ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2020Справа № 910/1102/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії "УГВ-Сервіс" (36021, м. Полтава, вул. Грабчака, 4-А, код ЄДРПОУ 40444061)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, код ЄДРПОУ 32767776)
про стягнення 9 180 317,91 грн,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, код ЄДРПОУ 32767776)
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії "УГВ-Сервіс" (36021, м. Полтава, вул. Грабчака, 4-А, код ЄДРПОУ 40444061)
про стягнення 628 013,39 грн,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача за первісним позовом: Скорик В.І.
від відповідача за первісним позовом: Підвисоцький В.І., Харламов О.В.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" про стягнення заборгованості за договором поставки № УГВС 545/41-18 від 28.12.2018 в розмірі 9 180 317,91 грн, з яких 5 666 808,96 грн пені та 3 513 508,95 грн штрафу.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.01.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
06.02.2020 до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 відкладено підготовче засідання на 18.03.2020.
28.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Укргазвидобування» в особі філії "УГВ-Сервіс" про стягнення пені у сумі 32 623, 41 грн, 3% річних у сумі 268 137, 63 грн та інфляційні втрати в розмірі 60 614, 46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.03.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" до спільного розгляду з первісним позовом.
03.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на первісну позовну заяву, а якому він зазначає, що категорично не погоджується з позицією позивача та не погоджується в частині суми пені та штрафу, оскільки вважає, що взяті на себе зобов'язання з поставки товару виконав в повному обсязі. Також відповідач зазначає, що позивач взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків виконував не належним чином, чим допустив порушення п.1.1 розділу 6 договору, пункту 4 специфікації №1, що є додатком № 1 до договору. Також відповідач зазначає, що станом на сьогодні позивач не в повному обсязі здійснив грошові розрахунки із відповідачем.
16.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач не виконав зобов'язання щодо надання рахунків, в наслідок чого відповідач не міг виконати зобов'язання з оплати товару. Також у відповіді на зустрічну позовну заяву відповідач зазначає, що докази які б доводили пред'явлення позивачем відповідачеві рахунків для оплати товару, не надані, що є невиконанням вимоги ст. 74 ГПК України про обов'язок доказування сторони своїх вимог. Відтак підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та стягнення їх з відповідача відсутні, а позовні вимоги позивача не доведені.
Також, 16.03.2020 через відділ діловодства суду Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" подано відповідь на відзив на первісну позовну заяву, в якому він зазначає, що відповідно до умов договору відсутність оплати за поставленому партію товару жодним чином не передбачає можливість і підстав для затримки поставки наступної партії та товару в цілому по договору. Більше того, згідно з п.3 специфікації № 1 до договору (додаток № 1 до договору) строк поставки визначений графіком до договору (додаток № 7 до договору), за яким граничний строк поставки всього товару, вказаного у специфікації № 1, становив не більше 180 календарних днів з дати укладення договору. У відповіді на відзив на первісну позовну заяву позивач за первісним позовом зазначає, що посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин у період з 10 липня 2019 по 09 грудня 2019 року як причину прострочення поставки товару є безпідставним, оскільки строк поставки товару, визначений договором (графік поставки, що є додатком № 7 до договору), становить 180 календарних днів з дати укладення договору, тобто поставка всього товару мала бути здійснена не пізніше 26 червня 2019 року. Натомість, відповідач за первісним позовом вказує та посилається на сертифікат Київської торгово-промислової палати від 02.03.2020 року про початок форс-мажорних обставин з 10 липня 2019, тобто через 13 днів після закінчення строку поставки товару за договором. Також позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем не надано жодного належного документу відносно фінансово-господарського стану підприємства, які могли б вказувати на можливе настання негативних наслідків від стягення штрафних санкцій. На думку Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" відповідач не довів, що розмір стягуваної неустойки є надмірно великим, а також не довів, що розмір неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан відповідача. Розмір неустойки (9 180 317, 91 грн) становить лише 11% від ціни договору (79 956 000, 00 грн), яку отримав відповідач як оплату за договором, що не може негативно вплинути на його майновий стан та подальшу діяльність.
17.03.2020 через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, на виконання доручення Президента України та рішення Державної комісії з питань ТЕБ і НС Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 підготовче засідання призначено на 08.04.2020.
