16 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2436/20 пров. № А/857/7372/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.
розглянувши у порядку письмоввого провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (суддя Клименко О.М., м.Львів, повний текст складено 27 травня 2020 року),
У березні 2020 року ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства внутрішніх справ України, про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України в п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації заяви від 17 жовтня 2019 року із доданими до заяви документами та щодо не складення і не подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;
- зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року із доданими до заяви документами;
- зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скласти та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 01 жовтня 1969 року по 05 грудня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Під час проходження служби у 1986 році залучався до виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. 05 грудня 1994 року він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС у Львівській області № 471 від 30 листопада 1994 року за пунктом «б» (через хворобу) статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вказує, що у 2018 році переніс гостре порушення спінального кровообігу на рівні грудних сегментів у вигляді спінальної мієлопатії. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 257736 від 23 травня 2019 року йому встановлено І групу інвалідності (пожиттєво) та 90% втрати професійної працездатності. Із виписки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 311114 слідує, що І група інвалідності є захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України в п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації заяви ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року із доданими до заяви документами та висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року із доданими до заяви документами, а також висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Не погодившись із таким рішенням, його оскаржило Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач, як майор внутрішньої служби належав до категорії осіб рядового та начальницького складу державної пожежної охорони. Він не був ї працівником міліції, а відтак норми Закону України «Про міліцію» та положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 на нього не можуть бути поширені. Дії щодо відмови у прийнятті документів для призначення одноразової грошової допомоги позивачу вчинені у спосіб, чітко встановлений чинним законодавством, а відтак підстав для задоволення позову немає.
У відповідності до ст.311 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідно до записів у трудовій книжці позивача позивач з 01 жовтня 1969 року по 05 грудня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Наказом Управління внутрішніх справ Львівської області № 471о/с від 30 листопада 1994 року «По особовому складу» (а.с.39) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора відділення державного пожежного нагляду начальника 11-ї частини професійної пожежної охорони відділу внутрішніх справ Жовківського району звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України відповідно до пункту «б» (через хворобу) статті 64 Положення про проходження служби рядовим у начальницьким складом органів внутрішніх справ з 05 грудня 1994 року.
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 311114 (а.с.22) ОСОБА_1 з 23 травня 2019 року пожиттєво встановлено першу Б групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 257736 від 23 травня 2019 року (а.с.23) ОСОБА_1 встановлено 90% ступеня втрати професійної працездатності.
17 жовтня 2019 року позивач звернувся до заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою (а.с.21), у якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, 23 травня 2019 року Львівською обласною МСЕК № 1 йому встановлено першу групу інвалідності та 90% ступеня втрати працездатності. До заяви долучив: довідку МСЕК про результат втрати працездатності на 1 арк.; копію довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності на 1 арк.; копію свідоцтва про хворобу № 405 на 1 арк.; копію паспорта та ідентифікаційного номера на 2 арк.; договір про відкриття рахунку в банку на 1 арк.
Листом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № Оп-181/31/01-2019 від 01 листопада 2019 року (а.с.19-20) позивачу на його заяву від 17 жовтня 2019 року про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності повідомлено про відсутність законних підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності відповідно до Закону України «Про міліцію», оскільки позивач, як майор внутрішньої служби належав до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони, а отже не належав до категорії працівників міліції, тому норми Закону України «Про міліцію» на нього не можуть бути поширені.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інтснації про незаконність такої відмови з наступних мотивів.
Відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (який набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Відповідно до абзаців другого - третього пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної норми Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Абзацом другим пункту 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із абзацом першим підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі становлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.
Пунктом сьомим Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно із пунктами 8 - 9 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;
витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз наведених норм Порядку № 850 вказує, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ. При цьому, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов та висновок щодо виплати грошової допомоги. Рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги приймає Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів.
Як вже було зазначено позивач з 01 жовтня 1969 року по 05 грудня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України .
Наказом Управління внутрішніх справ Львівської області № 471о/с від 30 листопада 1994 року «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України відповідно до пункту «б» (через хворобу) статті 64 Положення про проходження служби рядовим у начальницьким складом органів внутрішніх справ з 05 грудня 1994 року.
Отже, останнім місцем служби позивача в органах внутрішніх справ є Управління внутрішніх справ Львівської області, а відтак, зважаючи на приписи норм Порядку № 850 саме до цього органу позивачу слід було звернутися із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності.
Таким чином, звернувшись 17 жовтня 2019 року до заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності та, подавши відповідні документи, позивач вчинив у спосіб, як того вимагає правове регулювання, встановлене Порядком № 850.
Водночас, відповідач, отримавши заяву позивача та подані документи, в силу імперативних норм Порядку № 850, зобов'язаний в п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації таких документів подати їх до Міністерства внутрішніх справ України разом з висновком щодо виплати грошової допомоги для прийняття останнім відповідного рішення. Будь-яких інших можливих дій (власний розсуд) керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив чи проходить службу працівник міліції з поданими для виплати одноразової грошової допомоги заявою (рапортом) та документами Порядок № 850 не передбачає.
Разом з тим, у даній адміністративній справі, відповідач, отримавши заяву позивача та подані ним документи, визначених Порядком № 850 дій не вчинив, а фактично листом від 01 листопада 2019 року № Оп-181/31/01-2019 самостійно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, тобто вийшов за межі наданих йому повноважень, перебравши на себе функцію Міністерства внутрішніх справ України, що за встановленого правового регулювання є неприпустимим.
Отже, не подавши до Міністерства внутрішніх справ України надані позивачем заяву від 17 жовтня 2019 року та додані до неї документи, а також висновок щодо виплати грошової допомоги, як того вимагає пункт восьмий Порядку № 850, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, а тому суд першої інтснації правомірно задовольнив позов.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення .
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик