ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
05.10.2020Справа № 922/3779/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лукьянчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК Експрес"
до 1) Харківської митниці Державної фіскальної служби
2) Державної казначейської служби
про стягнення збитків у сумі 871 233,36 грн.
за участю сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
До Господарського суду Харківської області з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МДК Експрес" (далі - ТОВ "МДК Експрес", позивач) до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - Харківської митниці ДФС, відповідач-1) про стягнення збитків у сумі 849 789, 32 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем у період з 18.11.2016 р. по 12.11.2019 р. з ТОВ "МДК Експрес" була стягнута плата за виконання митних формальностей на підставі ст. 247 Митного кодексу України та Порядку справляння плати за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.12.2013 року № 804 (далі - порядок № 862), на суму 849 789, 32 грн.
Також позивач зазначає, що рішенням Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2018 року № 109-р/к, залишеного без змін рішенням господарського суду, бездіяльність Харківської митниці ДФС, що полягала у незабезпеченні рівних умов здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, які діють на ринку послуг з прискореного перевезення міжнародних експрес-відправлень (МЕВ) в межах Харківської області, була визнана порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. За таких обставин позивач вважає, що вказаною бездіяльністю позивачу завдано збитків на вказану суму, а тому просив їх стягнути з Харківської митниці ДФС.
Провадження за вказаними вимогами було відкрите ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 р., розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, призначене підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 р., постановленою у підготовчому засіданні, до розгляду справи було залучено співвідповідача - Державну казначейську службу України (далі - ДКС України, відповідач-2), у зв'язку з чим матеріали справи направлено за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 р. вказану справу було прийнято до свого провадження, розгляд справи призначений зі стадії підготовчого провадження, сторонам наданий строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
У підготовчому провадженні (30.04.2020 р.) від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідачів збитки у сумі 871 233,36 грн., які складаються із плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів за період з 13.11.2019 р. по 28.02.2020 р., у частині плати за виконання митних формальностей поза робочим часом, установленим для органів доходів і зборів, на суму 33 300,94 грн. позивач зменшив позовні вимоги.
Дослідивши вказану заяву, суд встановив, що за своїм змістом вона є заявою про збільшення позовних вимог, а тому вона була прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України.
Також у підготовчому засіданні відповідач-1 заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що питання справляння плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів є таким, що засноване на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій, а тому має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши вказане клопотання у підготовчому засіданні, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 27.08.2020 р., відмовив у його задоволенні з огляду на його передчасність, оскільки розгляд справи по суті не здійснювався та характер спірних правовідносин на вказаній стадії процесу судом не досліджувався.
У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, представники сторін не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, представники відповідачів про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник з приводу реалізації митним органом своїх владних повноважень, а тому провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
За змістом статтей 4, 20 ГПК України господарським судом розглядаються справи в порядку позовного провадження тоді, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, що визначено ст. 20 ГПК України.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3 постанови № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов:1) участь у спорі суб'єкта господарювання; 2) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; 4) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Також у пункті 14 вказаної постанови № 10 від 24.10.2011 р. Пленум Вищого господарського суду України вказав, що при визначенні підвідомчості спору господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.
Відповідно до п. 7 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Митниця, відповідно до ст. 546 Митного кодексу України, є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. До таких завдань серед іншого належать: 1) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 2) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії (пункти 4, 6 частини другої статті 544 МКУ).
Митниця Державної фіскальної служби України за організаційно-правовою формою - це орган державної влади, що здійснює повноваження у сфері митної справи, у тому числі щодо справляння митних платежів під час переміщення товарів через митний кордон.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються, зокрема, функції та правові основи діяльності контролюючих органів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.
Отже, відповідач є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ст. 4 КАС України.
Також з матеріалів позову вбачається, що між сторонами склались правовідносини, які не можна віднести до господарських, оскільки реалізація повноважень зі встановлення плати за митні формальності та здійснення владних функцій державним органом у цій частині діяльності органу є ознакою публічно-правових відносин, які мають характер підпорядкованості, а не рівності суб'єктів господарювання, як у господарських відносинах. Будь-яких угод чи договорів між сторонами спору не укладено.
