ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.10.2020Справа № 910/9066/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії «Пасажирська компанія»
до Акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті» (0132, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 38/40, код 31485055)
про стягнення 118 380,37 грн,
Представники сторін:
від позивача Дем'янова К.О. (адвокат на підставі ордеру КС № 691161 від 16.06.2020)
від відповідача Клим'юк О.С. (адвокат на підставі ордеру КВ №354820 від 03.08.2020)
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії «Пасажирська компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті» (далі - відповідач) про стягнення 118 380,37 грн (112 807,76 грн основного боргу, 5 572,62 грн пені) за договором про відшкодування комунальних витрат № 8/2 від 01.01.2017.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує умови вказаного вище договору щодо повноти та своєчасності внесення оплати на виконання умов зазначеного вище договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/9066/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.08.2020.
04.08.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву. У судовому засідання 04.08.2020 судом проголошено протокольну ухвалу про відмову в прийнятті відзиву до розгляду, у зв'язку з порушенням вимоги ч. 5 ст. 165 ГПК України.
04.08.2020 судом відкладено розгляд справи на 27.08.2020.
10.08.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем в рахунок погашення боргу здійснено оплати на суму 54 940,17 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 282 від 14.07.2020 на суму 4 000,00 грн, № 303 від 16.07.2020 на суму 2 004,64 грн, № 32 від 29.07.2020 на суму 25 902,49, № 31 від 29.07.2020 на суму 17 222, 87 грн, № 241 від 04.08.2020 на суму 5 810,17 грн. Крім цього, зазначає, що у відповідача існувала передплата за договором № 8/2 станом на 01.01.2019 в розмірі 19 645,70 грн та станом на 01.01.2020 - 10 922, 49 грн.
20.08.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, в якій сторона зазначила, що переплата в розмірі 19 645,70 зарахована в заборгованість за листопад 2019 року та грудень 2019 року, а переплата в розмірі 10 922,49 грн зарахована як часткова оплата за січень 2020 року, а відтак просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 67 329,66 грн та 2099,45 грн пені. Суд розцінює вимоги позивача як заяву про зміну розміру позовних вимог (зменшення) в частині заявленого до стягнення боргу.
27.08.2020 у судовому засіданні представник відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про сплату основного боргу в розмірі 24 064,26 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від 13.08.2020 на суму 14 064,26 грн та № 254 від 11.08.2020 на суму 10 000,00 грн.
27.08.2020 суд протокольно задовольнив клопотання відповідача та долучив подані документи до матеріалів справи.
27.08.2020 судом відкладено розгляд справи на 15.09.2020.
15.09.2020 судом відкладено розгляд справи на 01.10.2020.
01.10.2020 представник відповідача звернувся до суду з клопотання про долучення доказів сплати пені в розмірі 2 099,45 грн до матеріалів справи, яке суд протокольно задовольнив та долучив подані документи.
У судовому засіданні 01.10.2020 представник позивача зазначив, що заборгованість відповідачем повністю погашена.
Представник відповідача у судовому засідання 01.10.2020 просив відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з повною оплатою заборгованості.
У судовому засіданні 01.10.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.11.2017 між позивачем» (сторона 1) та відповідачем (сторона 2) укладено договір № 8/2 про відшкодування комунальних послуг, відповідно до п. 1.1. якого сторона 1 згідно вимог чинного законодавства за укладеним договором з водопостачальною організацією (далі - постачальник) несе комунальні витрати за фактичне використання стороною 2 послуг водопостачання та водовідведення за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 38/40, а сторона 2 відшкодовує стороні 1 суму понесених витрат.
У п. 1.2 договору визначено, що сторона 2 відшкодовує стороні 1 витрати, понесені на водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 2.3.2. договору сторона 2 зобов'язується своєчасно проводити розрахунки зі стороною 1 на умовах цього договору.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Форма розрахунків - безготівкова. Сторона 2 до 15 числа місяця, що передує розрахунковому, проводить попередню оплату стороні 1 за відшкодування витрат в сумі не меншій, ніж фактична вартість цих витрат за попередній місяць. Сторона 1 щомісячно надає стороні 2 акт наданих послуг у розмірі 80 % від суми, сплаченої постачальнику. Надлишково перерахована стороною 2 сума зараховується в рахунок наступних платежів за відшкодування витрат. Якщо передоплати виявилось недостатньо для оплати фактично використаних стороною 2 послуг, сторона 1 виставляє рахунок, який сторона 2 зобов'язана оплатити протягом трьох банківських днів (п. 3.1., п. 3.5. договору).
Згідно з п. 4.2. договору, у разі порушення строків розрахунків, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Умовами п. 6.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до п. 6.2 договору, у разі відсутності заяви будь-якої із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
У подальшому сторонами була укладена додаткова угода № 2 від 19.09.2017, згідно з умовами якої сторони змінили п. 1.2. договору та виклали його в такій редакції: "Сторона 2 відшкодовує стороні 1 витрати понесені на: послуги водопостачання та водовідведення, послуги з прочищення каналізаційних мереж."
Вищезазначеною додатковою угодою сторони доповнили договір пунктом 3.7., згідно з яким сторона 2 здійснює оплату за відшкодування витрат на послуги з прочищення каналізаційних мереж. Сторона 1 надає стороні 2 акт наданих послуг у розмірі 80% від суми сплаченої виконавцю наданих послуг.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 112 807,76 грн по відшкодуванню комунальних витрат, що передбачено договором № 8/2. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної сплати, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5 572,61 грн.
Судом встановлено, що протягом строку дії договору загальний розмір комунальних витрат за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року склав 112 807,76 грн, що підтверджується актами наданих послуг: № 328 від 30.11.2019, № 361 від 19.12.2019, № 2 від 31.01.2020, № 38 від 28.02.2020, № 92 від 31.03.2020, № 107 від 30.04.2020.
Для оплати наданих послуг позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату: № 329 від 02.12.2019 на суму 19 560,96 грн, № 362 від 02.01.2020 на суму 25 004,64 грн, № 9 від 03.02.2020 на суму 17 222,87 грн, № 39 від 02.03.2020 на суму 22 737,30 грн, № 93 від 02.04.2020 на суму 24 064,26 грн та № 108 від 04.05.2020 на суму 14 227,72 грн.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У процесі судового розгляду встановлено, що після відкриття провадження в справі, відповідач перерахував позивачу кошти за комунальні послуги в розмірі 79 004,43 грн.
На підтвердження перерахування відповідач надав копії платіжних доручень № 282 від 14.07.2020 на суму 4 000,00 грн, № 303 від 16.07.2020 на суму 2 004,64 грн, № 32 від 29.07.2020 на суму 25 902,49 грн, № 31 від 29.07.2020 на суму 17 222,87 грн, № 241 від 04.08.2020 на суму 5 810,17 грн, № 254 від 11.08.2020 на суму 10 000,00 грн та № 256 від 13.08.2020 на суму 14 064,26 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи те, що відповідачем сума в розмірі 79 004,43 грн за комунальні послуги сплачена після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/9066/20 в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Що стосується іншої частини вимог про стягнення суми заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 33 803, 33 грн (112 807,76 грн - 79 004,43 грн), суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять акти звірки взаєморозрахунків, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств. Так, відповідно до актів звірки взаєморозрахунків, станом на 01.01.2019 у відповідача існувала переплата в розмірі 19 645,70 грн та станом на 01.01.2020 переплата в розмірі 10 922, 49 грн, а також поточні оплати по рахункам, здійснені до відкриття провадження в справі.
Виходячи з викладеного, враховуючи переплати відповідачем до відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 099,45 грн пені (з урахуванням зменшення позовних вимог).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 4.2. договору, у разі порушення строків розрахунків, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження, відповідачем сплачено суму заборгованості пені в розмірі 2 099,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 21.09.2020.
Таким чином, враховуючи сплату відповідачем пені в розмірі 2 099,45 грн та положення п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача з частини позовних вимог, у задоволенні якого відмовлено. Частина судового збору, сплачена за пред'явлення позовних вимог, провадження щодо яких закрито, може бути повернута позивачеві за його клопотанням на підставі положень ст. 7 Закон України "Про судовий збір".
Крім того, судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачеві належало сплатити 2 102,00 грн судового збору, натомість суду надано докази сплати меншої суми - 2 027,00 грн (платіжне доручення № 2812647 (511033259111) від 10.06.2020). Отже, з позивачеві належить доплати 75,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 79 004,43 грн (сімдесят дев'ять тисяч чотири грн 43 коп.) та пені в розмірі 2 099,45 грн (дві тисячі дев'яносто дев'ять грн 45 коп.).
2. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі виробничого підрозділу Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничному транспорті філії «Пасажирська компанія» (03031, м. Київ, площа Вокзальна, 1, код 41022900) до Державного бюджету України 75 (сімдесят п'ять) грн. 00 коп. недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 16.10.2020.
Суддя О.Г. Удалова