ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
13.10.2020Справа № 910/15291/20
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Рапід" (м. Київ)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Мотор" (м. Київ);
2) Компанії Honda Motor Co., Ltd (Japan, Tokyo)
про розірвання договору, стягнення 161 319 434,45 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Рапід" (далі - ТОВ "Сервіс Рапід", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Мотор" (далі - ТОВ "Прайд Мотор", відповідач-1) та Компанії Honda Motor Co., Ltd, в якому просить розірвати дилерський договір щодо автомобілів від 01.07.2015 р. та стягнути з відповідачів збитки у сумі 161 319 434,45 грн.
Вивчивши подані матеріали позову, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, у порушення вказаної норми, позивач не надав суду доказів, що підтверджують розмір спричинених йому збитків, зокрема, витрат на купівлю земельної ділянки у сумі 62 141 058,36 грн.; витрат на будівництво дилерського центру у сумі 80 777 747,20 грн.
Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як вбачається із позову, ТОВ "Сервіс Рапід" заявило 1 вимогу немайнового характеру та 1 майнову вимогу, однак, доказів сплати судового збору за вказані вимоги заявник суду не надав.
Судовий збір згідно з ч. 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору визначені у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за заяву про вжиття заходів та забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р. прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 102,00 грн.
Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 735 700,00 грн. (за заявлені вимоги майнового та немайнового характеру), проте, такі вимоги закону не виконав. Натомість, подав клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення судом рішення по справі, посилаючись на скрутне фінансове становище позивача.
Суд, розглянувши вказане клопотання, прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог ст. 76, 79 ГПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, що є гарантією всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Порушення конституційних принципів правосуддя є неприпустимим, зокрема, й у питанні сплати судового збору.
Також суд враховує, що положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір такого збору.
Проте, зі змісту обґрунтувань заявника у клопотанні щодо відстрочення сплати судового збору не вбачається, що в подальшому позивач матиме можливість оплатити цей збір до винесення судом рішення по справі. При цьому відсутність відповідних коштів на рахунках позивача, а також припинення власної господарської діяльності суд не вважає виключними обставинами, що дають право суду відстрочити сплату збору.
Також не є виключною обставиною повторне звернення ТОВ "Сервіс Рапід" із даним позовом до суду після залишення позову без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 р. у справі № 910/7511/19 та відмову у поверненні судового збору позивачу, оскільки рішення про залишення позову без розгляду було прийняте судом за клопотанням ТОВ "Сервіс Рапід", який за власною ініціативою відмовився від захисту своїх прав у судовому порядку.
Отже, за висновком суду заявник не навів виключних обставин, що є підставою для відстрочення судового збору, та не надав доказів, що такі обставини настали, тому клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Водночас, суд зазначає, що сума судового збору у розмірі 735 700,00 грн. є адекватною та співмірною із заявленими позовними вимогами немайнового та майнового (стягнення збитків у сумі 161 319 434,45 грн.) характеру, а тому сплата судового збору у вказаній сумі не може розцінюватись як обмеження права на доступ до правосуддя, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72), у яких Європейський суд з прав людини визнає фінансування функціонування органів судової влади в якості "законної мети" та в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).
Також у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку суд вважає, що сплата судового збору не є обмеженням права на доступ до суду, а є легітимним (передбаченим законом) обов'язком заявника при зверненні до суду сплатити судовий збір у розумному співвідношенні розміру судового збору у залежності від майнових чи немайнових вимог. Невиконання заявником такого обов'язку наділяє суд правом не приймати позов до розгляду та залишати позовну заяву без руху.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 162, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Рапід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Мотор" та Компанії Honda Motor Co., Ltd про розірвання договору, стягнення 161 319 434,45 грн. залишити без руху.
Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс Рапід" строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків шляхом належного виконання вимог ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Головіна К. І.