ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2020Справа № 910/7752/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" про стягнення 211 433,28 грн.,
за участі представників:
позивача: Литвин Ю.С. за довіреністю від 3 лютого 2020 року;
відповідача: не з'явився.
У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" (далі - Компанія), у порушення умов укладеного між сторонами договору від 24 грудня 2014 року № 24/12-14, прострочило своє зобов'язання з відшкодування позивачу понесених останнім витрат на оплату тарифів та ремонт вагонів на загальну суму 1 448 624,02 грн. У зв'язку з цим, позивач на підставі статей 11, 509, 524, 526, 530, 533-535, 601, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 211 433,28 грн., з яких: 46 499,35 грн. - три проценти річних, 164 933,93 грн. - інфляційні втрати, нараховану в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 червня 2020 року (суддя Сташків Р.Б.) позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
18 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
За результатами повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Сташківим Р.Б., дана позовна заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 липня 2020 року було відкрито провадження у справі № 910/7752/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, а також встановлено сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18 серпня 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, в якому останній просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін.
Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року вищенаведене клопотання було задоволено та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 3 вересня 2020 року.
У судовому засіданні 3 вересня 2020 року протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 17 вересня 2020 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.
У судовому засіданні 17 вересня 2020 року представник відповідача заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду судових рішень у справі № 904/1806/19 в касаційному порядку. Крім того, у даному судовому засіданні протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 8 жовтня 2020 року.
28 вересня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли заперечення позивача на заяву Компанії про зупинення розгляду цієї справи, в яких Товариство посилалося на відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, з огляду на те, що судові рішення у справі № 904/1806/19 переглядаються у Верховному Суді в частині позовних вимог, які не стосуються предмета спору у даній справі.
8 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду Компанією подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначив, що частина позовних вимог заявлена позивачем з пропуском встановленого законом строку позовної давності.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву у визначений судом строк не подав.
Водночас від Компанії надійшло клопотання від 8 жовтня 2020 року про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю відповідача забезпечити належне представництво своїх інтересів під час розгляду даної справи у судовому засіданні 8 жовтня 2020 року.
За змістом пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи повторну неявку представника відповідача у призначене судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищезазначеного клопотання Компанії.
Крім того, у судовому засіданні 8 жовтня 2020 року протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У той же час за приписами частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Оскільки вищезазначене клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України, було заявлене останнім під час розгляду даної справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.
У судовому засіданні 8 жовтня 2020 року представник Товариства підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягала на їх задоволенні.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24 грудня 2014 року між Товариством і Компанією був укладений договір № 24/12-14, за умовами якого остання передала, а позивач прийняв на строк дії даної угоди у строкове користування - оренду, вагони, які знаходились у власності відповідача та у фінансовому лізингу від ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Пунктом 2.3 вказаної угоди передбачено, що оплата тарифу за перевезення вагонів до станції передачі при їх передачі в оренду здійснюється орендодавцем за власний рахунок. Орендар має право організувати оплату тарифу за перевезення вагонів до станції передачі при їх передачі в оренду з наступним відшкодуванням орендодавцем витрат, понесених орендарем, на підставі рахунка.
За умовами пункту 3.1 цього договору в процесі експлуатації вагонів, які знаходяться в оренді у орендаря, орендодавець за свій рахунок проводить планові (деповські та капітальні) та гарантійні (перелік визначений у пункті 3.1.2) ремонти вагонів.
Відповідно до пункту 3.2 вказаної угоди орендар за свій рахунок організовує проведення поточних ремонтів (поточного обслуговування) вагонів (за виключенням гарантійних ремонтів, передбачених пунктом 3.1.2 цього договору).
Пунктом 3.3 вказаного правочину визначено, що в процесі експлуатації вагонів, які знаходяться в оренді у орендаря, орендодавець при проведенні ремонтів вагонів за свій рахунок здійснює оплату тарифів за передислокацію вагонів, передбачених пунктами 3.3.1-3.3.2 даного договору.
Орендатор має право організовувати проведення ремонтів вагонів, передбачених пунктом 3.1 даного договору і оплату тарифів, визначених у пункті 3.3 цієї угоди, з подальшим відшкодуванням орендодавцем витрат, понесених орендарем, на підставі звіту останнього про понесені витрати і рахунка (пункт 7.4 договору).
