вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/218/15
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на дії Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі Господарського суду Київської області № 911/218/15
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - А»
простягнення 3023,54 грн.
за участю представників:
сторін та ВДВС:не з'явились
встановив:
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі 911/218/15 позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - А» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - А» на користь Державного підприємства «Мфжнародний аеропорт «Бориспіль» 2125,55 грн. основного боргу, 446,81 грн. інфляційних втрат, 54,43 грн. 3% річних, 187,19 грн. пені, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору, з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.12.2010р. № 37-14/1-82 щодо здійснення розрахунку за надані послуги.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 судом було видано відповідний наказ від 16.03.2015.
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду Київської області в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України зі скаргою на дії Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесену у виконавчому провадженні № 53349195 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15 та зобов'язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити всі необхідні виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для виконання зазначеного рішення суду.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 53349195 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15 незаконно та безпідставно винесено постанову від 11.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», позаяк, державним виконавцем не вчинено всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій щодо примусового виконання зазначеного наказу суду, зокрема, щодо виклику посадових осіб боржника для надання пояснень з приводу виконання рішення суду, витребування у матеріально відповідальних осіб боржника пояснень за фактом невиконання рішення суду, направлення запитів до органів державної фіскальної служби з метою отримання інформації щодо наявної дебіторської заборгованості боржника, здійснення перевірки майнового стану боржника не рідше двох разів на тиждень - щодо виявлення рахунків боржника та не рідше одного разу на три місяці щодо виявлення рухомого або нерухомого майна боржника.
Представник скаржника в судове засідання з розгляду скарги не з'явився, проте подав клопотання від 06.10.2020 № 35-22-353 в якому скаргу підтримував в повному обсязі та просив суд здійснювати розгляд скарги за відсутності представника скаржника за наявними матеріалами справи.
Представники відповідача та ДВС належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, в судове засідання з розгляду скарги не з'явились, пояснень чи заперечень на подану скаргу не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши матеріали скарги разом з матеріалами справи в сукупності, суд зазначає таке.
Постановою Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 08.02.2017 було відкрито виконавче провадження № 53349195 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15.
Постановою Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.01.2020 у виконавчому провадженні № 53349195 передано виконавчий документ - наказ Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданий на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.01.2020 у виконавчому провадженні № 53349195 прийнято виконавче провадження № 53349195 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15 до виконання.
Постановою Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 у виконавчому провадженні № 53349195 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15, зазначений виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав відсутності у боржника грошових коштів та майна на які можливо здійснити стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов'язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч.ч. 4, 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Проте, докази подання державним виконавцем запитів щодо перевірки інформації про майно чи доходи боржника в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2020 головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Письком Ю.В., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу у даній справі) стягувачу, яка мотивована тим, що згідно інформаційної довідки з реєстру власності на нерухоме майно, інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та акту державного виконавця, майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, згідно відповіді ДФС боржник має відкриті рахунки, на які накладено арешт, але кошти на рахунках відсутні, нових рахунків не має, відповіді УПФУ місце роботи не встановлено, пенсію не отримує. Згідно повідомлення МВС України за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.
Судом встановлено, що станом на день розгляду скарги державним виконавцем не надано достатніх та беззаперечних доказів вчинення всієї сукупності дій з розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, з метою примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 № 911/218/15.
Разом з тим, в матеріалах справи також відсутні докази того, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались регулярні перевірки майнового стану боржника.
Доказів протилежного державною виконавчою службою до матеріалів справи не надано.
Крім того, серед обов'язків державного виконавця, яких він в силу п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» має дотримуватись під час виконавчого провадження, міститься обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 10 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (Положення), система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення, виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.
Як вбачається з Інформації про виконавче провадження, яка відображена в Автоматизованій системі виконавчого провадження, Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)у виконавчому провадженні № 53350187 були вчинені наступні виконавчі дії: 08.02.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 21.01.2020 винесено постанову про передачу виконавчого провадження; 22.01.2020 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження; 11.06.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
За вказаних обставин, Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15 не дотримано, зокрема, порядку та строків вчинення виконавчих дій, строків перевірки майнового стану боржника, яка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, оскільки станом на момент розгляду даної скарги в суді як в матеріалах справи, так і в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація про перевірку державним виконавцем у виконавчому провадженні № 53349195 майнового стану боржника в порядку та строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Окрім зазначеного, доказів звернення державним виконавцем безпосередньо до керівника боржника, виклику для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника та вчинення інших дій, спрямованих на реальне, своєчасне виконання рішення суду, Автоматизована система виконавчого провадження та матеріали справи також не містять.
Крім того, як Автоматизована система виконавчого провадження так і матеріали даної справи не містять відомостей що Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинялись виконавчі дії щодо направлення запитів до органів державної фіскальної служби з метою отримання інформації щодо наявної дебіторської заборгованості боржника.
Таким чином, Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вчинив всіх можливих виконавчих дій, спрямованих на пошук активів боржника, який має заборгованість перед Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у зв'язку з чим висновки органу ДВС про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, є передчасними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не було достатніх та обґрунтованих підстав для винесення постанови від 11.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, зважаючи на встановлені судом обставини вчинення державним виконавцем недостатнього обсягу виконавчих дій, які були б спрямовані на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відтак, постанова Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 53349195 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі № 911/218/15 є безпідставною.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З огляду на зазначене, суд визнає доводи скаржника щодо неправомірності винесення постанови від 11.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 53349195 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 по справі № 911/218/15 обґрунтованими, у зв'язку з чим скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на дії Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 232-235, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -
постановив:
1. Скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на дії Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.
2. Визнати недійсною та скасувати постанову Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 53349195 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 № 911/218/15.
3. Зобов'язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії у виконавчому провадженні № 53349195 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 16.03.2015 у справі № 911/218/15.
Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України в порядку передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.В. Подоляк