15 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/5947/20 пров. № А/857/9028/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, прийняте суддею Дмитруком В.В., за правила спрощеного позовного провадження, у справі № 140/5947/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМО УКРАЇНА" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02.04.2020 №0003125210,
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відповідачем у період з 05.02.2020 по 25.02.2020 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комо Україна» з приводу дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікоптпостач», за результатами якої складено акт від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/39507437. Викладені в акті перевірки висновки зводяться до того, що ТОВ «Комо Україна» фактично не здійснювало поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» у згадані в акті періоди, а лише реєструвало в ЄРПН податкові накладні з метою формування податкового кредиту у згаданих контрагентів. При цьому, на думку відповідача, кошти, отримані позивачем від контрагентів в сумі 10 359 027,69 грн. є активом, який мав бути врахований у складі інших доходів, а не доходів від продажу (реалізації) продукції. На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0003125210, яким розмір від'ємного значення з податку на прибуток ТОВ «Комо Україна» зменшено із -154 679 722,00 грн. до -144 320 694,00 грн. Таке податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки всі поставки підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, зокрема: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками. Крім того, контрагентами позивача здійснено оплату за поставлений товар, що підтверджується інформацією, отриманою від АТ «Укрексімбанк». Поставка товарів здійснювалася як транспортними засобами, що перебували у розпорядженні ТОВ «Комо Україна», так і залученими третіми особами (перевізниками). Відтак, доводи відповідача про не підтвердження реальності взаємовідносин і операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» і ТОВ «Логістікоптпостач» є хибними та безпідставними.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02 квітня 2020 року №0003125210.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Комо Україна» діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам, а саме: реєстрацію податкових накладних на адресу ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікпостач». Враховуючи, що господарські операції по відображенню реалізації ТМЦ на ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікпостач», які відображені ТОВ «Комо Україна» в документах, що представлені до перевірки, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, кошти в сумі 10 359 027,69 грн., отримані «Комо Україна», слід вважати активом, який повинен бути врахований у складі інших доходів відповідного звітного періоду. Крім цього, апелянт не погоджується із сумою правничої допомоги, яка повинна стягуватись на користь позивача.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обгрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача який просить залишити без змін рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що з 05.02.2020 по 25.02.2020 працівниками Луцького відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу ВПП ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комо Україна» з приводу дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» за квітень-травень 2019 року з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2019 по 31.12.2019, із ТОВ «Логістікоптпостач» за червень-липень 2019 року з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.06.2019 по 31.12.2019, за результатами якої складено акт від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/39507437 (т.1 а.с.16-73).
Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Комо Україна» фактично не здійснювало поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» у згадані в акті періоди, а лише реєструвало в ЄРПН податкові накладні з метою формування податкового кредиту у згаданих контрагентів. Відтак, кошти, отримані позивачем від контрагентів в сумі 10 359 027,69 грн. є активом, який мав бути врахований у складі інших доходів, а не доходів від продажу (реалізації) продукції.
Позивачем 17.03.2020 було подано Львівському управлінню Офісу ВПП ДПС заперечення на акт перевірки, однак останній листом від 30.03.2020 №13306/10/28-10-52-10 повідомив, що встановлені перевіркою порушення є правомірними, а заперечення позивача - необґрунтованими (т.1 а.с.74-83).
На підставі акта перевірки від 03.03.2020 №30/28-10-52-10/39507437 Офісом ВПП ДПС винесене податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0003125210, яким ТОВ «Комо Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 359 028 грн. за 9 місяців 2019 року (т.1 а.с.85).
Вважаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи повністю підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «Комо Україна» із ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач». На думку суду, висновки податкового органу щодо не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами не можна вважати обґрунтованими, оскільки інформація, якою відповідач підтверджує свою позицію, фактично вибрана із узагальнених податкових інформацій та зафіксована в акті перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно підпункту 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У пункті 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пунктом 7 П(С)БО 15 передбачено, що доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:дохід від операційної оренди активів;дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності,але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 ПК України.
За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Як встановлено судом, позивач у період, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ «Вік Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» та процесі здійснення господарської діяльності ТОВ «Комо Україна»» здійснювало контрагентам-покупцям поставку товарів (молочної продукції) у квітні-липні 2019 року.
