Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"05" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/270/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Круківська С.А. - адвокат, ордер серії ЖТ №058244 ВІД 15.05.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клім-Тек"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська логістична компанія"
про стягнення 379918,66 грн.
В судовому засіданні 30.09.2020 оголошувалась перерва до 05.10.2020 об 11:00 год.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 324244,85 грн. основного боргу, 46005,88 грн. пені, 5248,22 грн. 3% річних, 4419,71 грн. інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не оплатив в повному обсязі поставлений товар та виконані роботи згідно договору №28/02-19 від 28.02.2019.
18.09.2020 до суду надійшли пояснення представника позивача Шпіньової О.М. щодо обґрунтованості позовних вимог.
Також 18.09.2020 на електронну пошту суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №02-44/1469/20 від 18.09.2020), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 314244,85 грн.. основного боргу, 4419,71 грн. інфляційних, 5248,22 грн. 3% річних, 46005,88 грн. пені.
Разом з тим, позивач 18.09.2020 надіслав на електронну пошту суду клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на те, що до закінчення підготовчого засідання позивач не мав інформації про часткову сплату заборгованості.
Суд, вирішуючи питання прийняття зазначеної вище заяви про зменшення розміру позовних вимог, враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду житомирської області від 16.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/270/20 до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заяву про зменшення позовних вимог (вх. №02-44/1469/20 від 18.09.2020) слід залишити без розгляду.
Також 30.09.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Крім цього, 30.09.2020 представник відповідача подала суду клопотання про долучення ряду платіжних документів.
Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2020 позовні вимоги підтримала. Також зазначила, що після подачі позову до суду відповідач сплатив 50000,00 грн. боргу. Крім цього представник позивача просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2020 позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 128-132 том 1), просила відмовити в задоволенні позову.
В послідуючому 05.10.2020 на електронну пошту суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
Враховуючи наведене, суд вважав за можливе розглянути справу в судовому засіданні 05.10.2020 у відсутність представника позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська логістична компанія" (покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клім-Тек" (постачальник/позивач) укладено договір №28/02-19, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний оплатити товар (п.п. 1.1. договору).
Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару вказується сторонами в рахунку-фактурі, специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.2. договору).
Відповідно до п.п. 4.1. договору ціна за одиницю товару вказується в специфікації, в рахунку-фактурі, яка є невід'ємною частиною цього договору.
В послідуючому сторонами договору підписано специфікацію №28/02-19 від 28.02.19 (а.с. 21 том 1) , згідно якої позивач зобов'язався поставити товар на загальну суму 1063990,70 грн.
В даній специфікації сторони визначили наступний порядок оплати товару:
- 50 % вартості товару, що складатиме 531994,85 грн. - передплата;
- 25 % вартості товару, що складатиме 265997,50 грн. перед поставкою товару;
- 12.5 % вартості товару, що складатиме 132998,75 грн. протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару;
- 12.5 % вартості товару, що складатиме 132998,75 коп. протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.
Як зазначає позивач, відповідачу було виставлено рахунок на оплату №94 від 15.04.2019 (а.с. 23 том 1).
Також за твердженням позивача, згідно видаткової накладної №168 від 23.07.19 (а.с. 22 том 1) товар, визначений специфікацією від 28.02.2019, поставлений в повному обсязі на суму 1063989,70 грн. Покупець частково сплатив вартість поставленого товару в сумі 781994,85 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 33, 35 том 1).
Як зазначив позивач заборгованість за поставлений згідно специфікації від 28.02.2019 становить 281994,85 грн.
Також сторонами підписано специфікацію №24/05-19 від 24.05.19 (а.с. 24 том 1), відповідно до якої позивач зобов'язувався виконати монтажні роботи на суму 127250,00 грн.
Даною специфікацією визначено наступний порядок оплати робіт:
- 75 % вартості робіт, що складатиме 95437,50 грн. - передплата.
- 25 % вартості робіт, що складатиме 31812,50 50 грн. сплачується по факту виконаних робіт.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №153 від 29.05.2019 на суму 127250,00 грн. (а.с. 32 том 1)
Відповідачем в свою чергу сплачено 85000,00 грн., що підтверджується згідно платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 34, 36, 37 том 1).
Згідно Акту № 1 за липень 2019 року і довідки про вартість будівельних робіт та витрат від 26.07.2019 (а.с. 25-28 том 1) позивачем були виконані роботи на суму 127250,00 грн.
На думку позивача на момент пред'явлення позову заборгованість за специфікацією №24/05-19 від 24.05.19 становить 42250,00 грн.
Наявність заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті поставленого товару та виконаних робіт становить 324244,85 грн., визначених договором №28/02-19 від 28.02.2019 відповідач підтверджує в своєму гарантійному листі №04/12 від 13.12.2019 (а.с. 38 том 1).
З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач після пред'явлення позову до суду сплатив 50000,00 грн. з зазначенням платежу "Часткова оплата згідно рахунку №153 від 29.05.2019".
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Договір №28/02-19 від 28.02.2019 в сукупності зі специфікаціями від 28.02.2019 та 24.05.2019 має ознаки змішаного договору з елементами договору поставки та договору підряду.
Суд, вивчивши матеріали справи щодо поставки товару згідно видаткової накладної №168 від 23.07.19 (а.с. 22 том 1) вважає за необхідне відзначити слідуюче.
Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як первинний документ видаткова накладна (типової або довільної форми) має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого склали документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за проведення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Видаткова накладна може містити додаткові реквізити: код підприємства згідно з ЄДРПОУ; номер документа; місце складання документа; підставу для проведення операції (наприклад договір купівлі-продажу); дані про документ, що підтверджує особу одержувача або його повноваження (довіреність) тощо.
Так, видаткова накладна №168 від 23.07.19 (а.с. 22 том 1) не містить жодного посилання на договір №28/02-19 від 28.02.2019 або специфікацію №28/02-19 від 28.02.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товар.
Виходячи з наведеного, момент виникнення зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар згідно видаткової накладної №168 від 23.07.2019 у відповідача виник з моменту прийняття товару (природного газу).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
За таких обставин суд дійшов висновку, що факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною №168 від 23.07.2019, наданою позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Як роз'яснено в п.п. 1.7,5.1,5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч.2 ст.530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Отже, моментом прийняття товару є момент, коли відповідач прийняв товар згідно накладної №168 від 23.07.2019.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Виходячи з вищевикладеного, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 281994,85 грн. заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної №168 від 23.07.2019, обґрунтовані.
Щодо заборгованості в сумі 42250,00 грн. за роботи, виконані у відповідно до умов специфікації №24/05-19 від 24.05.2019, суд відзначає наступне. до умов специфікації №24/05-19 від 24.05.2019, суд відзначає наступне.
Як встановлено судом раніше, відповідач після пред'явлення позову до суду сплатив 50000,00 грн. з зазначенням платежу "Часткова оплата згідно рахунку №153 від 29.05.2019".
Тобто, здійснивши проплату в сумі 10000,00 грн. (платіжне доручення №2437 від 10.04.2020) та 40000,00 грн. (платіжне доручення №2439 від 23.04.2020) відповідач в повному обсязі сплатив наявну заборгованість згідно рахунку №153 від 29.05.2019, виставленого на підставі специфікації №24/05-19 від 24.05.2019.
Відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що слід закрити провадження у справі в частині стягнення 42250,00 грн. основного боргу згідно рахунку №153 від 29.05.2019 за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.
Щодо переплати в сумі 7750,00 грн. за роботи виконані відповідно до специфікації №24/05-19 від 24.05.2019, суд вважає за необхідне відзначити, що саме сторони мають вчини дії щодо їх повернення або проведення відповідного взаємозаліку.
Як зазначалося раніше, позивач також просить суд стягнути з відповідача 46005,88 грн. пені, 5248,22 грн. 3% річних, 4419,71 грн. інфляційних.
Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що за прострочення оплати покупець сплачує пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми несплаченої вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Проте в Договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені наявна лише для прострочення оплати поставленого товару для покупця.
Проте, як раніше встановлено судом поставка товару згідно видаткової накладної жодним чином не пов'язана з договором №28/02-19 від 28.02.2019,
Крім того, договір не передбачає відповідальності відповідача за прострочення оплати за виконані роботи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши нарахування 3% річних дійшов висновку, що правильним є нарахування в сумі 6431,96 грн. (5377,00 грн. по видатковій накладній №168 від 23.07.2020 + 1054,96 грн. згідно специфікації від 24.05.2020).
Проте, згідно норм ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
За таких обставин, суд вимогу щодо стягнення 3% річних задовольняє в межах заявлених вимог, тобто в сумі 5248,22 грн.
Також, перевіривши нарахування інфляційних, суд дійшов висновку, що сума інфляційних, обґрунтована до стягнення становить 4300,18 грн. (3387,82 грн. по видатковій накладній №168 від 23.07.2020 + 912,36 грн. згідно специфікації від 24.05.2020).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 281994,85 грн. основного боргу, 5248,22 грн. 3% річних, 4300,18 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та закриває провадження у справі в частині стягнення 42250,00 грн. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.
Заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Шпіньової О.М. №932 від 12.06.2012 (а.с. 55).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
В матеріалах справи наявний договір (укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Лєдаправо") про надання правової допомоги №26 від 10.02.2020 (а.с. 56-57 том 1), рахунки -фактури та платіжні доручення, підтверджуючі оплату наданої правової допомоги (а.с. 196-201 том 1).
Разом з тим, матеріали справи містять ордер на надання правничої допомоги, виданий на підставі договору №26 від 10.02.2020 адвокатом Шпіньовою Оленою Михайлівною.
Згідно вищезгаданого договору вартість наданих послуг становить 18000,00 грн.
Дослідивши подані представником позивача документи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає останні обґрунтовані до стягнення в сумі пропорційній обґрунтовано заявленим позовним вимогам - 13812,90 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська логістична компанія" (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 83, ід. код 38992052)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клім-Тек" (61145, м. Харків, вул. 23 Серпня, 20А офіс 307, ід. код 35474115) 281994,85 грн. основного боргу, 5248,22 грн. 3% річних, 4300,18 грн. інфляційних, а також 4373,14 грн. сплаченого судового збору та 13812,90 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 42250,00 грн. основного боргу.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.10.20
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2,3 - сторонам (рек. з повід.)