Зокрема, із поданих матеріалів вбачається, що позивач вважає протиправною бездіяльність Харківської митниці ДФС, що полягала у невжитті заходів щодо визначення підрозділу митного органу, який буде відповідальний за здійснення митних процедур щодо МЕВ, а також місця проведення таких процедур з урахуванням територіального місцерозташування центральної сортувальної станції ТОВ "МДК Експрес", що спричинило стягнення з нього плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів на підставі ст. 247 Митного кодексу України та Порядку справляння плати за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.12.2013 року № 804, а тому просив зобов'язати митний орган відшкодувати йому кошти, сплачені у вказаному порядку.
Так, відповідно до частини 8 статті 247 Митного кодексу України за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Питання справляння плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування органів доходів і зборів на час спірних правовідносин врегульоване Порядком справляння плати за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 23.10.2017 № 862 (далі - Порядок № 862), до цього діяв Порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.12.2013 року № 804.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 862 нарахування плати здійснюється за розмірами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 93 «Про справляння плати за виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів» (далі - Постанова № 93). Згідно з абзацом третім пункту 2 Постанови № 93 кошти, що надійшли від справляння плати, зараховуються до державного бюджету.
Отже, фактично спір у справі виник з приводу реалізації Харківською митницею ДФС своїх владних повноважень з регулювання відносин у сфері здійснення митного контролю, справляння податків та зборів до державного бюджету відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, враховуючи, що Харківська митниця ДФС у спірних правовідносинах наділена правом владних повноважень та між сторонами виник спір з приводу реалізації державним органом своєї компетенції, тому суд вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір і розгляд таких спорів відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Звертаючись до господарського суду із цим позовом, ТОВ "МДК Експрес" визначило свої вимоги як стягнення збитків, до складу яких віднесло суми, сплачені на виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів за період з 13.11.2016 р. по 28.02.2020 р. При цьому позивач посилається на рішення господарських судів у справі № 922/3322/18 про визнання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції бездіяльності Харківської митниці ДФС, що полягала у незабезпеченні рівних умов здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим він вважає, що внаслідок незабезпечення діяльності позивача відповідальним митним органом за його місцерозташуванням він безпідставно сплатив кошти за здійснення митних формальностей поза місцем розташування митних органів, і такі кошти йому мають бути відшкодовані на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У той же час, суд вважає, що кошти, які просить стягнути позивач, не є збитками у розумінні ст. 255 ГК України чи ст. 1166 ЦК України, а становлять суму надміру (безпідставно) сплачених коштів (митих формальностей) до державного бюджету, які відповідачі і повинні повернути ТОВ "МДК Експрес" в установленому законом порядку.
Так, пунктом 2 розділу III Порядку № 862 визначено, що суми помилково та/або надміру сплаченої до Державного бюджету України плати повертаються платнику в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).
Частинами 2-5 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилко або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Порядок перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2017 № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2017 за №1429/31297 (далі - Порядок № 898).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 898 кошти, що підлягають зарахуванню до державного бюджету як митні та інші платежі, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються ДФС та митницями з депозитних рахунків 3734 та банківських рахунків 2603 у розрізі митниць та кодів класифікації доходів бюджету.
Казначейство здійснює операції із зарахування митних та інших платежів до державного бюджету на підставі реєстрів ДФС, надісланих в електронному вигляді, протягом операційного дня у день отримання таких реєстрів.
Відповідно до частини першої статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
За змістом статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Ураховуючи викладене, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування органом доходів і зборів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій. Відтак, застосування позивачем ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо відшкодування збитків, завданих антиконкурентними діями, що стало підставою для звернення до господарського суду, є необґрунтованим.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є юридичний зміст спірних відносин, що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
У контексті наведеного та конкретних обставин цієї справи за висновком суду зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу сплачених ним до бюджету сум обов'язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та митного законодавства та не можуть регулюватися нормами ЦК України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 цього Кодексу). Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 р. у аналогічному спорі по справі № 910/23482/17 виклала правову позицію про помилковість висновків суду щодо можливості розгляду цього спору у порядку господарського судочинства, виходячи із суті спірних правовідносин, а також суб'єктного складу сторін, а тому вважала, що провадження у такій справі підлягає закриттю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДК Експрес" до Харківської митниці Державної фіскальної служби, Державної казначейської служби України про стягнення збитків у сумі 871 233,36 грн.
Повний текст ухвали складений 15 жовтня 2020 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десятиденного строку.
Суддя Головіна К. І.