ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2020Справа № 910/11073/20
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26)
про стягнення 4 745, 70 грн.,
Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 4 745, 70 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.
14.08.2020 (у встановлений судом строк) до суду від Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" надійшло клопотання №1163/134393 від 12.08.2020 про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. Також вказаною ухвалою встановлено, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали.
09.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №03/3870 від 03.09.2020 разом з клопотанням про зменшенням витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до поданого відзиву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в розмірі 4 745, 70 грн, виходячи з наступного. Так, після отримання від позивача заяви на виплату страхового відшкодування з вимогою здійснити страхове відшкодування в розмірі 10 751, 35 грн за ДТП, що сталося 16.01.2019, відповідачем було сплачено на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 6 005, 61 грн, оскільки в якості доказу позивачем надано звіт №134393 від 08.05.2020, який включає в себе відновлювальні роботи порогу дверей та арки. Однак, як вказує відповідач, він не має нести витрати по відновленню пошкодженного автомобіля в цій частині, адже такі пошкодження не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП від 16.01.2019. У зв'язку з чим, відповідач звернувся до оцінювача ОСОБА_1 з метою визначення матеріального збитку завданого власнику КТЗ. Відповідно до результатів звіту №98-D/74/1 від 01/09/2019, вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ складає 5 964, 84 грн з ПДВ та 4 745, 70 грн без ПДВ. Окрім того, відповідач вказав, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи, то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинно зменшуватись на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Таким чином, враховуючи сплату позивачем страхового відшкодування в розмірі 10 751, 35 грн - 4 745, 70 грн (вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ без ПДВ) = 6 005, 65 грн (страхове відшкодування сплачене позивачеві відповідачем), відповідач вважає вимоги до нього незаконними та необгрунтованими. Також в своєму клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що спір у справі є не складним, розгляд спору здійснюється у спрощеному провадженні без виклику представника позивача, а підготовка позову не зайняла великого обсугу правових знань та часу, крім того відповідач до початку розгялду справи по суті визнав позовні вимоги та сплатив грошові кошти, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на прфоесійну правничу допомогу в повному обсязі.
18.09.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. З якої вбачається, що позивач не погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві щодо виключення порогу дверей та арки, оскільки в жодному документів по справі позивачем не було включено стягнення за пошкодження, які не стосувались ДТП. Зокрема, в акті огляду пошкодженого КТЗ від 18.01.2019 (копія якого наявна в матеріалах справи) було зафіксовано пошкодження, в тому числі порогу лівого "деформація" та проєму дверей заднього лівого "деформація". А тому, на думку позивача, відповідач самостійно та на власний розсуд виключає позиції зі Звіту, хоча пошкодження вищевказаних деталей відбулись в результаті ДТП. Окрім того, позивач вказує, що наданий відповідачем звіт не є належним доказом, оскільки збиток може бути визначений лише за результатами складеного автотоварознавчого дослідження, яке проводиться у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/512092 за результатом огляду ТЗ, чому не відповідає наданий звіт, який не скрізь містить підписи і печатки. Окрім того, позивач зазначив, що ним було виплачене страхове відшкодування на підставі звіту, який розраховано з урахування коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ. Також, позивач наголосив на обґрунтованості розміру заявлених до стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці у період з 09.10.2020 року по 14.10.2020 року, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 15.10.2020 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
21.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (страховик, позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії PVP.S №1802459, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані, зокрема, з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля "Hyundai ELANTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 .
16.01.2019 в м. Києві на вулиці Пушкінській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Hyundai ELANTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та "RAVON GENTRA", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що ДТП оформлено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) ід 16.01.2019, який визнаний судом як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з Європротоколу від 16.01.2019, останній складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Водій автомобіля "RAVON GENTRA", державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 16.01.2019, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "RAVON GENTRA", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 була застрахована у відповідача на підставі полісу №АМ/4487384 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн, франшиза - 0,00грн).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
18.01.2019 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.
Згідно з висновком/калькуляцією №134393 від 07.11.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai ELANTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 12 901,62 грн з ПДВ та 10 751,35 грн без ПДВ.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №134393 від 08.05.2020, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Hyundai ELANTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 11 330,00 грн.
27.11.2019 позивачем було складено страховий акт №134393 відповідно до якого страхове відшкодування становить 10 751,35 грн.
Позивач виконуючи умови договору страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 10 751,35 грн страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №20924 від 28.11.2019 в розмірі 10 751,35 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до наявного в матеріалах справи європротоколу, вищезазначене ДТП відбулось внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм, який керував автомобілем "RAVON GENTRA", державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_3 .
Як було зазначено, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля автомобілем "RAVON GENTRA", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Альфа-гарант" на підставі полісу №АМ/4487384 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ та не заперечується відповідачем.
Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
На підтвердження розміру витрат, завданих в ДТП автомобілю страхувальника за договором страхування, позивачем надано до матеріалів справи акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 18.01.2019, висновок/калькуляцію №134393 від 07.11.2019, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №134393 від 08.05.2020, страховий акт №134393 від 27.11.2019 та платіжне доручення №20924 від 28.11.2019 в розмірі 10 751,35 грн.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З приписів зазначених норм вбачається що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування (тобто, має місце заміна кредитора в зобов'язанні) та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України №6-2598цс15 від 23.03.2016.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 751,35 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
16.01.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 10 751,35 грн.
Проте за результатами вищевказаного звернення відповідачем було виплачено позивачеві страхове відшкодування в розмірі 6 005,65 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №8079 від 15.04.2020 в розмірі 6 005,65 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 4 745,70 грн.
Однак, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем було складено страховий акт №ЦВ/19/7638 від 15.04.2020. Згідно з вищевказаним страховим актом та розрахунком страхового відшкодування в порядку суброгації (регресу) до нього, сума страхового відшкодування складає 6 005,65 грн.
Так, відповідно до розрахунку страхового відшкодування в порядку суброгації (регресу) до страхового акту №ЦВ/19/7638 від 15.04.2020, відповідачем суму страхового відшкодування в розмірі 10 751,35 грн було зменшено на суму податку на додану вартість (ПДВ), яка складає 1 791,90 грн (п. 20 розрахунку) та вирахувано вартість ремонту, що не відноситься до даної страхової події (поріг дверей та арка - п. 27 розрахунку), яка становить 2 953,80 грн (п. 21 розрахунку).
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Проте суд не може погодитись з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяві та його розрахунками страхового відшкодування.
Як вже було зазначено, 27.11.2019 позивачем було складено страховий акт №134393 відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 10 751,35 грн.
Згідно з наявним в матеріалах справи висновком/калькуляцією №134393 від 07.11.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai ELANTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 12 901,62 грн з ПДВ та 10 751,35 грн без ПДВ.
Таким чином, позивач здійснив виплату страхового відшкодування без врахування ПДВ як передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Водночас, відповідно до наданого відповідачем розрахунку страхового відшкодування в порядку суброгації (регресу) до страхового акту №ЦВ/19/7639 від 15.04.2020, ним було необгрунтовано зменшено розмір страхового відшкодування на суму податку на додану вартість в розмірі 1 791, 90 грн від суми страхового відшкодування, яка складає 10 751,35 грн.
Щодо вирахування із суми страхового відшкодування вартості ремонту, що не відноситься до страхової події (п. 21 розрахунку страхового відшкодування в порядку суброгації (регресу) до страхового акту №ЦВ/19/7638 від 15.04.2020), яка складає 2 953,80 грн, а саме порогу дверей та арки, пошкодження яких, на думку відповідача, не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП від 16.01.2019, суд зазначає наступне.
Згідно з наявного в матеріалах справи акту №134393 огляду транспортного засобу "Hyundai ELANTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 , було зафіксовано пошкодження, зокрема, порогу лівого (деформація) та арки двері задньої лівої (деформація).
Отже, з наявних в матеріалах справи документів, судом не встановлено наявності підстав для вирахування відповідачем ПДВ в розмірі 1 791,90 грн та вартості ремонту, що не відноситься до страхової події в розмірі 2 953,80 грн із суми страхового відшкодування, яка складає 10 751,35 грн
Окрім того, суд також зазначає, що сума страхового відшкодування виплачена позивачем своєму страхувальнику, в розмірі 10 751,35 грн не перевищує вартості матеріального збитку відповідно до наявного в матеріалах справи звіту №134393 від 08.05.2020, яка складає 12 901,62 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки, відповідачем не надано доказів сплати страхового відшкодування в розмірі 4 745, 70 грн, не спростовано обставин на які посилається позивач та не доведено пісдтав для визначення страхового відшкодування в розмірі 6 005, 65 грн, а тому позовні вимоги позивача на суму в розмірі 4 745, 70 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір позивача у розмірі 2 102,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, вирішуючи у даній справі питання щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 року між позивачем та адвокатським бюро "Синюк та партнери" було укладено договір про надання правової допомоги №1, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.
Перелік страхових справ, прийнятих від позивача адвокатським бюро "Синюк та партнери" з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього Договору у додатку №1 до нього.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2020 року між позивачем та адвокатським бюро "Синюк та партнери" було підписано та скріплено їх печатками акт виконаних робіт на загальну суму 93 000,00 грн, до якого включено, зокрема, вартість наданих позивачу юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн у страховій справі №134393.
На підтвердження того, що Синюк С.Л. є адвокатом, позивачем до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6423/10 від 15.02.2018, копію посвідчення адвоката України №6423/10 від 15.02.2018, а також оригінал ордеру серії КС №791422 від 01.04.2020, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів позивача в суді.
Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням №9142 від 02.06.2020 позивач сплатив на користь адвокатського бюро "Синюк та партнери" суму вартості наданих останнім юридичних послуг за Договором про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 у розмірі 93 000, 00 грн (у тому числі послуг вартістю 5 000,00 грн, наданих у рамках справи №910/11073/20).
Разом із цим, ціна спору у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування свідчать про незначну складність даної справи. Суд також враховує, що розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження не передбачає участі представників сторін у судових засіданнях.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За таких обставин, суд, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, нескладність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, їх типовість, враховуючи те, що підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, наявне клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (ідентифікаційний код 32382598, адреса: 0113, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування (ідентифікаційний код 24745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10) 4 745, 70 грн ( чотири тисячі сімсот сорок п'ять гривень 70 коп.) страхового відшкодування, 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору та 2 000, 00 грн (двісті тисячі гривень 00 коп.) судових витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.М. Морозов