ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.10.2020Справа № 910/12149/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40)
до проПриватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 83) стягнення страхового відшкодування в розмірі 10 029 грн. 00 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 10 029 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/7714203 від 09.08.2018 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у Позивача, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року відкрито провадження у справі № 910/12149/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
04.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних.
07.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних.
14.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
24.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2020 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 27.08.2020 року уповноваженим особам Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.08.2018 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Страховик) та Приватним акціонерним товариством «КИЇВХЛІБ» (Страхувальник) було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ.7714203, предметом якого є страхування транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, зі строком дії з 10.08.2018 р. по 09.08.2019 р. (а.с. 13)
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 року на вул. Січових Стрільців, 45 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Приватному акціонерному товариству «КИЇВХЛІБ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить АТП Господарсько - фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджуються повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду, схемою місця ДТП від 29.01.2019 року (а.с.14-15, 24)
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2019 року у справі №761/8668/19 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с. 23)
Фізичною особою - підприємцем Стрижак С.А. виставлено рахунок №МС-90272 від 17.04.2019 року на ремонт транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 12 029 грн. 00 коп. (а.с.39)
Відповідно до Страхового акту №UA2019032200010/L01/01 від 03.06.2019 року (а.с. 40) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 10 029 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30806 від 03.06.2019 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування за авторем.роб.зг.рах.№МС-90272 від 17.04.2019, дог. АМ.7714203 від 09.08.2018» (а.с. 41)
15.06.2020 року Позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» претензію №211581/ІНС з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 10 029 грн. 00 коп. (а.с.42)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати 10 029 грн. 00 коп., оскільки водій транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що 29 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» було укладено Договір оренди транспортних засобів № 010118, відповідно до умов якого ПАТ «Київхліб» передав ТОВ «Київтранслогістик» в тимчасове платне користування транспортні засоби, перелік яких визначається в додаткових угодах до Договору. 29 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 010118 від 29 грудня 2017 року, сторони погодили перелік транспортних засобів, які ПАТ «Київхліб» передає ТОВ «Київтранслогістик» в тимчасове платне користування, в тому числі і транспортний засіб Анатоль, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.01.2018 р. до Договору оренди транспортних засобів № 010118 від 29.12.2017 р. З огляду на викладені обставини, на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 21.01.2019 року за участю транспортного Анатоль, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Skoda, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , на яку посилається Позивач, транспортний засіб Анатоль, державний номер НОМЕР_2 фактично знаходився у користуванні ТОВ «Київтранслогістик», яким керував працівник ТОВ «Київтранслогістик».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7714203 від 09.08.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 року на вул. Січових Стрільців, 45 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Приватному акціонерному товариству «КИЇВХЛІБ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить АТП Господарсько - фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджуються повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду, схемою місця ДТП від 29.01.2019 року (а.с.14-15, 24)
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7714203, предметом якого є страхування транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було відшкодовано на користь потерпілої особи 10 029 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Тобто, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням водієм застрахованого транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить АТП Господарсько - фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, під керуванням ОСОБА_2 , у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого транспортного засобу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспорту.
Фізичною особою - підприємцем Стрижак С.А. виставлено рахунок №МС-90272 від 17.04.2019 року на ремонт транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 12 029 грн. 00 коп. (а.с.39)
Відповідно до Страхового акту №UA2019032200010/L01/01 від 03.06.2019 року (а.с. 40) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 10 029 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №30806 від 03.06.2019 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування за авторем.роб.зг.рах.№МС-90272 від 17.04.2019, дог. АМ.7714203 від 09.08.2018» (а.с. 41)
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Фізичною особою - підприємцем Стрижак С.А.)
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, рахунок Фізичної особи - підприємця Стрижак С.А. виставлено рахунок №МС-90272 від 17.04.2019 року, платіжне доручення №30806 від 03.06.2019 року визнаються Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7714203 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 2000 грн. (а.с. 56-57) Отже, страхувальником за даним полісом є Приватне акціонерне товариство «КИЇВХЛІБ», що також підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, угодою обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №GA.00729.36 від 09.06.2017 року. (а.с.67-72)
Відповідно до ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» виплачену суму страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 10 029 грн. 00 коп.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до пп. в п. 38.1.1. ч. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Отже, зазначена норма не вказує на обов'язковість звернення страховика з вимогою до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках, якщо водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).
При вирішенні спорів з регресних зобовязань позивачеві належить довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
У даній справі страховий випадок оформлений страховою компанією, нею ж визначено розмір майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП та прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування, добровільно проведено його виплату у відповідності до своїх обов'язків за приписами Закону.
Таким чином, Суд зазначає, що у випадку залишення місця ДТП водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик має право на подання регресного позову до вказаних осіб відповідно до підп. "в" підп. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Позивач в даному випадку, на підставі діючого законодавства, скористався таким правом та звернувся до відповідача, як страхувальника та власника транспортного засобу, з позовом про стягнення суми в порядку регресу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, а також обставини щодо залишення останнім місця дорожньо-транспортної пригоди встановлені Шевченківським районним судом міста Києва відповідно до постанови від 18.04.2019 року у справі №761/8668/19, яка набрала законної сили, та згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи.
За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 10 029 грн. 00 коп.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача з посиланням на норми статті 1172 Цивільного кодексу України щодо відсутності доказів перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем визначено підставою позову саме пп. в п. 38.1.1. ч. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не норми статті 1172 ЦК України.
Крім того, Відповідач зазначав, що 29 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» було укладено Договір оренди транспортних засобів № 010118, відповідно до умов якого ПАТ «Київхліб» передав ТОВ «Київтранслогістик» в тимчасове платне користування транспортні засоби, перелік яких визначається в додаткових угодах до Договору. 29 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Київхліб» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київтранслогістик» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 010118 від 29 грудня 2017 року, сторони погодили перелік транспортних засобів, які ПАТ «Київхліб» передає ТОВ «Київтранслогістик» в тимчасове платне користування, в тому числі і транспортний засіб Анатоль, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.01.2018 р. до Договору оренди транспортних засобів № 010118 від 29.12.2017 р.
Суд звертає увагу Відповідача, що обов'язок з виплати суми страхового відшкодування в порядку регресу настає у випадку залишення місця ДТП водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, після чого страховик має право на подання регресного позову саме до страхувальника відповідно до підп. "в" підп. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте, Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Страхувальником за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7714203, предметом якого є страхування транспортного засобу «Анатоль», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була інша юридична особа.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 10 029 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВХЛІБ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 83, ідентифікаційний код юридичної особи 00381574) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20782312) страхове відшкодування у розмірі 10 029 (десять тисяч двадцять дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 жовтня 2020 року
Суддя О.В. Чинчин