номер провадження справи 12/137/20
06.10.2020 Справа № 908/1817/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1817/20
за позовом: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)
про стягнення 7 573,07 грн.
за участю представників:
від позивача - Кобеляцький Д.М., довіреність № 187-4016 від 27.03.2020
від відповідача - Білик О.В., довіреність № 9 від 20.01.2020, адвокат
Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 19.08.2020 та 06.10.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Акорд».
Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №2020.07.03/59-4016 до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" про стягнення пені в сумі 6814,99 грн. та трьох процентів річних в сумі 758,08 грн. за договором № 181001/1706473/11170681 від 07.12.2017, що разом складає 7573,07 грн.
Разом з тим, в пункті 2 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 21.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1817/20, присвоєно справі номер провадження 12/137/20, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 19.08.2020 о 14:15.
11.08.2020 на адресу суду від відповідача у справі - Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній зазначає наступне:
- 07.12.2017 між ПрАТ "Дніпроспецсталь" та АТ "Нікопольський завод феросплавів" був укладений договір № 181001/1706473/11170681 на поставку продукції;
- на виконання умов вказаного договору між ПрАТ "Дніпроспецсталь" та АТ "Нікопольський завод феросплавів" були укладені Специфікації, а саме: Специфікація № 20 від 01.08.2019 та Специфікація № 21 від 02.09.2019;
- на виконання умов вказаного договору та Специфікацій з боку АТ "Нікопольський завод феросплавів" на адресу ПрАТ "Дніпроспецсталь" було здійснено постачання феросилікомарганця МнС 17;
- 28.08.2019 на підставі Специфікації № 20 відповідно до рахунку № 227778 від 28.08.2019 за видатковою накладною № 000311 автомобільним транспортом державний номер № 011-20НР були поставлені 15,490 базових тон феросилікомарганця МнС 17 на загальну суму 579031,81 грн., кінцевою датою оплати відповідно до п. 3.4. договору є 26.12.2019;
- остаточний розрахунок за рахунком № 227778 в сумі 547969,22 грн. ПрАТ "Дніпроспецсталь" повністю здійснив 08.01.2020;
- 04.09.2019 на підставі Специфікації № 21 відповідно до рахунку № 228044 від 04.09.2019 за видатковою накладною № 000313 автомобільним транспортом державний номер № 011-20НР були поставлені 13,770 базових тон феросилікомарганця МнС 17 на загальну суму 563855,21 грн., кінцевою датою оплати відповідно до умов п. 3.4. договору є 02.01.2020;
- остаточний розрахунок за рахунком № 228044 в сумі 530988,90 грн. ПрАТ "Дніпроспецсталь" повністю здійснив 08.01.2020;
- вказує, що з нарахованими позивачем пенею в сумі 6814,99 грн. та трьома відсотками річних в сумі 758,08 грн. не погоджується;
- при нарахуванні пені та трьох процентів річних в період нарахування позивачем безпідставно були враховані ті дні, а саме 29, 30, 31 грудня 2019 та 1, 2, 4, 5, 6, 7 січня 2020, коли не працювала банківська система України, відповідно ПрАТ "Дніпроспецсталь" з незалежних від нього причин не мало можливості здійснити оплату;
- керуючись діючим законодавством та з урахуванням роботи банківської системи України можливо лише розрахувати пеню за рахунком № 227778 від 28.08.2019 на суму 1214,94 грн. та пеню за рахунком № 228044 від 04.09.2019 на суму 391,72 грн., разом пеня складає 1606,66 грн.;
- три проценти річних за рахунком № 227778 від 28.08.2019 складають 135,00 грн. та три проценти річних за рахунком № 228044 від 04.09.2019 складають 43,53 грн., а разом складають 178,53 грн.;
- оплата відповідачем заборгованості свідчить про те, що ПрАТ "Дніпроспецсталь" вчинив всі залежні від нього дії з метою виконання договірних зобов'язань та оплати боргу у найкоротші строки;
- спроможність погашення заборгованості перед позивачем залежить в свою чергу від оплати боргів контрагентами ПрАТ "Дніпроспецсталь", так на момент закінчення терміну виконання зобов'язань зі сплати товару за договором, що є предметом вказаного спору, відповідач мав велику дебіторську заборгованість зі сплати виготовленої продукції, для виготовлення якої у позивача і був закуплений феросилікомарганець, несвоєчасна оплата якого є предметом спору;
- проте зі свого боку відповідач вчиняв всі залежні від нього дії для отримання необхідних коштів та погашення заборгованості, проводив претензійно-позовну роботу, а також здійснює заходи на примусове виконання судових рішень;
- відповідач не уникає від свого обов'язку перед позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для погашення боргу, однак у зв'язку з несприятливою ситуацією в економіці держави в цілому, підвищення тарифів на енергоресурси та сировину, ПрАТ "Дніпроспецсталь" несвоєчасно здійснив оплату отриманої продукції з простроченням на декілька днів;
- проте, затримка відповідача з оплатою продукції на декілька днів, що у порівнянні з розміром самої оплати, яку було здійснено (1078958,12 грн.) при наявності одночасно у відповідача дебіторської заборгованості лише тільки по 2 зазначеним боржникам у розмірі понад 240 мільйонів грн. свідчить несумірність порушення;
- крім того, станом на 31.12.2019 дебіторська заборгованість контрагентів перед ПрАТ "Дніпроспецсталь" становить 1028566000,00 грн., що безумовно впливало на строки оплати отриманої продукції, що є предметом спору;
- ПрАТ "Дніпроспецсталь" відноситься до металургійної галузі промисловості, є великим платником податків, має стратегічне значення для економіки держави та погіршення матеріального становища відповідача може призвести до негативних наслідків не тільки у Запоріжжі, а й у державі в цілому;
- на підприємстві відповідача станом на 31.12.2019 середньооблікова кількість працівників становить 4811 осіб та ПрАТ "Дніпроспецсталь" зобов'язане щомісячно виплачувати їм заробітну плату та компенсації понад 56 000 000,00 грн. в місяць;
- крім того, одним з першочергових обов'язків ПрАТ "Дніпроспецсталь" є обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати податки та збори (близько 32 000 000,00 грн. в місяць);
- як свідчать обставини справи позивач не надав доказів реальних збитків від прострочення відповідачем платежів зі сплати отриманого феросилікомарганця МнС 17 за Специфікаціями № 20 та № 21 за договором, рахунками № 227778 від 28.08.2019 та № 228044 від 04.09.2019;
- оскільки строк прострочення оплати товару є незначним, а позивач не надав доказів реальних збитків від прострочення відповідачем платежів вважає, що з урахуванням всіх обставин справи розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню на 90%. Просить зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню.
19.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 19.08.2020 на 14:15, на іншу дату, встановлену судом з метою надання додаткового часу та можливості для надання відповідачем суду заперечень на відповідь на відзив та можливості врегулювання вказаного спору.
19.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6423,27 грн. та три проценти річних в сумі 714,55 грн., що разом складає 7137,82 грн. До вказаної заяви позивач надав нові розрахунки пені та трьох процентів річних та докази надіслання вказаної заяви на адресу відповідача.