Пунктом 8.8 цієї угоди встановлений обов'язок орендодавця у разі організації орендарем проведення ремонтів, передбачених у пункті 3.1 даного договору та/або оплати тарифів, визначених у пункті 3.3 цього правочину, відшкодувати орендарю понесені витрати на підставі звіту останнього про понесені витрати протягом трьох банківських днів з моменту отримання звіту і рахунка.
За окремим погодженням орендар може надавати орендодавцеві відстрочку платежу по відшкодуванню витрат, пов'язаних з організацією проведення ремонтів відповідно до пункту 7.4 договору. У разі ненадходження коштів від орендодавця в узгоджені терміни орендар має право утримувати грошові суми, які підлягають сплаті йому орендодавцем як відшкодування витрат, пов'язаних з організацією проведення ремонтів відповідно до пункту 7.4 договору з сум орендних платежів. Утримання сум здійснюється орендарем шляхом надіслання орендодавцю письмового повідомлення про односторонній залік зустрічних однорідних вимог. Датою зарахування зустрічних однорідних вимог є дата, зазначена в письмовому повідомленні орендаря (пункт 4.14. зазначеного правочину).
Згідно з пунктом 14.1 договору (з урахуванням додаткової угоди до нього від 1 листопада 2017 року) він набуває чинності з 1 січня 2015 року та діє до 31 грудня 2018 року (включно), а в частині взаєморозрахунків - до їх повного проведення.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача на підставі вищенаведеного договору виникли зобов'язання перед Товариством щодо відшкодування понесених останнім витрат з оплати тарифів та вартості ремонту вагонів на загальну суму 1 448 624,02 грн., на підтвердження чого позивач склав відповідні звіти, які були направлені Компанії разом із рахунками та додатками до вказаних звітів, а саме: звіт від 30 червня 2016 року № 03/76 про понесені витрати на суму 1 891,68 грн., направлений супровідним листом від 8 липня 2016 року № 21733, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 11 липня 2016 року (накладна кур'єрської доставки № 38056105334); звіт від 30 вересня 2016 року № 04/105 про понесені витрати на суму 9 800,88 грн., направлений супровідним листом від 12 жовтня 2016 року № 33326, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 20 жовтня 2016 року (накладна кур'єрської доставки №238056105757); звіт від 31 жовтня 2016 року №05/118 про понесені витрати на суму 3 215,40 грн., направлений супровідним листом від 10 листопада 2016 року № 36689, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 14 листопада 2016 року (накладна кур'єрської доставки № 238056105858); звіт від 31 грудня 2016 року № 06/150 про понесені витрати на суму 4 900,44 грн., звіт від 31 грудня 2016 року № 37/144 про понесені витрати на суму 104 118,48 грн. (при розрахунку враховується частина суми боргу в сумі 60 487,22 грн.), звіт від 31 грудня 2016 року № 38/151 про понесені витрати на суму 7 122,48 грн. (звіти № 06/150, № 37/144, № 38/151 направлені супровідним листом від 10 січня 2017 року № 743, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 12 січня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 238056106569)); звіт 31 січня 2017 року № 40/11 про понесені витрати на суму 22 249,84 грн., направлений супровідним листом від 10 лютого 2017 року № 4069, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 13 лютого 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106689); звіт від 31 січня 2017 року № 07/10 про понесені витрати на суму 3 497,28 грн., направлений супровідним листом від 10 лютого 2017 року № 4070, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 13 лютого 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106689); звіт від 16 лютого 2017 року № 01/19 про понесені витрати на суму 128 756,67 грн., направлений супровіднім листом від 20 лютого 2017 року № 5177, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 22 лютого 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106743); звіт від 31 березня 2017 року № 41/38 про понесені витрати на суму 14 963,22 грн., направлений супровідним листом від 7 квітня 2017 року № 9993, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 11 квітня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106849); звіт від 30 квітня 2017 року № 42/51 про понесені витрати на суму 6 420,56 грн., направлений супровідним листом від 10 травня 2017 року № 13178, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 15 травня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106043); звіти: від 31 травня 2017 року № 43/62 про понесені витрати на суму 23 327,91 грн., від 31 травня 2017 року № 44/63 про понесені витрати на суму 17 606,63 грн., від 31 травня 2017 року № 45/72 про понесені витрати на суму 65 261,90 грн. (звіти № 43/62, № 44/63, № 45/72 направлені супровідним листом від 14 червня 2017 року № 16742, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 16 червня 2017 року (накладна кур'єрської доставки №38056106180); звіт від 20 червня 2017 року № 46/82 про понесені витрати на суму 36 918,10 грн., звіт від 20 червня 2017 року № 47/83 про понесені витрати