Господарський суд міста Києва телефонограмою від 17.03.2020 повідомив позивача про призначене на 08.04.2020 судове засідання у справі № 910/1102/20.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 призначено підготовче засідання у даній справі на 06.05.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 06.05.2020, знято з розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 призначено підготовче засідання на 03.06.2020.
У судовому засіданні 03.06.2020 представник позивача за первісним позовом надав представнику відповідача за первісним позовом відповідь на відзив та відзив на зустрічну позовну заяву.
Представник відповідача за первісним позовом просив відкласти підготовче засідання для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Представник позивача за первісним позовом заперечень щодо задоволення даного клопотання не навів.
У судовому засіданні 03.06.2020 оголошено перерву до 10.06.2020.
У судовому засіданні 10.06.2020 представник відповідача за первісним позовом повідомив, що ним направлено до суду ряд документів та надав представнику позивача за первісним позовом примірники документів, разом з тим, просив відкласти підготовче засідання.
У судовому засіданні 10.06.2020 оголошено перерву до 01.07.2020.
12.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
22.06.2020 від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, пояснення на відповідь на відзив та клопотання про витребування оригіналів документів у відповідача за первісним позовом, також 30.06.2020 - надійшло клопотання щодо можливих витрат на професійну правничу допомогу заявлених ТОВ "Тек Інжиніринг".
Разом з тим, через відділ діловодства суду 30.06.2020 від ТОВ "Тек Інжиніринг" надійшло клопотання про залучення додаткових доказів та заява про збільшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 01.07.2020 представник позивача за первісним позовом підтримав клопотання про витребування оригіналів документів, разом з тим, просив відкласти підготовче засідання для ознайомлення з заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання про витребування оригіналів документів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Представник позивача за зустрічним позовом надав суду оригінали документів, підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" неустойку (пеню) в розмірі 43 448, 16 грн, 3% річних в розмірі 357 108, 21 грн та інфляційні втрати в розмірі 227 457, 02 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема, положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд на місці ухвалив, прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 30.06.2020, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Представник позивача за зустрічним позовом заявив усне клопотання про надання можливості ознайомитися з заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.
Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання про відкладення, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 01.07.2020 оголошено перерву до 15.07.2020.
07.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, також, від позивача за зустрічним позовом надійшли пояснення на заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У підготовчому судовому засіданні 15.07.2020 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2020.
У судовому засіданні 12.08.2020 суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні на 09.09.2020.
Судове засідання 09.09.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 08.09.2020 року до 18.09.2020 року включно на лікарняному.
Враховуючи вищевказане, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 судове засідання призначено на 07.10.2020.
06.10.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло пояснення щодо зустрічного позову.
07.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшло продубльоване пояснення щодо зустрічного позову.
Розглянувши у судовому засіданні 07.10.2020 подані позивачем за первісним позовом пояснення щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку про повернення їх без розгляду, виходячи з наступного.
Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно ч. 2 названої статті, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як зазналося вище, підготовче провадження у справі № 910/1102/20 ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2020 закрито та справа була призначена до судового розгляду по суті на 12.08.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Таким чином, станом на дату подання представником позивача за первісним позовом даних пояснень, розгляд справи № 910/1102/20 розпочато по суті, останнім жодним чином не обґрунтовано поважність причин пропуску процесуального строку для подання пояснень щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку повернути пояснення щодо зустрічного позову від 06.10.2020 та 07.10.2020 Акціонерному товариству "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" без розгляду. Дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
07.10.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець) був укладений договір на поставку товару з супутніми послугами № УГВС545/41-18, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві обладнання лабораторії тампонажних розчинів (далі - товар) надати послуги та виконати встановлення, підключення, пусконалагоджувальні роботи лабораторного обладнання, навчання персоналу покупця роботі на обладнанні (далі - послуги), зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і платити такий товар та послуги. Найменування, асортимент товару та послуг, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару/послуг та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору вказується в специфікації 1 в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару та послуг, вказаних в специфікації до цього договору.
У вартість товару включається:
- митні витрати, понесені постачальником при митному оформлені товару у пункті відправки;
- витрати на отримання дозвільної документації;
- витрати на пакування та навантаження;
- транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у специфікації до цього договору;
- витрати пов'язані з отриманням сертифікату проходження товару.
Згідно з п.5.1. договору строк поставки/надання, умови та місце поставки/надання товару/послуг, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору.
Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в графіку поставки (п.5.2. договору).
