, ЄДРПОУ 32973584)
про стягнення пені та 3% річних,
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14/4-2735-20 від 22.04.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення пені та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 06.06.2020; відповідачу - заперечень до 11.06.2020.
05.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов №201 від 03.06.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (споживач) укладено Договір № 1872/1617-БО-17 постачання природного газу;
- відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період жовтень - грудень 2016 позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 4555604,63 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання;
- відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором та не в повному обсязі (докази оплати містяться в матеріалах справи), а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання;
- у зв'язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 16635,60 грн пені та 2376,54 грн 3% річних.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що у відповідача відкриті поточні рахунки із спеціальним режимом використання, а кошти, що надходять на ці рахунки від споживачів відповідача, в той же банківський день автоматично перераховуються відповідно до встановленого відсоткового розподілу на поточний рахунок позивача без участі відповідача, що усуває відповідача від процесу користування коштами, отриманими від споживачів на свій розсуд. Вказане свідчить про відсутність складу правопорушення і позбавляє позивача застосовувати стягнення штрафних санкцій до відповідача.
Судом здійснено пошук в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що повне найменування позивача змінено з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Разом з тим, суд повідомляє, що суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.
Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до ч. 4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України від 18.06.2020 р. N 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» оприлюднений 16.07.2020.
Відтак, у зв'язку з запровадженими на території України карантинними заходами та прийнятим з цього приводу процесуальним законодавством щодо продовження процесуальних строків, суд доводить до відома сторін, що строки розгляду даної справи були відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» продовжені на строк дії карантину.
Водночас, відповідачем у даній справі 05.06.2020 подано відзив, що підтверджує реалізацію останнім своїх законних процесуальних прав.
Між тим, у п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» законодавцем не зазначено про автоматичне продовження строків на реалізацію позивачем процесуального права, закріпленого у ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо подання відповіді на відзив.
Так, позивач у даній справі свої правом на подання відповіді на відзив не скористався, про причини неподання суд не повідомив, хоча і мав для цього достатньо часу (з 09.06.2020 по 15.10.2020).
Отже, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (споживач) укладено Договір № 1872/1617-БО-17 постачання природного газу (далі - Договір) за яким, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами. За цим Договором постачається імпортований газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 1290 тис.куб.м. (сто п'ятнадцять тисяч куб.м) у тому числі за місяцями жовтень - 100 тис.куб.м., листопад - 200 тис.куб.м., грудень - 230 тис.куб.м., січень - 300 тис.куб.м.; лютий - 260 тис.куб.м.; березень - 200 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених в п. 1.2. цього Договору (п. 2.1., 2.2. Договору).
Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором з 01.10.2016 становить 5916,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 7099,20 грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).
Пунктом 6.2. Договору сторони, зокрема погодили, що в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Відповідно до п. п. 8.1., 8.2., Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується платити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за Їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 12.1. Договору).
Також, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими сторони визначали ціну за 1000 куб.м. газу стосовно кожного місяця поставки газу, в якому укладались вказані угоди.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак відносини, що з них виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2016 - грудень 2016 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 4555604,63 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятого природного газу.
З матеріалів справи, а саме з довідки операцій по Підприємству «Теплоенергопостач КПП ІМР» (наявна в матеріалах справи) вбачається, що відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених Договором, остаточно розрахувався за поставку газу у грудні лише у лютому 2017 року, а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, як вже зазначалось вище пунктами 8.1., 8.2., Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору він зобов'язується платити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 16635,60 грн пені та 2376,51 грн 3% річних.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначає, що у зв'язку з автоматичним перерахуванням коштів на поточний рахунок позивача без участі відповідача, у останнього відсутній склад правопорушення, що позбавляє позивача права застосовувати стягнення штрафних санкцій до відповідача.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з того, що пунктом 6.2. Договору встановлено обов'язковість відповідача (у будь-якому випадку) своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього Договору. При цьому, сторонами у Договорі та Додаткових угодах не було погоджено умов щодо звільнення відповідача (споживача) від нарахування останньому штрафних санкцій, підставою яких є несвоєчасне надходження на його рахунки (рахунки із спеціальним режимом використання) грошових коштів від споживачів.
Разом з тим, суд повідомляє, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, зазначаючи про несвоєчасне зарахування коштів на його рахунки із спеціальним режимом використання, не надав суду доказів на підтвердження останнього, тобто, в матеріалах справи відсутні будь які відомості (банківські виписки, довідки з банку тощо) про надходження (несвоєчасне надходження) коштів на банківські рахунки відповідача від споживачів для подальшої оплати природного газу згідно Договору № 1872/1617-БО-17 від 31.10.2016.
Відтак, судом встановлено наявність факту порушення відповідачем умов Договору № 1872/1617-БО-17 від 31.10.2016 в частині несвоєчасної оплати за поставлений природний газ, а отже позивачем підставно нараховано відповідачу пеню та 3% річних. Водночас відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача.
Водночас, відповідач не надав суду контрозрахунку суми штрафних санкцій та/або банківських виписок, з яких суд міг би встановити дати надходження коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача. У зв'язку з цим, суд бере за основу дані надані позивачем, для розрахунку правильності нарахування штрафних санкцій.
Отже, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу 16635,60 грн пені 2376,51 грн 3% річних та встановлено, що він є арифметично вірний, а отже, вказані суми підлягають стягненню з відповідача.
Між тим, під час перевірки розрахунку позивача, судом перевірено облікові ставки Національного Банку України (НБУ) та встановлено, що в періоди нарахування пені подвійні ставки (НБУ) були більше за встановлений договором розмір нарахування пені, а отже, позивачем підставно та правильно розраховано пеню з процентною ставкою у 21%.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у зв'язку з викладеним, суд вважає заявлені вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, ЄДРПОУ 32973584) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 16635,60 грн пені, 2376,51 грн 3% річних, а також, 2102,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення підписано 16.10.2020.
Суддя А.Ф. Черногуз