на суму 31 038,28 грн. (звіти № 46/82, № 47/83 направлені супровідним листом від 26 червня 2017 року № 17911, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 29 червня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106215)); звіт від 30 червня 2017 року № 48/92 про понесені витрати на суму 93 986,14 грн., направлений супровідним листом від 14 липня 2017 року № 19869, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 18 липня 2017 року (накладна кур'єрської доставки №38056106290); звіт від 20 липня 2017 року № 49/101 про понесені витрати на суму 53 714,54 грн., звіт від 20 липня 2017 року № 50/102 про понесені витрати на суму 7 745,80 грн. (звіти № 49/101, № 50/102 направлені супровідним листом від 26 липня 2017 року № 21032, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 28 липня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106328); звіт від 31 липня 2017 року № 51/113 про понесені витрати на суму 8 379,62 грн., звіт від 31 липня 2017 року № 52/116 про понесені витрати на суму 16 044,91 грн. (звіт № 51/113 направлений супровідним листом від 4 серпня 2017 року № 22114, а звіт № 52/116 - супровідним листом від 9 серпня 2017 року № 22567, які доставлені відповідачу кур'єрською поштою 16 серпня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056106395)); звіт від 31 серпня 2017 року № 53/124 про понесені витрати на суму 98 553,47 грн., звіт від 31 серпня 2017 року № 54/126 про понесені витрати на суму 29 943,30 грн. (звіт № 53/124 направлений супровідним листом від 6 вересня 2017 року № 25831, а звіт № 54/126 - супровідним листом від 7 вересня 2017 року № 25877, які доставлені відповідачу кур'єрською поштою 18 вересня 2017 року (накладна кур'єрської ооставки № 38056111522); звіт від 30 вересня 2017 року № 55/132 про понесені витрати на суму 42 708,68 грн., звіт від 30 вересня 2017 року № 56/134 про понесені витрати на суму 30 601,73 грн. (звіт № 55/132 направлений супровідним листом від 5 жовтня 2017 року № 29576, а звіт № 56/134 - супровідним листом від 10 жовтня 2017 року № 30108, які доставлені відповідачу кур'єрською поштою 11 жовтня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111505); звіт від 31 жовтня 2017 року № 57/140 про понесені витрати на суму 68 418,94 грн., направлений супровідним листом від 2 листопада 2017 року № 3046, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 10 листопада 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111580); звіт від 31 жовтня 2017 року № 58/143 про понесені витрати на суму 20 948,62 грн., направлений супровідним листом від 10 листопада 2017 року № 33992, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 14 листопада 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111595); звіт від 30 листопада 2017 року № 59/149 про понесені витрати на суму 31 395,64 грн., направлений супровідним листом від 4 грудня 2017 року № 36820, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 6 грудня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111824); звіт від 30 листопада 2017 року № 60/150 про понесені витрати на суму 16 258,08 грн., направлений супровідним листом від 8 грудня 2017 року № 37357, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 13 грудня 2017 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111843); звіт від 31 грудня 2017 року № 61/155 про понесені витрати на суму 4 606,31 грн., звіт від 31 грудня 2017 року № 62/159 про понесені витрати на суму 9 994,32 грн. (звіт № 61/155 направлений супровідним листом від 5 січня 2018 року № 404, а звіт № 62/159 - супровідним листом від 9 січня 2018 року № 744, що доставлені відповідачу кур'єрською поштою 10 січня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111927); звіт від 31 січня 2018 року № 63/07 про понесені витрати на суму 9 996,84 грн., направлений супровідним листом від 7 лютого 2018 року №3719, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 8 лютого 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111017); звіт від 28 лютого 2018 року № 64/18 про понесені витрати на суму 12 159,24 грн., направлений супровідним листом від 12 березня 2018 року № 6810, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 14 березня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111108); звіт від 31 березня 2018 року № 65/24 про понесені витрати на суму 94 980,00 грн., направлений супровідним листом від 6 квітня 2018 року № 9479, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 11 квітня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111180); звіт від 30 квітня 2018 року № 66/29 про понесені витрати на суму 2 957,58 грн., звіт від 30 квітня 2018 року № 67/33 про понесені витрати на суму 46 254,72 грн. (звіт № 66/29 направлений супровідним листом від 7 травня 2018 року № 11686, а звіт № 67/33 - супровідним листом від 7 травня 2018 року № 11698, які доставлені відповідачу кур'єрською поштою 8 травня 2018 року (накладна кур'єрської поставки № 38056111247); звіт від 31 травня 2018 року № 68/42 про понесені витрати на суму 85 753,68 грн., направлений супровідним листом від 7 червня 