19.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:
- звертає увагу на той факт, що останнім днем для оплати рахунку № 227778 від 28.08.2019 був 26.12.2019 (банківський день), відповідач мав право сплатити суму рахунку як до настання дати оплати, так і в цей самий день;
- рахунок був оплачений покупцем лише 08.01.2020 із простроченням 12 днів;
- зазначає, що позивачем дійсно допущено помилку при розрахунку пені за рахунком № 228044 від 04.09.2019;
- останній день оплати вказаного рахунку припадає на 02.01.2020, але приймаючи до уваги той факт, що 2 січня 2020 був небанківським днем (відповідно до оголошення НБУ), то строк оплати переходить на наступний день, тобто на 03.01.2020;
- прострочення за рахунком № 228044 від 04.09.2019 складає 4 дні, а період з якого нараховується пеня з 04.01.2020 по 07.01.2020;
- заперечує проти твердження відповідача про зменшення розміру неустойки до 90%;
- складне фінансове становище відповідача, що спричинене тяжкою економічною ситуацією в країні не є підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін;
- складна ситуація у промисловій сфері, зокрема в металургії, негативно впливають і на результати господарської діяльності АТ «Нікопольський завод феросплавів»;
- на сьогоднішній час відповідно наказу № 259 від 30.07.2020 на АТ «Нікопольський завод феросплавів» оголошено вимушений простій на дому окремих працівників заводу в серпні 2020, у зв'язку із значним зниженням місячного обсягу виробництва феросплавів та як наслідок, неповним завантаженням (або зупинкою) виробничих потужностей і зменшення обсягів виконання робіт;
- графік працівників переведено на 4-денний робочий тиждень;
- відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів;
- із долучених копій наказу не вбачається, що фінансові результати діяльності ПрАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» настали з об'єктивних , а не з суб'єктивних причин;
- відповідач не надав жодних належних доказів, які б обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов'язання з своєчасної доставки вантажів, обґрунтовували доводи та підтверджували обставини складного фінансового становища станом на час розгляду даної справи судом, доводили б ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі, у разі задоволенні позову;
- відповідач безпідставно посилається на факт тяжкого матеріального становища як в країні, так і безпосередньо у нього, як на підставу для можливого зменшення неустойки на 90%. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 19.08.2020 оголошено перерву до 06.10.2020 о 15:30 без винесення процесуального документу суду, про що складено протокол від 19.08.2020.
27.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якому останній не погоджується з вимогами позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та твердженнями, викладеними у відповіді на відзив, а саме вказує:
- позивач погодився із позицією відповідача, що у відповідності до вимог ст. 198 ГК України та п. 5 ст. 254 ЦК України, при розрахуванні періоду прострочки виконанні грошових зобов'язань неможливо враховувати ті календарні дні, коли не працює банківська система;
- проте в подальшому позивач з незрозумілих причин не враховує вказаний принцип при загальному нарахуванні пені та трьох процентів річних по 2 рахункам за весь період прострочення;
- вважає, що період, коли банківська система України взагалі не працювала, є обставинами непереборної сили, оскільки відповідач взагалі був позбавлений можливості здійснити виконання грошового зобов'язання у відповідності до вимог законодавства та умов договору, що також є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання;
- вважає, що позивач при нарахуванні пені та 3% річних безпідставно врахував неробочі дні банківської системи України, а відтак відповідач не визнає суму штрафних санкцій, нарахованих позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Просить зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню.
27.08.2020 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що у ПрАТ «Дніпроспецсталь» у порівнянні з АТ "Нікопольський завод феросплавів" більш важке матеріальне, фінансове та економічне становище. Просить зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню.
В судове засідання 06.10.2020 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2020 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2020 підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем до початку першого судового засідання у справі з наданням доказів її направлення з додатками на адресу відповідача, відтак суд приймає її до розгляду.
Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6423,27 грн. та трьох процентів річних в сумі 714,55 грн.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 07.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", далі Постачальник, та Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна", далі Покупець, був укладений договір № 181001/1706473/11170681, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити феросплави, далі Товар, на умовах, в кількості та строки, зазначені в Специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.
До вказаного Договору між сторонами була підписана додаткова угода № 3/804652 від 17.08.2018, за умовами якої у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми власності Постачальника за всім текстом Договору сторони дійшли згоди змінити слова «Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" на «Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" відповідно. Також сторони дійшли згоди вважати «Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" за Договором, а також всім додатковим угодам, додаткам до нього, укладеним раніше ( до дати підписання даної додаткової угоди).
Згідно із п. 3.4. Договору Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 120-ти календарних днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє Покупця про дату поставки товару шляхом передачі за допомогою електронного або факсимільного зв'язку наступних документів:
- рахунка Постачальника,
- копії залізничної квитанції,
- сертифіката якості. Вартість відвантаженого товару визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України. Оплата Товару здійснюється в національній валюті України, виходячи з вартості Товару, розрахованої згідно пункту 5 Специфікацій даного Договору поставки.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що зокрема при відвантаженні товару автотранспортом датою поставки вважається дата, зазначена в накладній на відпуск товару, виписаній на складі Постачальника. Моментом переходу права власності на товар є дата поставки товару.
Згідно із п. 8.6. Договору даний договір набирає чинності з 1 січня 2018 року та діє по 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором.
Матеріали справи свідчать, що до вказаного Договору між сторонами були підписані Специфікації, зокрема: Специфікація № 20 від 01.08.2019 та Специфікація № 21 від 02.09.2019, за яким передбачалась поставка феросилікомарганця МнС17.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання укладеного між сторонами Договору Постачальником виписані Покупцю на підставі замовлень останнього рахунки на оплату, а саме:
- рахунок № 227778 від 28.08.2019 на суму 579031,81 грн.;
- рахунок № НОМЕР_1 від 08.01.2020 на суму «-31062,59 грн.» (коригувальний рахунок);
- рахунок № 228044 від 04.09.2019 на суму 563855,21 грн.;
- рахунок № НОМЕР_2 від 08.01.2020 на суму «-32866,31 грн.» (коригувальний рахунок).
Докази у справі свідчать, що Постачальник (позивач) поставив Покупцю (відповідачу) товар згідно замовлень останнього, що підтверджується підписаними між ними видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019;
- видатковою накладною № 000313 від 04.09.2019.
Вказаний товар був отриманий уповноваженим представником Покупця - Руденко А.В. на підставі довіреностей № 1709 від 27.08.2019 та № 1713 від 03.09.2019.
Матеріали справи свідчать, що Покупець (відповідач) здійснив в повному обсязі оплату за поставлений товар за вказаними накладними на суму 1078958,12 грн., а саме 08.01.2020, що підтверджується довідкою № 2 від 28.04.2020 про надходження коштів на поточний рахунок позивача та банківською випискою по рахунку відповідача (а.с. 39, 85).
Позивач в позові вказує, що виконав свої зобов'язання за Договором та поставив товар на адресу відповідача у встановлений строк, натомість відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати за відвантажений товар.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 27.12.2019 по 07.01.2020 в сумі 6423,27 грн. на підставі п. 7.4. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, вартість якого розрахована згідно пункту 5 Специфікацій даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочення оплати.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача за Договором, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 27.12.2019 по 07.01.2020 в сумі 714,55 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладений договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, договір вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № 000311 від 28.08.2019 та № 000313 від 04.09.2019.
На оплату поставленого товару позивачем були виписані наступні рахунки відповідачу, а саме:
- рахунок № 227778 від 28.08.2019 на суму 579031,81 грн.;
- рахунок № НОМЕР_1 від 08.01.2020 на суму «-31062,59 грн.» (коригувальний рахунок);
- рахунок № 228044 від 04.09.2019 на суму 563855,21 грн.;
- рахунок № НОМЕР_2 від 08.01.2020 на суму «-32866,31 грн.» (коригувальний рахунок).
З урахуванням вказаних рахунків вбачається, що позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 1078958,12 грн., тобто за видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019 поставлений товар на суму 547969,22 грн. та за видатковою накладною № 000313 від 04.09.2019 поставлений товар на суму 530988,90 грн.
Умови оплати товару сторони визначили в розділі 3 Договору, а саме в пункті 3.4., відповідно до якого Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 120-ти календарних днів з дати поставки товару.
При цьому в пункті 2.3. Договору сторони визначили, що при відвантаженні товару автотранспортом датою поставки вважається дата, зазначена в накладній на відпуск товару, виписаній на складі Постачальника.
Таким чином, відповідач повинен оплатити товар протягом 120-ти календарних днів з дати виписки видаткової накладної.
З урахуванням викладеного, строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019 настав 26.12.2019, прострочка виникла з 27.12.2019, а строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000313 від 04.09.2019 настав 02.01.2020 (робочий день), прострочка виникла з 03.01.2020.
Матеріали справи свідчать, що Покупець (відповідач) здійснив в повному обсязі оплату за поставлений товар за вказаними накладними на суму 1078958,12 грн., а саме 08.01.2020, що підтверджується довідкою № 2 від 28.04.2020 про надходження коштів на поточний рахунок позивача та банківською випискою по рахунку відповідача (а.с. 39, 85).
Отже, відповідач порушив строки, встановлені Договором щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару в сумі 6423,27 грн.
Дослідивши розрахунок пені позивача суд дійшов висновку про її перерахунок у зв'язку з нарахуванням позивачем пені в більшому розмірі.
Позивач в розрахунку пені за видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019 невірно зазначив період прострочення, за який нараховує пеню, а саме помилково зазначив з 21.12.2019 по 07.01.2020, проте вказав вірну кількість днів прострочення - 12. Тобто фактично позивач нараховує пеню за період з 27.12.2019 по 07.01.2020, оскільки вказав що строк оплати настав 26.12.2019.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за допомогою програми “Законодавство”.
Пеня розрахована наступним чином:
1) на заборгованість за видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019, строк оплати якої настав 26.12.2019, прострочка виникла з 27.12.2019
- за період з 27.12.2019 по 07.01.2020 (12 днів прострочення) від суми боргу 547969,62 грн. пеня складає 4856,41 грн.;
2) на заборгованість за видатковою накладною № 000313 від 04.09.2019, строк оплати якої настав 02.01.2020 (робочий день), прострочка виникла з 03.01.2020 (з урахуванням періоду, який вказує позивач)
- за період з 04.01.2020 по 07.01.2020 (4 дні прострочення) від суми боргу 530988,90 грн. пеня складає 1566,85 грн.
Так, за розрахунком суду загальний розмір пені складає 6423,26 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6423,26 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить складний фінансовий стан підприємства у зв'язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, наявність дебіторської заборгованості, наявність обов'язку платити зарплату працівникам та сплачувати податки та збори, введення 4-денного робочого тижня.
Проте слід зазначити, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати вартості поставленого товару за Договором.
В свою чергу, нарахована позивачем пеня базується на умовах договору № 181001/1706473/11170681 від 07.12.2017, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені за порушення термінів оплати поставленого товару. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Крім того, судом враховано, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
При цьому відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, в тому числі щодо складного фінансового стану.
Отже, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, із розміром завданих позивачу збитків, врахувавши інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення пені, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних в загальній сумі 714,55 грн.
Дослідивши розрахунок трьох процентів річних позивача суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв'язку з нарахуванням їх позивачем в більшому розмірі.
Позивач в розрахунку трьох процентів річних за видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019 невірно зазначив період прострочення, за який нараховує проценти, а саме помилково зазначив з 21.12.2019 по 07.01.2020, проте вказав вірну кількість днів прострочення - 12. Тобто фактично позивач нараховує три проценти річних за період з 27.12.2019 по 07.01.2020, оскільки вказав що строк оплати настав 26.12.2019.
Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми “Законодавство”.
Три проценти річних розраховані наступним чином:
1) на заборгованість за видатковою накладною № 000311 від 28.08.2019, строк оплати якої настав 26.12.2019, прострочка виникла з 27.12.2019
- за період з 27.12.2019 по 07.01.2020 (12 днів прострочення) від суми боргу 547969,62 грн. три проценти річних складають 539,60 грн.;
2) на заборгованість за видатковою накладною № 000313 від 04.09.2019, строк оплати якої настав 02.01.2020 (робочий день), прострочка виникла з 03.01.2020 (з урахуванням періоду, який вказує позивач)
- за період з 04.01.2020 по 07.01.2020 (4 дні прострочення) від суми боргу 530988,90 грн. три проценти річних складають 174,09 грн.
Так, за розрахунком суду загальний розмір трьох процентів річних складає 713,69 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 713,69 грн.
Заперечення відповідача у відзиві стосовно нарахування пені та трьох процентів річних є безпідставними, оскільки як вказано вище строки оплати поставленого товару відповідно до умов п. 3.4. Договору настали 26.12.2019 (робочий день) та 02.01.2020 (робочий день). Суд звертає увагу відповідача на те, що строки оплати переносяться, якщо вони припадають на вихідний, святковий або інший неробочий день. Проте 26.12.2019 та 02.01.2020 були робочими днями, відтак відповідач у вказані дати мав можливість здійснити оплату поставленого товару.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна", 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536, на користь:
- Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520, пеню в сумі 6423 (шість тисяч чотириста двадцять три) грн. 26 коп., три проценти річних в сумі 713 (сімсот тринадцять) грн. 69 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 74 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" відмовити.
Повне рішення складено - 12.10.2020 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.