Відповідно до п.5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, або дата видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткам сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
У відповідності до графіку поставки, що є додатком № 7 до договору та його невід'ємною частиною, був визначний строк поставки товару не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" частина товару фактично була поставлена після сплину визначеного договором строку (після 26.06.2020) у різні дати і увесь його обсяг був поставлений лише 17 грудня 2019 року.
Через несвоєчасно поставлені товари, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" було направлено претензії № 41-7188 від 21.10.2019, № 41-7582 від 14.11.2019, № 41-8330 від 26.12.2019 про стягнення штрафних санкцій.
Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" у відповідь на претензії листами № 2011 від 20.11.2019, № 21701 від 17.01.2020 повідомив позивача про необґрунтованість претензійних вимог, незгоду із заявленими до сплати сумами та суму штрафних санкцій не сплатив.
У відповідь відповідачу за первісним позовом були направлені листи № 41-01/4-2146 від 27.12.2019 року та № 41-01/4-1969 від 02.12.2019 щодо надання останнім контррозрахунків. Однак дані листи залишились без відповіді відповідача.
У позовній заяві Акціонерне товариство "Укргазвидобування", посилаючись на п.7.9. договору поставки, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" повинен сплатити останньому пеню та штраф виходячи з даних фактично простроченої поставки товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними, вартості поставленого з простроченням товару та кількості календарних днів прострочення поставки. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 666 808,96 грн пені та 3 513 508,95 грн штрафу.
Разом з тим, постачальник звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" неустойку (пеню) в розмірі 43 448, 16 грн, 3% річних в розмірі 357 108, 21 грн та інфляційні втрати в розмірі 227 457, 02 грн, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" зазначає, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків виконало неналежним чином, чим допустив порушення п.1.1 розділу 6 договору, пункту 4 специфікації №1, що є додатком № 1 до договору, ст. 610 та ст. 612 ЦК України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № УГВС 545/41-18 від 28.12.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно з п. 1.2. договору найменування/асортимент товару та послуг, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару/послуг та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях, яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" взяло на себе обов'язок з поставки Акціонерному товариству "Укргазвидобування" товар, вартістю 13 320 000,00 грн, в тому числі ПДВ (20%).
Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, або дата видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
У відповідності до графіку поставки від 28.12.2018, що є додатком № 7 до договору та його невід'ємною частиною, був визначений строк поставки товару не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору.
Тобто, зважаючи, що договір № № УГВС 545/41-18 був підписаний сторонами 28.12.2019, а у свою чергу, строк поставки товару не більше ніж 180 календарних днів від дати укладення договору, то за таких обставин, товар мав бути поставлений не пізніше 26.06.2019.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно видаткової накладної № 560 фактично був поставлений 08.07.2019, згідно видаткової накладної № 564 фактично був поставлений 08.07.2019, згідно видаткової накладної № 660 фактично був поставлений 07.08.2019, згідно видаткової накладної № 829 фактично був поставлений 01.10.2019, згідно видаткової накладної № 850 фактично був поставлений 01.10.2019, згідно видаткової накладної № 879 фактично був поставлений 01.10.2019, згідно видаткової накладної № 1025 фактично був поставлений 25.11.2019, згідно видаткової накладної № 1079 фактично був поставлений 25.11.2019.
При цьому, суд зазначає, що видаткові накладні № 560 від 09.07.2019, № 564 від 10.07.2019, № 660 від 07.08.2019, № 829 від 01.10.2019, № 850 від 08.10.2019, № 879 від 17.10.2019, № 1025 від 03.12.2019, № 1079 від17.12.2019 було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Таким чином, судом встановлено, що поставка товару відбулась з простроченням на 12 календарних днів за видатковою накладною № 560 від 09.07.2019, на 13 календарних днів за видатковою накладною № 564 від 10.07.2019, на 41 календарний день за видатковою накладною № 660 від 07.08.2019, на 96 календарних днів за видатковою накладною № 829 від 01.10.2019, на 103 календарні дні за видатковою накладною № 850 від 08.10.2019, на 112 календарних днів за видатковою накладною № 879 від 17.10.2019, на 159 календарних днів за видатковою накладною № 1025 від 03.12.2019, на 173 календарні дні за видатковою накладною № 1079 від 17.12.2019.
При цьому, суд звертає увагу, що вказаний факт Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" не заперечується.
Втім, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" заперечує щодо нарахованої Акціонерним товариством "Укргазвидобування" суми пені та штрафу.
В обґрунтування даного заперечення відповідач за первісним позовом вказує, що взяті на себе зобов'язання з поставки товару виконав в повному обсязі, проте покупець взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків виконував не належним чином та зазначає, що докази які б доводили пред'явлення позивачем відповідачеві рахунків для оплати товару, не надані, що є невиконанням вимоги ст. 74 ГПК України про обов'язок доказування сторони своїх вимог.
Крім того, як про це вказує постачальник, також мала місце й інша причина цієї затримки - виникнення і дія форс-мажорних обставин під час перевезення товару, вимушена зупинка планового перевезення, витрати часу на перевірку працездатності приладів та повторне перевезення з США до України. В якості доказу виникнення та дії форс-мажорних обставин відповідачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи копію сертифікату Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.03.2020.
В той же час, в серпні 2019 року, внаслідок невиконання Акціонерним товариством "Укргазвидобування" зобов'язань по оплаті товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", як постачальник цього товару, потрапило у дуже складну фінансову ситуацію, яка ще більше обтяжувалась тим фактом, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" допустило прострочення виконання грошових зобов'язань не тільки за договором № УГВС545/41-18 від 28.12.2018, а ще й за іншими двома договорами, що були укладені між сторонами спору.
Відповідач за первісним позовом, пояснив, що йому у зв'язку з необхідністю наявності обігових коштів для продовження діяльності (сплата податків, виплата заробітної плати, здійснення розрахунків із контрагентами за іншими договорами, тощо), довелось укласти з АТ "КБ "Глобус" кредитний договір № 808/ЮКЛ-19 від 13.08.2019 на відкриття відновлювальної кредитної лінії для залучення 3 000 000,00 грн під значний процент - 23% річних.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" посилається на те, що зазнало значних фінансових втрат, пов'язаних з відкриттям та обслуговуванням кредитної лінії, зокрема, здійснення оплати комісії за відкриття кредитної лінії, комісій за видачу окремих траншів, процентів за обслуговування кредиту, витрати по оформленню іпотечного договору (нотаріальні послуги, оцінка нерухомості, тощо).
Відтак, на переконання відповідача за первісним позовом, зазначені вище обставини є підставою для відмови в задоволенні позову повністю.
Втім, суд не погоджується з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, у п. 7.9. договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару та/або надання послуг у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару та/або від вартості послуг, з яких допущено прострочення надання.
Положеннями п. 1 ст. 6 Господарського кодексу України передбачено, що загальними принципами господарювання в Україні, зокрема, є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Таким чином, суд визнає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", укладаючи даний договір та погоджуючись з його умовами, повинно було усвідомлювати всю повноту негативних наслідків, що можуть настати у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору № УГВС545/41-18 від 28.12.2018 відсутність оплати за поставлену партію товару жодним чином не передбачає можливість і підстав для затримки поставки наступної партії та товару в цілому за договором.
При цьому суд визнає, що умовами договору не ставиться в залежність можливість застосування та/або не застосування штрафних санкцій від тривалості порушення строку зобов'язання.
Водночас, відповідач за первісним позовом посилається на сертифікат Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.30.2020 про початок форс-мажорних обставин з 10 липня 2019 року, тоді як згідно з графіком поставки, що є додатком № 7 до договору, поставка товару становить не більше ніж 180 календарних днів з дати укладення договору, тобто, поставка всього товару мала бути здійснена не пізніше 26 червня 2019 року.
Також судом встановлено, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", як на причину скрутного фінансового становища на інші правочини з Акціонерним товариством "Укргазвидобування", є безпідставними, оскільки у договорі, за яким виникли дані спірні відносини, відсутні жодні посилання на будь які інші правочини та зв'язок з ними.
Разом з тим, суд погоджується з доводами Акціонерного товариства "Укргазвидобування", що відповідачем за первісним позовом не надано жодного документу відносно фінансово-господарського стану підприємства (фінансовий звіт діяльності за відповідний період, баланс тощо), які могли б вказувати на можливе настання негативних наслідків від стягнення штрафних санкцій.
Отже, суд доходить висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" не доведено, що розмір неустойки є надмірно великим, а також не доведено що розмір такої неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан товариства.
Таким чином відповідачем за первісним позовом не дотримано положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, наявна прострочка поставки товару відповідачем за первісним позовом, і позивач за первісним позовом цілком правомірно здійснив нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Оскільки прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" строків поставки товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 5 666 808,96 грн пені та 3 513 508,95 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Що стосується поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" зустрічної позовної заяви про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені в розмірі 43 448, 16 грн, 3% річних в розмірі 357 108, 21 грн та інфляційних втрат в розмірі 227 457, 02 грн, у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань в частині проведення належним чином розрахунків за поставлений товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" товар, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару/послуг або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/-ях або з урахуванням умов передбачених п. 3.5. цього договору.
Відповідно до п. 4.2. договору покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.
Як зазначалось вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" було поставлено Акціонерному товариству "Укргазвидобування" товар, про що сторонами було складено та підписано видаткові накладні № 560 від 09.07.2019, № 564 від 10.07.2019, № 660 від 07.08.2019, № 829 від 01.10.2019, № 850 від 08.10.2019, № 879 від 17.10.2019, № 1025 від 03.12.2019, № 1079 від 17.12.2019.
Згідно пп. 6.1.1. п. 6.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар та надані послуги.
Відповідно до п. 4 специфікації № 1, що є додатком № 1 до поговору сторонами передбачено умови та строки оплати покупцем отриманого товару та послуг від постачальника, зокрема:
- оплата за поставлений товар здійснюється після факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткової накладної (або акту приймання-передачі);
- оплата за виконані роботи/надані послуги здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт/наданих послуг.
Таким чином, враховуючи викладені вище положення договору та надані позивачем за зустрічним позовом копії видаткових накладних, зокрема, № 20 від 17.01.2019, №28 від 22.01.2019, №47 від 29.01.2019, №48 від 29.01.2019, №75 від 07.02.2019, № 93 від 12.02.2019, №113 від 18.02.2019, №129 від 22.02.2019, №135 від 22.02.2019, № 153 від 28.02.2019, №169 від 06.03.2019, №176 від 11.03.2019, №199 від 18.03.2019, №219 від 21.03.2019, №253 від 01.04.2019, №254 від 01.04.2019, №330 від 23.04.2019, №347 від 25.04.2019, №353 від 02.05.2019, №490 від 12.06.2019, №515 від 21.06.2019, №560 від 09.07.2019, №564 від 10.07.2019, №660 від 07.08.2019, № 829 від 01.10.2019, № 850 від 08.10.2019, № 879 від 17.10.2019, № 1025 від 03.12.2019, № 1079 від 17.10.2019 та копії акту надання послуг № 18 від 17.01.2020, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", що зобов'язання з оплати за поставлений товар покупець мав здійснити після факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткової накладної (або акту приймання-передачі).
Також суд зазначає, що обов'язок щоразу здійснювати розрахунки виникав у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в силу положень п.4.1. договору та п.3 і п.4 додатку №1 до договору, відповідно до яких дозволялася часткова поставка товару, а оплата мала відбуватись щоразу після підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі.
Втім, судом встановлено, що розрахунки за поставлений товар Акціонерним товариством "Укргазвидобування" було здійснено із значними простроченнями.
На підтвердження надходження коштів на особистий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг", останнім долучено до матеріалів зустрічної позовної заяви копії виписок банку по особовому рахунку позивача за 27.02.2019, 12.03.2019, 13.03.2019, 20.03.2019, 22.03.2019, 27.03.2019, 29.03.2019, 04.04.2019, 18.04.2019, 23.04.2019, 07.05.2019, 22.05.2019, 13.06.2019, 21.06.2019, 05.07.2019, 20.08.2019, 29.08.2019, 05.09.2019, 12.09.2019, 18.12.2019, 23.09.2019 та 27.12.2019.
Судом встановлено, що фактично оплата за товар проводилась частинами.
З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок та видаткових накладних вбачається, що прострочення оплати товару складає:
- 8 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 18 календарних днів за видатковою накладною № 28 від 22.01.2019,
- 12 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 19 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 10 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 12 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 8 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 3 календарні дні за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 9 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 2 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 12 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 7 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 5 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 14 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 20 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 19 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 20 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 24 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 31 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 38 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 37 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 27 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 33 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 99 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 52 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 40 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 38 календарних днів за видатковою накладною № 20 від 17.01.2019,
- 124 календарні дні за видатковою накладною № 1025 від 03.12.2019,
- 124 календарних днів за видатковою накладною № 1079 від 17.12.2019,
- 124 календарних днів за актом надання послуг №18 від 17.01.2020.
Водночас, обставини, на які посилається відповідач за зустрічним позовом, як на такі, що зумовили прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару/послуг, є ненадання постачальником рахунків.
Втім, з такими твердженнями суд не погоджується з наступних підстав.
Пунктом 5.8. договору сторони погодили, що передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця спричинені такими недоліками.
Згідно пп. 5.3.2. супровідні документи, що стосуються цього договору: рахунки, накладні, пакувальні листи, відвантажувальні документи, технічна документація повинні бути надані постачальником українською мовою.
Судом встановлено, що вказані вище видаткові накладні та акт підписані сторонами та скріплені печатками товариства без будь яких зауважень.
Відтак, вчиняючи підпис на вказаних вище видаткових накладних та акті наданих послуг, відповідач за зустрічним позовом засвідчив факт того, що обізнаний із змістом документів, на підставі яких вони складені, зокрема, рахунків на оплату № 27 від 16.01.2019, № 43 від 22.01.2019, № 60 від 25.01.2019, № 64 від 28.01.2019, № 93 від 05.02.2019, № 123 від 12.02.2019, № 144 від 18.02.2019, № 155 від 21.02.2019, № 151 від 20.02.2019, № 186 від 28.02.2019, № 207 від 06.03.2019, № 208 від 06.03.2019, № 237 від 18.03.2019, № 250 від 19.03.2019, № 292 від 01.04.2019, № 288 від 29.03.2019, № 374 від 22.04.2019, № 386 від 25.04.2019, № 396 від 02.05.2019, № 559 від 12.06.2019, № 597 від 21.06.2019, № 654 від 08.07.2019, № 662 від 10.07.2019, № 744 від 02.08.2019, № 940 від 01.10.2019, № 973 від 07.10.2019, № 993 від 16.10.2019, № 1169 від 03.12.2019, № 1211 від 17.12.2019, № 34 від 16.01.2020 та договору поставки № УГВС 545/41-18 від 28.12.2018.
Разом з тим, це також підтверджується і тим, що будь яких зауважень/недоліків щодо форми, змісту чи відсутності актів наданих послуг, видаткової накладної чи рахунків на оплату з боку відповідача за зустрічним позовом заявлено не було, як того вимагає п. 5.8. договору.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом зазначає, що вищезазначені рахунки на оплату, видаткові накладні та акт надання послуг було направлено на адресу філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в Полтаву та відправлено разом з товаром перевізником (кур'єром) ІН-ТАЙМ та Новою поштою. Докази відправлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" долучено до відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.
Твердження Акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо невідповідності один одному наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" декларацій ІН-ТАЙМ №3004254047 від 25.04.2019, №3004283947 від 02.05.2019, №3004758028 від 12.06.2019, №3005047479 від 10.07.2019, № 3005060450 від 11.07.2019, є безпідставними та необґрунтованими.
Крім цього, позивачем за зустрічним позовом додано копію електронного листа (e-mail) від 30.04.2020, де вказано назву посади співробітниці філії «УГВ-СЕРВІС» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» ОСОБА_1 , яка вела VIBER листування із директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Інжиніринг» ОСОБА_2 про отримання вказаних документів на оплату.
Суд зазначає, що відповідач за зустрічним позовом викладених вище доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" не спростував, доказів протилежного суду не надав.
Заперечуючи проти зустрічного позову Акціонерне товариство "Укргазвидобування" посилається на п.4.2. договору, в якому вказано, що покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.
Проте такі заперечення відповідача за зустрічним позовом судом відхиляються, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" листом № 2410 від 24.10.2019 зверталось до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогою погасити наявну заборгованість за договором в розмірі 3 983 920,00 грн та на вказаний лист отримало відповідь № 41-7285 від 25.10.2019, в якому останній констатував факт відстрочки платежів та зазначив, що дана обставина пов'язана зі зміною кон'юнктури ринку збуту продукції та, зокрема, із зниженням ціни на газ. Проте зазначення щодо відсутності належних документів на оплату вказаний лист не містить.
Отже судом встановлено, що всі необхідні для оплати документи були наявні у Акціонерного товариства "Укргазвидобування" .
Обов'язок покупця оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення постачальником рахунку-фактури на оплату вартості здійсненної поставки товару.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду № 918/537/18 від 02.07.2019.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем за зустрічним позовом неналежним чином були виконані договірні зобов'язання в частині проведення розрахунків, чим допущено порушення пп. 6.1.1. договору, п. 4 специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною.
Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо застосування до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 7.11. договору встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відтак, з огляду на викладене вище, перевіривши правильність здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" розрахунку пені та 3% річних, виходячи із кількості прострочених днів оплати та відповідно до вказаних у даному розрахунку періодів та сум (які наведені в зустрічній позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог), суд дійшов висновку, що такі розрахунки виконані арифметично вірно, а отже є обґрунтованими. У зв'язку з чим, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені в розмірі в розмірі 43 448, 16 грн та 3% річних в розмірі 357 108, 21 грн підлягають задоволенню.
Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлена до стягнення сума інфляційного збільшення, зокрема, за березень-травень 2020 року в розмірі 227 457, 02 грн є арифметично правильною та обґрунтованою.
Отже вимоги позивача за зустрічною позовною заявою визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" також просило суд за результатами розгляду зустрічної позовної заяви стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 182 212, 53 грн.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" на підтвердження ним понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 182 212,53 грн було надано наступні докази: договір № 05в-03/2020 від 11.03.2020 про надання професійної правничої допомоги та додаток № 1-910/1102/20 від 08.09.2020 до договору про надання професійної правничої допомоги № 05в-03/2020 від 11.03.2020, в якому погоджено вартість професійної правничої допомоги, тарифи (прас-лист) щодо вартості професійної правничої допомоги (правової допомоги) на 2020 рік, акт здачі-приймання № 1-910/1102/20 від 07.10.2020, а також платіжне доручення № 2522 від 09.10.2020.
Втім, із поданого Акціонерним товариством "Укргазвидобування" клопотання щодо можливих витрат на професійну правничу допомогу заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" вбачається, то відповідач за зустрічним позовом вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є не пропорційними до суми позовних вимог, а отже - є завищеними, також гонорар адвоката є неспівмірним із складністю справи та не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Отже, як про це зазначалося вище, у підтвердження факту та обсягів наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" надано акт здачі-приймання № 1-910/1102/20 від 07.10.2020.
Дослідивши наданий позивачем за зустрічним позовом акт, судом встановлено, що даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін, а відтак, підтверджує факт виконання адвокатським бюро умов договору № 05в-03/2020 від 11.03.2020
Суд, дослідивши безпосередньо зміст акту та обсяг послуг, які були надані адвокатом, встановив наступне.
Адвокатом визначено, складання відзиву на позов у справі - 2 год., винагорода - 5 400, 00 грн, складання заперечень на відповідь на відзив - 2 год., винагорода - 5 400,00 грн.
Втім, зважаючи, що позовні вимоги за первісним позов судом було задоволено, то за таких обставин, суд не вбачає правових підстав для покладення на позивача за первісним позовом, тобто, на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрат на правничу допомогу, саме в частині складання відзиву на позов у справі - 2 год., винагорода - 5 400, 00 грн, складання заперечень на відповідь на відзив - 2 год., винагорода - 5 400,00 грн.
Відтак, в частині витрат позивача за зустрічним позовом на правничу допомогу, зокрема щодо складання відзиву на позов у справі - 2 год., винагорода - 5 400, 00 грн, складання заперечень на відповідь на відзив - 2 год., винагорода - 5 400,00 грн, що загалом становить - 10 800, 00 грн - слід відмовити.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу щодо оформлення відзиву - тривалість 1 год. сума винагороди - 2 700,00 грн, оформлення зустрічного позову та підготування інформації для сплати судового збору у даній справі - тривалість 1 год. сума винагороди - 2 700,00 грн, то знову ж таки, з огляду на задоволення позовних вимог за первісним позовом, суд не вбачає підстав для покладення на позивача за первісним позовом, тобто, на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрат на правничу допомогу в частині оформлення відзиву у даній справі.
У зв'язку з цим суд вважає, що обґрунтованим в даному випадку є покладення на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрат на професійну правничу допомогу в частині оформлення зустрічного позову та підготування інформації для сплати судового збору у даній справі - тривалістю 1 год., винагорода - 2 700, 00 грн.
Дослідивши розрахунок позивача за зустрічною позовною заявою щодо складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач за зустрічною позовною заявою в розрахунку зазначає, що дану послугу надано у неробочий вихідний день (07-08 червня 2020 року, на Трійцю), у зв'язку з чим останній застосовує коефіцієнт 2,0 (подвійна вартість послуги).
Проте суд зазначає, що згідно з актом здачі-приймання №1-910/1102/20 час, витрачений на складення відповіді на відзиві на зустрічну позовну заяву становить 4 години. У зв'язку з цим суд доходить висновку, що позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву в інші дні, окрім 07-08 червня, оскільки відзив він отримав 03.06.2020.
Такої ж позиції суд дотримується і з приводу нарахування позивачем за зустрічним позовом вартості професійної правничої допомоги щодо складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору, яку останній оцінює в розмірі 10 800, 00 грн та зазначає, що дану послугу надано у неробочий вихідний день (28-29 червня 2020 року, на день Конституції України) та застосовує коефіцієнт 2,0 (подвійна вартість послуги).
Тобто в частині витрат на професійну правничу допомогу щодо складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву та складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору - слід стягнути за коефіцієнтом 1,0.
У зв'язку з цим суд вважає, що обґрунтованим в даному випадку є покладення на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрат на професійну правничу допомогу в частині складення відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву в розмірі 10 800,00 грн та складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору в розмірі 5 400,00 грн. Позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості складення заяви про збільшення розміру позовних вимог, її оформлення та підготування інформації для сплати судового збору в інший, не святковий день, та з огляду на те, що останній витратив на дану послугу 2 год.
Що стосується представництва клієнта в Господарському суді (участь в судових засіданнях) послуга надається пакетом без обмежень в часі - винагорода - 7 500, 00 грн.
Водночас, з огляду на кількість судових засідань та їх тривалість, а також зважаючи на складність справи, та знову ж таки врахувавши, задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за первісним позовом, суд вважає, що обґрунтованою є винагорода в сумі 3 750, 00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з складністю справи та у зв'язку з тим, що дана справа носить надзвичайно важливий характер для Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Інжиніринг» як у фінансовому, так і репутаційному значенні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з акту здачі-приймання № 1- 910/1102/20 у зв'язку зі складністю первісного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек Інжиніринг» просить стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 45 901, 59 грн та за складність зустрічного позову - 43 960 ,94 грн, проте суд не погоджується з зазначеними витрати у зв'язку з наступним.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Складність справи може бути обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.
Проте, оцінивши характер спірних правовідносин, кількість учасників, обсяг доказів, кількість судових засідань, суд встановив, що розмір гонорару, визначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" та його адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд вважає за необхідне зазначити, що лише кількість учасників чи засідань та значний обсяг документів і доказів не означає, що справа є складною. Даний спір є розрахунковим і не потребує спеціальних знань у галузі права.
Більше того, Товариство обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" у зустрічний позовній заяві зазначило, що планує здійснити оплату правової (правничої) допомоги адвоката в межах 30 000, 00 грн.
Відповідно до ч.6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, і відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Визначаючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що правомірним та обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу є сума 58 900, 00 грн.
В іншій частині витрат, суд не вбачає підстав для стягнення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом на відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-а; ідентифікаційний код 32767776) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (36021, м. Полтава, вул. Грабчака, 4А; ідентифікаційний код 40444061) пеню в розмірі 5 666 808 (п'ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісім) грн 96 коп., штраф у розмірі 3 513 508 (три мільйони п'ятсот тринадцять тисяч п'ятсот вісім) грн 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 137 704 (сто тридцять сім тисяч сімсот чотири) грн 77 коп.
3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" задовольнити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (36021, м. Полтава, вул. Грабчака, 4А; ідентифікаційний код 40444061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-а; ідентифікаційний код 32767776) пеню в розмірі 43 448 (сорок три тисячі чотириста сорок вісім) грн 16 коп., 3% річних в розмірі 357 108 (триста п'ятдесят сім тисяч сто вісім) грн 21 коп., інфляційних втрат в розмірі 227 457 (двісті двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн 02 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 420 (дев'ять тисяч чотириста двадцять)грн 22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 58 900 (п'ятдесят вісім дев'ятсот) грн 00 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.10.2020
Суддя І.О. Андреїшина