2018 року № 14089, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 8 червня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111313); звіт від 30 червня 2018 року № 69/46 про понесені витрати на суму 7 847,15 грн., звіт від 30 червня 2018 року № 70/49 про понесені витрати на суму 49 521,84 грн. (звіти № 69/46, № 70/49 направлені супровідним листом від 5 липня 2018 року № 15978, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 8 липня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111348); звіт від 31 липня 2018 року № 71/53 про понесені витрати на суму 11 295,61 грн., звіт від 31 липня 2018 року № 72/57 про понесені витрати на суму 9 034,92 грн. (звіти № 71/53, № 72/57 направлені супровідним листом від 8 серпня 2018 року № 18011, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 10 серпня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111460); звіт від 31 серпня 2018 року № 73/63 про понесені витрати на суму 36 976,91 грн., звіт від 31 серпня 2018 року № 74/69 про понесені витрати на суму 23 282,88 грн. (звіти № 73/63, № 74/69 направлені супровідним листом від 10 вересня 2018 року № 19684, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 12 вересня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056111383); звіт від 30 вересня 2018 року № 75/74 про понесені витрати на суму 86 496,68 грн., направлений супровідним листом від 10 жовтня 2018 року № 21193, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 22 жовтня 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056115022); звіт від 31 жовтня 2018 року № 76/81 про понесені витрати на суму 1 307,35 грн., направлений супровідним листом від 9 листопада 2018 року № 22546, який доставлений відповідачу кур'єрською поштою 14 листопада 2018 року (накладна кур'єрської доставки № 38056115081).
Судом встановлено, що Компанія не виконала свого зобов'язання з відшкодування Товариству понесених ним витрат на оплату тарифів та ремонт вагонів у строки, передбачені вищевказаним договором, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу заяви від 4 грудня 2018 року №№ 23678, 23679 та 23680 про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1 448 624,02 грн., які були отримані компанією 17 грудня 2018 року, що підтверджується накладною кур'єрської доставки № 38056115162, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2019 року у справі № 904/1806/19 за позовом Компанії до Товариства про визнання правочинів недійсними та стягнення 43 309 678,20 грн. встановлено, що заявою від 4 грудня 2018 року № 23678 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 359 421,97 грн., заявою від 4 грудня 2018 року № 23679 - на суму 937 139, 97 грн., заявою від 4 грудня 2018 року - на суму 152 062, 35 грн. Дане рішення суду залишене без змін в цій частині постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 січня 2020 року, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 березня 2020 року та набрало законної сили.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на вищенаведені положення законодавства та встановлені судом обставити, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача з відшкодування позивачу витрат на оплату тарифу та ремонту вагонів за кожним із вищезазначених звітів виникли з моменту отримання Компанією вказаних документів та мали бути виконані протягом трьох банківських днів. Факт прострочення відповідачем виконання вказаних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Водночас відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування даних обставин.
У зв'язку з неналежним виконанням Компанією покладеного на неї обов'язку щодо відшкодування Товариству понесених витрат, позивач просив суд стягнути з відповідача 46 499,35 грн. трьох процентів річних та 164 933,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу по кожному спірному звіту згідно з наданим Товариством розрахунком.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат не перевищують обрахованого судом розміру цих компенсаційних виплат, позовні вимоги про стягнення з Компанії 46 499,35 грн. трьох процентів річних та 164 933,93 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими.
У той же час, як було зазначено вище, у заяві від 7 жовтня 2020 року відповідач заявив про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача заявлених сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням Компанією зобов'язань, які виникли на підставі звітів: від 30 червня 2016 року № 03/76, від 30 вересня 2016 року № 04/105, від 30 жовтня 2016 року № 05/118, від 31 грудня 2016 року №№ 06/150, 37/144, 38/151, від 31 січня 2017 року №№ 40/11 та 07/10, від 16 лютого 2017 року № 01/19, від 31 березня 2017 року № 41/38, від 30 квітня 2017 року № 42/51.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).
Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.
За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц).
З відбитку вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви Товариства, вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 3 червня 2020 року.
Разом із тим, позивач, заперечуючи факт пропуску ним позовної давності за вимогами про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка виникла на підставі звітів: від 30 червня 2016 року № 03/76, від 30 вересня 2016 року № 04/105, від 30 жовтня 2016 року № 05/118, від 31 грудня 2016 року №№ 06/150, 37/144, 38/151, від 31 січня 2017 року №№ 40/11 та 07/10, від 16 лютого 2017 року № 01/19, від 31 березня 2017 року № 41/38, від 30 квітня 2017 року № 42/51, посилався на те, що перебіг позовної давності перервався у зв'язку з визнанням відповідачем боргу.
За умовами частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
При дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, у кожному випадку слід встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, визнання пред'явленої претензії, або підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
З матеріалів справи вбачається, що уповноваженими представниками сторін були підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2017 року за договором від 24 грудня 2014 року № 24/12-14, зі змісту яких вбачається, що Компанія фактично визнала суму основної заборгованості за спірними звітами.
Однак, підписання відповідачем вищезазначених актів звірки не може вважатися дією, що свідчить про визнання Компанією заборгованості щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат, а отже, такі дії не є підставною для переривання позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
Відповідно до положень пункту 5 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 2 квітня 2020 року, Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, що утворилася на підставі звітів від 30 червня 2016 року № 03/76 за період з 15 липня 2016 року по 1 квітня 2017 року, від 30 вересня 2016 року № 04/105 за період з 26 жовтня 2016 року по 1 квітня 2017 року, від 30 жовтня 2016 року № 05/118 за період з 18 листопада 2016 року по 1 квітня 2017 року, від 31 грудня 2016 року №№ 06/150, 37/144, 38/151 за період з 18 січня 2017 року по 1 квітня 2017 року, від 31 січня 2017 року №№ 40/11 та 07/10 за період з 17 лютого 2017 року по 1 квітня 2017 року, від 16 лютого 2017 року № 01/19 за період з 28 лютого 2017 року по 1 квітня 2017 року, від 31 березня 2017 року № 41/38 за період з 17 квітня 2017 року по 1 квітня 2017 року, від 30 квітня 2017 року № 42/51 за період з 19 травня 2017 року по 1 квітня 2017 року.
За умовами частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство у своєму позові посилалося на те, що відповідач у грудні 2017 року визнавав основну заборгованість, що підтверджується відповідними актами звірки взаємних розрахунків, однак у травні 2019 року останній ініціював позов, в якому заперечував факт її наявності (справа № 904/1806/19). Разом із тим, вказаний спір був вирішений лише наприкінці січня 2020 року.
Враховуючи вищезазначені суперечливі дії відповідача, а також тривалий розгляд справи № 904/1806/19, в якій судами було остаточно підтверджено існування основного боргу за спірний період, суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску вказаних строків позовної давності, у зв'язку з чим порушене право підлягає захисту.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення з Компанії на користь Товариства 46 499,35 грн. трьох процентів річних та 164 933,93 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Крім того, у своєму позові Товариство просило суд стягнути з відповідача суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 3 лютого 2020 року між Товариством та адвокатським об'єднанням "Юридичний центр прецедент" було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого останнє зобов'язалося здійснювати правовий захист та представництво замовника, консультування та будь-які інші види правової допомоги в межах його компетенції та відповідно до чинного законодавства України, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги.
У додатковій угоді від 15 травня 2020 року № 10 до цього договору наведено детальний опис наданих послуг на загальну суму 21 000,00 грн. з погодинним відображенням змісту витраченого часу
З матеріалів справи також вбачається, що 27 травня 2020 року між Товариством та адвокатським об'єднанням "Юридичний центр прецедент" було підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди від 15 травня 2020 року № 10 на суму 21 000,00 грн.
На підтвердження того, що Литвин Ю.С. є адвокатом, позивач долучив до його позовної заяви копію відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15 червня 2012 року № 2521 та посвідчення адвоката № 2199, а також копію довіреності від 3 лютого 2020 року, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів Товариства в суді.
Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 13 серпня 2020 року № ТЗW0001527 позивач сплатив на користь адвокатського об'єднання "Юридичний центр прецедент" суму вартості правових послуг відповідно до додаткової угоди від 15 травня 2020 року до договору від 3 лютого 2020 року в розмірі 21 000,00 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених Товариством позовних вимог у повному обсязі, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Компанію 21 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" (01054, місто Київ, вулиця Воровського, будинок 33-Б, 4-й поверх, офіс 4; ідентифікаційний код 24370262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, місто Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, кімната 524; ідентифікаційний код 33074226) 164 933 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 46 499 (сорок шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 35 грн. трьох процентів річних, 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору та 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено: 13 жовтня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко