ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2020Справа № 910/1652/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій»
про стягнення 519 632, 15 грн.(з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.10.2020.
У лютому 2020 ТОВ «Гренландія» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (відповідач) про стягнення 409004,38грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого сплатою боргу згідно договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018 на суму 364539,32грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 відкрито провадження у справі №910/1652/20, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.03.2020.
05.03.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, стверджує про подання позивачем підроблених видаткових накладних. Відповідач визнає позовні вимоги на суму 87879,60грн боргу.
У судовому засіданні 10.03.2020 представник позивача надав пояснення по справі та просив відкласти судове засідання у зв'язку з підготовкою відповіді на відзив .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 розгляд справи відкладений на 06.04.2020.
У судовому засіданні 06.04.2020 від позивача надійшли відповідь на відзив, а також клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, у судовому засіданні 06.04.2020 від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020, постановленою в судовому засіданні 06.04.2020, та згідно з розпискою, підписаною представниками сторін у судовому засіданні 06.04.2020, розгляд справи був відкладений на 18.05.2020.
23.04.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
14.05.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.05.2020 від позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі, а також заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 розгляд справи відкладений на 01.06.2020.
29.05.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
01.06.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020, постановленою в судовому засіданні 01.06.2020, та згідно з розпискою, підписаною представниками сторін у судовому засіданні 01.06.2020, розгляд справи був відкладений на 15.06.2020.
У судовому засіданні 15.06.2020 сторони надали пояснення щодо наміру укладання мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020, постановленою в судовому засіданні 15.06.2020, та згідно з розпискою, підписаною представниками сторін у судовому засіданні 15.06.2020, розгляд справи був відкладений на 30.06.2020.
30.06.2020 у судовому засіданні судом було роз'яснено можливість переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, про що сторони не заперечували.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.07.2020.
13.07.2020 позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача борг на підставі видаткової накладної №0001027 від 11.07.2019 в сумі 55195,00грн. При цьому, позивачем на вказану суму боргу нараховано та заявлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на загальну суму 11725,93грн.
Вказану заяву судом прийнято до розгляду разом з позовною заявою відповідно до вимог ст. 46, 163 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020, постановленою в судовому засіданні 13.07.2020, та згідно з розпискою, підписаною представниками сторін у судовому засіданні 13.07.2020, розгляд справи був відкладений на 20.07.2020.
У судовому засіданні 20.07.2020 представник позивача надав пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання 20.07.2020 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі та відкласти підготовче засідання на 14.09.2020.
11.09.2020 позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог на 43706,84грн, яка складається з 32400,15грн пені, нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, 4373,47грн інфляційних нарахувань та 6932,22грн 3% річних за період з 25.01.2020 по 11.09.2020.
Вказану заяву судом прийнято до розгляду разом з позовною заявою відповідно до вимог ст. 46, 163 Господарського процесуального кодексу України.
14.09.2020 у судовому засіданні від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» надійшло клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 14.09.2020 уповноважені представники сторін надали пояснення по справі, та не заперечували на рахунок закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2020.
Крім того, вищезазначеною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» про витребування доказів та про призначення експертизи.
Безпосередньо у день судового засідання 12.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» надійшло заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 12.10.2020 уповноважений представник позивача знадав усні пояснення на рахунок поданої позовної заяви та просив здовольнити позовні вимогиу повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2020 проти позову заперечував частково.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
У лютому 2020 ТОВ «Гренландія» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (відповідач) про стягнення 409004,38грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого сплатою боргу згідно договору поставки №01/08/2018 від 01.08.2018 на суму 364539,32грн.
Частиною 1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч 6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №01/08/2018 (договір), згідно умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість (п.1.1. договору).
Поняттям продукція, що охоплюється предметом даного договору, є косметичні засоби та (або) засоби гігієни та (або) побутова хімія та (або) засоби дезінфекції (п.1.2. договору).
Датою поставки продукції буде вважатись день приймання продукції відповідачем. (п.3.1 договору).
Ціна одиниці кожного виду продукції визначається у рахунках-фактурах та накладних (п.4.1. договору).
Загальна вартість та кількість продукції, яка передається відповідачеві, в межах цього договору, визначається сумою загальних вартостей та кількостей (обсягу) продукції, що вказані в накладних, за якими відповідач отримав продукції від позивача протягом дії цього договору.
Так, як свідчать матеріали справи, позивачем передано, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 969691,42грн за наступними накладними:
- №Гр-0001204 від 09.08.2019 на 6300,00грн;
- №Гр-0001226 від 14.08.2019 на 171452,70грн;
- №Гр-0001217 від 16.08.2019 на 67837,44грн;
- №Гр-0001232 від 27.08.2019 на 72360,00грн;
- №Гр-0001251 від 10.09.2019 на 174682,20грн;
- №Гр-0001269 від 12.09.2019 на 42829,20грн;
- №Гр-0001280 від 20.09.2019 на 278390,40грн;
- №Гр-0001279 від 25.09.2019 на 100644,48грн;
- №0001027 від 11.07.2019 на 55195,00грн (з урахуванням заяви від 13.07.2020 про збільшення позовних вимог).
Вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень або застережень, містять відтиски печатки відповідача.
Окрім цього, приймання-передача продукції по кількості проводиться відповідачем і представником позивача в момент фактичної передачі продукції. Приймання продукції по якості проводиться в момент одержання продукції (п.3.2., 3.3. договору).
Також, відповідно до п.3.4.1. договору якщо при прийманні продукції відповідачем буде виявлено її пошкодження, відповідач зобов'язаний негайно, разом із належним чином уповноваженим представником позивача, скласти акт про виявлені недоліки із зазначенням кількості, ціни продукції, що зазнала пошкоджень, та характеру виявлених пошкоджень.
За відсутності акту про виявлені недоліки, претензії щодо виявлених недоліків продукції щодо якості не розглядаються, а виявлені недоліки вважаються не підтвердженими (п.3.4.2. договору).
Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач звертався до позивача з вимогами та/або претензіями щодо кількості та/або якості отриманої за вказаними вище видатковими накладними продукції.
За таких обставин, з урахуванням умов укладеного між сторонами спору договору, суд дійшов висновку про те, що продукція, поставлена позивачем відповідачеві за вказаними вище видатковими накладними, отримана відповідачем в повному обсязі, що вказаний у видаткових накладних, відповідала як по кількості, так і по якості умовам договору та відповідним видатковим накладним.
Оплата кожної поставлено партії продукції провадиться на умовах відстрочення платежу, яке передбачає обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої йому партії продукції не пізніше ніж 5 (п'ять) календарних дні з моменту її отримання. Оплата кожної партії поставленої продукції проводиться відповідачем на підставі відомостей про вартість продукції, що вказані у накладних, якими оформлялась передача передача продукції відповідачеві. Розрахунки за продукції проводяться у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок позивача.
Так, відповідачем перераховано позивачу за поставлений товар грошові кошти у загальній сумі 318155,88грн, що вбачається з:
- 20.08.2019 сплачено 67837,44грн за накладною №Гр-0001217;
- 18.09.2019 сплачено 6300,00грн за накладною №Гр-0001204;
- 27.09.2019 сплачено 275326,68грн за накладними №Гр-0001251 та №Гр-0001279;
- 01.10.2019 сплачено 42829,20грн за накладною №Гр-0001269.
Отже, відповідачем не сплачено позивачеві грошові кошти у загальній сумі 969691,42грн - 318155,88грн = 651 535,54грн.
Сплату відповідачем позивачеві 03.09.2019 суми 85 589,10грн за платіжним дорученням №688 з призначенням платежу згідно видаткової накладної №гр-000143 та 16.09.2019 суми 72360,00грн за платіжним дорученням №751 з призначенням платежу згідно видаткової накладної №гр-0000148 суд не враховує в межах розгляду даної справи, оскільки видаткові накладні №гр-000143 та №гр-0000148 не є предметом дослідження у даній справі, не відносяться до предмету доказування у даній справі.
Одночасно, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) шляхом відповідної оплати продукції підтвердив факт реального укладення договору поставки та факт отримання від позивача товару за видатковими накладними.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, що відповідає положенням ст.692 Цивільного кодексу України.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому позивача про стягнення з відповідача 419 734,32грн суд вважає законним та обґрунтованим, вказані вимоги підлягають задоволенню.
До цього, суд позбавлений права та можливості виходити за межі заявлених позовних вимог (п.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України).
Доводи відповідача про те, що видаткові накладні, надані позивачем, підроблені, як і про те, що відповідач не отримував продукції за відповідними видатковими накладними, на переконання суду, спростовані в повному обсязі викладеним вище.
Факт наявності інших видаткових накладних, складених між сторонами спору, ніяким чином не спростовує факту складення між позивачем та відповідачем видаткових накладних, які є предметом позову у даній справі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.7.2. договору у випадку прострочення оплати продукції відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем в сумі 419 734,32грн (в межах заявлених позовних вимог з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог), а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 79 780,08 грн пені, 12 395,71 грн 3% річних та 7 722,04 грн інфляційних нарахувань. При цьому, судом перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, здійснені позивачем, та встановлено їх арифметичну правильність.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЖНАРОДНА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ» (Україна, 01013, місто Київ, ДОРОГА НАБЕРЕЖНО-ПЕЧЕРСЬКА , будинок 2; ідентифікаційний код 40653457) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРЕНЛАНДІЯ» (Україна, 03058, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗАХІДНА, будинок 11, квартира 34; ідентифікаційний код 36196836) грошові кошти: заборгованість - 419 730 (чотириста дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 32 коп., 3 % річних - 12 395 (дванадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 71 коп., інфляційні втрати - 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) грн 04 коп., 79 780(сімдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят)грн. 08 коп. - пені та витрати зі сплати судового збору - 7 794 (сім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн 48 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 16.10.2020
Суддя І.В. Алєєва