ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2020Справа № 910/10293/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК"
про стягнення 1 087 071,67 грн
Представники сторін:
від позивача Плаксін М.М. (адвокат, ордер АР № 1022203 від 25.08.2020), Щербина В.М. (адвокат на підставі довіреності б/н від 25.08.2020);
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (далі - відповідач) про стягнення 1 087 071,67 грн за договором поставки нафтопродуктів № 260618А-31 від 26.06.2018 (984 199,66 грн основного боргу, 44 452,51 грн 3% річних, 58 419,50 грн інфляційних).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови вказаного вище договору в частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 17.07.2020 позовну заяву було залишено без руху.
27.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 27.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 викликано відповідача у наступне підготовче засідання, призначене на 15.09.2020.
14.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 15.09.2020, представник відповідача не з'явився, при причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Представники позивача забезпечили явку, надали усні пояснення.
Суд долучив до матеріалів справи документи, подані позивачем 14.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020.
У судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у жодне підготовче та судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 06.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
26.06.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 260618 А-31, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (надалі товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою після заявки покупця (усно чи письмово) на підставі розрахункових документів (рахунків-фактурах) та/чи на підставі відвантажувальних документів (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору (пункт 1.1., 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар поставляється погодженими партіями. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін. Поставка товару здійснюється згідно з умовами цього договору.
Поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати зарахування грошових коштів (100% оплата за товар) на банківський рахунок постачальника, згідно з умовами цього договору.
а) CPT пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, поставка транспортом покупця.
б) EXW резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця (пункт 2.2. договору).
У пункті 2.3. договору встановлено, що постачальник зобов'язується в строк, визначений пунктом 2.2. договору, відвантажити покупцю партію товару, а покупець зобов'язується її прийняти.
Товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості- відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), по кількості- відповідно до товарно-транспортних або накладних документв (накладна та/або акт приймання-передачі), у відповідності з вибраним базисом поставки товару (п. 2.4. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна ціна договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. Покупець зобов'язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ) відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (видаткових накладних та/або акта приймання-передачі) протягом 3 банківських днів після відвантаження такого товару, або у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника, що зазначений у відповідних рахунках фактурах (пункт 3.1., 3.2., 3.4. договору).
За пунктом 6.1 цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлений товар на загальну суму 11 092 838,96 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств:
- № 275 від 26.06.2018 на суму 173 491,20грн;
- № 283 від 28.06.2018 на суму 479 823,22 грн;
- № 294 від 04.07.2018 на суму 756 000,00 грн;
- № 304 від 06.07.2018 на суму 730 900,80 грн;
- № 323 від 13.07.2018 на суму 963 370,80 грн;
- № 372 від 02.08.2018 на суму 325 808,58 грн;
- № 377 від 02.08.2018 на суму 741 150,00 грн;
- № 381 від 06.08.2018 на суму 265 234,50 грн;
- № 390 від 07.08.2018 на суму 695 952,00 грн;
- № 416 від 13.08.2018 на суму 741 150, 00 грн;
- № 421 від 14.08.2018 на суму 416 350,80 грн;
- № 431 від 17.08.2018 на суму 772 565,04 грн;
- № 449 від 22.08.2018 на суму 744 074,88 грн;
- № 864 від 23.11.2018 на суму 332 748, 00 грн;
- № 865 від 23.11.2018 на суму 639 900, 00 грн;
- № 868 від 26.11.2018 на суму 202 328, 28 грн;
- № 882 від 29.11.2018 на суму 527 790,54 грн;
- № 892 від 30.11.2018 на суму 784 999,38 грн;
- № 922 від 13.12.2018 на суму 799 200,00 грн.
Як зазначає позивач, оплата за товар була здійснена відповідачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 984 199,66 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Обов'язок щодо здійснення оплати отриманого товару, відповідно до положень договорів поставки та статей 712, 692 ЦК України, виникає у відповідача, з моменту після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, даний факт підтверджується первинним бухгалтерським документом, яким в цих правовідносинах є видаткова накладна, відповідно до положень статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, за пунктом 2.1. договору поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін. Поставка товару здійснюється згідно з умовами цього договору. Поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати зарахування грошових коштів (100% оплата за товар) на банківський рахунок постачальника, згідно з умовами цього договору (пункт 2.2. договору).
Відповідно до стаття 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України)
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язань з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання, встановлених умовами договору та приписами чинного законодавства.
Вказані видаткові накладні, які за умовами пункту 1.2. договору є специфікаціями та відвантажувальними документами, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також в них міститься посилання на реквізити договору. Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з поставки відповідачу товару на загальну суму 1 149 518,52 грн.
За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, однією з основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним з проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з договором покупець зобов'язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару (видаткових накладних та/або акта приймання-передачі), протягом 3 банківських днів після відвантаження такого товару, або у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах (пункт 3.1, 3.2. договору).
У пункті 2.2. договору контрагенти обумовили, що поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати зарахування грошових коштів (100% оплата за товар) на банківський рахунок постачальника згідно з умовами цього договору.
а) CPT пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару, поставка транспортом покупця.
б) EXW резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) покупця.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо Договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім того, сторонами обумовлено у пункті 1.2. договору, що видаткова накладна є відвантажувальним документом, на підставі якої підтверджується поставка товару (пункт 2.1. договору).
У даному випадку відповідач з моменту отримання товару на підставі відвантажувальних документів (видаткових накладних) та не здійснивши оплату у визначений в пункті 3.2. договору строк щодо розрахунків є таким, що прострочив оплату поставленого товару.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 10 108 638,30 грн, що підтверджується наданими позивачем виписками з банку.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому значенні діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.
Таким чином, суд розцінює часткову сплату заборгованості відповідачем як визнання останнім основного боргу.
З огляду на те, що відповідач прийняв товар, однак в обумовлений договором строк не оплатив його вартість повністю, позовні вимоги щодо стягнення з заборгованості за невиконання умов договору поставки нафтопродуктів в сумі 984 199,66 грн є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати за поставлений товар позивачем нараховано до стягнення 44 452,51 грн 3% річних та 58 419,50 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, за загальний період з 22.12.2018 по 23.06.2020 в сумі 44 452,51 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 44 452,51 грн 3% річних підлягає задоволенню.
Крім цього, судом був здійснений перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується з сумами нарахувань в розмірі 58 419,50 грн, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 984 199,66 грн основної заборгованості, 44 452,51 грн 3% річних та 58 419,50 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 5-В, код 41486736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13/Б, літера А, офіс 414, код 41180498) основний борг у розмірі 984 199,66 грн (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять грн 66 коп.), 3% річних у розмірі 44 452,51 грн (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві грн 51 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 58 419,50 грн (п'ятдесят вісім тисяч чотириста дев'ятнадцять грн 50 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 306, 08 грн (шістнадцять тисяч триста шість грн 08 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 16.10.2020.
Суддя О.Г. Удалова