Так, ТОВ «Комо Україна» 08.04.2019 укладено із ТОВ «Вік Роял» дистриб'юторський договір №ДД-1074 та додаткову угоду від 08.04.2019 №1 до даного договору (т.1 а.с.90-101), на підставі якого здійснювало поставку товарів (молочної продукції) у квітні, травні 2019 року на загальну суму 6 488 420, 29 грн., в тому числі ПДВ - 1 081 403,38 грн.
Всі поставки підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.102-122); товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками (т.1 а.с.123-153). Зазначені первинні документи під час перевірки були надані контролюючому органу.
Також ТОВ «Комо Україна» 02.01.2019 укладено із ТОВ «КЛБС» дистриб'юторський договір №ДД-1069 та додаткову угоду від 02.01.2019 №1 до вказаного договору (т.1 а.с.155-166), на підставі якого здійснювало поставки товарів (молочної продукції) у квітні, травні 2019 року на загальну суму 1 935 201, 54 грн., в тому числі ПДВ - 322 533,59 грн.
Поставки товару за вказаним договором підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.167-178); товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками (т.1 а.с.179-192). Зазначені первинні документи під час перевірки були надані контролюючому органу.
Крім того, ТОВ «Комо Україна» 27.05.2019 укладено із ТОВ «Логістікоптпостач» дистриб'юторський договір №ДД-1078 та додаткову угоду від 27.05.2019 №1 до вказаного договору (т.1 а.с.194-205), на підставі яких здійснювало поставки товарів (молочної продукції) у червні, липні 2019 року на загальну суму 1 935 405,86 грн. в тому числі ПДВ - 322 567,65 грн.
Поставки товару за вказаним договором підтверджуються належно оформленими товарно-супровідними документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.206-216); товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття послуг перевезення товарів перевізниками (т.1 а.с.217-230). Зазначені первинні документи під час перевірки були надані контролюючому органу.
Згідно довідки АТ «Укрексімбанк» від 13.03.2020 №0801400/6795-20, ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС» та ТОВ «Логістікоптпостач» здійснили оплату поставленого ТОВ «Комо Україна» товару у безготівковій формі на розрахунковий рахунок останнього (т.1 а.с.232-234).
Також позивачем на підтвердження реальності здійснення поставок товарів для ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» надано наступні документи:
- договір оренди транспортних засобів №01/08-ОТЗ від 01.08.2018, укладений ТОВ «Комо Україна» з ТОВ «Клуб Сиру», та акт приймання передачі від 01.08.2018 до вказаного договору (т.2, а.с.1-5);
- договір оренди транспортних засобів №76 від 17.09.2015, укладений ТОВ «Комо Україна» із ТОВ «Бріс ЛТД», додаток №1 від 17.09.2015 та акт приймання-передачі від 17.09.2015 до вказаного договору (т.2, а.с.6-9);
- договір 16012019 від 16.04.2019 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та додаткову угоду до нього (т.2, а.с.10-13);
- договір №2101-15 від 21.01.2015 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , та додаткові угоди до вказаного договору (т.2,а.с.14-18);
- договір 20102017 від 20.10.2017 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , та додаткову угоду до вказаного договору (т.2, а.с.19-22);
- договір №_14028Д-1_ від 14.02.2018 на надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, укладений ТОВ «Комо Україна» із ТОВ «СВ Транс Логістик», та додаткові угоди до вказаного договору (т.2, .с.23-28);
- письмові пояснення перевізників та водіїв, які здійснювали поставку товарів від ТОВ «Комо Україна» до ТОВ «Вік-Роял», ТОВ «КЛБС», ТОВ «Логістікоптпостач» (т.2, а.с.30-46).
Вищезазначені докази досліджені судом під час розгляду справи.
Суд звертає увагу на посилання відповідачем в Акті перевірки, як на підставу нереальності господарських операцій, на відсутність у контрагентів необхідних матеріальних та трудових ресурсів.
Колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента-покупця послуг матеріальних чи трудових ресурсів.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Тому вказані доводи відповідача не можуть вказувати на нереальність господарських операцій.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд не бере до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами контролюючого органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.
Також суд зазначає, що згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Отже, надані суду первинні документи, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
Відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у позивача чи його контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності.
В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді що перевірявся, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Крім того, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.
Судом вірно враховано, що інформація, якою відповідач підтверджує свою позицію, фактично вибрана із узагальнених податкових інформацій та зафіксована в акті перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 40000 грн не є співмірною та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню. А відтак, таку вірно стягнуто у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 140/5947/20, - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 16.10.20