ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2020Справа № 910/15044/20
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали
позовної заяви Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР"
про стягнення 1 499 473,02 грн.,
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЙСЬКСЕРВІС-ВОЛОНТЕР" про стягнення 1 499 473,02 штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов відповідачем Договору №286/2/18/175 про закупівлю послуг з організації харчування від 29.12.2018 року, позивачем нараховані штрафні санкції у розмірі 1 499 473,02 грн.
Розглянувши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на наступне.
Частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Приписами ст. 237 Цивільного кодексу України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов'язковою умовою будь - якого представництва.
Документи, що посвідчують повноваження представників, і порядок їх оформлення визначаються ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що позовна заява від імені позивача підписана представником Міністерства оборони України - Вітою Ніколовою.
Разом з цим, на підтвердження повноважень Віти Ніколової щодо представництва в інтересах позивача надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у розділі «Відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (Міністерства оборони України), у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» зазначено, що НІКОЛОВА ВІТА МИКОЛАЇВНА (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди)) - представник.
Разом з цим, суд зазначає, що позовна заява не містить жодних доказів, які б свідчили про наявність у Ніколової В.М. повноважень з правом подавати та підписувати від імені Міністерства оборони України позовні заяви.
За таких обставин, суду не доведено, що позовну заяву підписано особою, яка має право її підписувати від імені позивача.
Відповідно до ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так суд зазначає, що відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Проте в позовній заяві містяться копії документів завірені з відмітками: «згідно з оригіналом Заступник директора - начальн управління виконання договор ДДЗ та ПМР Мінобор України Василь Ландяк» та «згідно з оригіналом ТВО Директора Департаменту ДДЗ та ПМР Міністерства оборони України О.Лутченко».
Разом з цим, суд зазначає, що позовна заява не містить жодних доказів, які б свідчили про наявність у вищевказаних осіб повноважень, щодо засвідчення копій зазначених документів.
Крім того, до позовної заяви додано копії претензій, однак не надано належних та допустимих доказів направлення зазначених претензій на адресу відповідача.
Частинами 1, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків у визначений судом спосіб.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 162, 164, 172, 174, ч.2 ст.232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Залишити без руху позовну заяву Міністерства оборони України.
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання:
- відомостей, щодо наявності повноважень у Ніколової В.М. з правом подавати та підписувати від імені Міністерства оборони України позовні заяви;
- відомостей, щодо наявності повноважень у «Заступник директора - начальника управління виконання договор ДДЗ та ПМР Мінобор України Василь Ландяк» та «ТВО Директора Департаменту ДДЗ та ПМР Міністерства оборони України О.Лутченко» засвідчувати копії документів;
- належних та допустимих доказів направлення претензій, зазначених у переліку додатків до позовної заяви, на адресу відповідача.
4. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Приходько