Справа № 580/1770/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В. , Сорочка Є.О,
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.03.2020 року № 0055749-5033-2301.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення він керувався виключно інформацією, яка дала достатні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу Lexus, модель LX 570, 2019 року випуску, з об'ємом двигуна 5663 куб. см, тип пального В, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
24.03.2020 року Головним управлінням державної податкової служби у Черкаській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0055749-5033-2301 про нарахування позивачу грошового зобов'язання за 2020 рік у розмірі 22916,67 грн.
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Законом України від 24 грудня 2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до статті 267 Кодексу «Транспортний податок», які набрали чинності з 1 січня 2016 року.
Зокрема, положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 викладено в редакції відповідно до яких об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Як вбачається з матеріалів справи, роком випуску спірного транспортного засобу є 2019 рік.
Судом встановлено, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган керувався Переліком легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2020 (звітного) року, що підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідно до абз. 3 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України.
Станом на 01 січня 2020 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 4723 грн., отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року складали 1771125,00 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2020 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1771125,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року року № 66 (далі - Методика) встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів.
Станом на 01.01.2020 до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку віднесено автомобіль марки Lexus, модель LX 450 d та модель LX 570 2020 року випуску, до 2 років, об'єм двигуна 5,7 л, бензин.
Проте, колегія суддів зауважує, що технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вказаному переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є власником автомобіля марки Lexus, модель LX 570, 2019 року випуску, з об'ємом двигуна 5663 куб. см, тип пального В, а отже вказаний автомобіль не входить до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зі змісту листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вбачається, що в Переліку визначеного Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об'єми автомобіля заокруглено до найближчого основного розряду.
Разом з тим варто наголосити, що така технічна характеристика як об'єм двигуна може визначатися як в сантиметрах кубічних, так і літрах. Однак об'єм двигуна, визначений в сантиметрах кубічних, не підлягає округленню при переведенні одиниць виміру у літри з огляду на наступне.
Положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Колегія суддів вважає, що відсутні норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 по справі №822/2687/17.
Згідно п.56.21. ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У справі «Щокін проти України» Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Тобто, податковий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об'єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, здійснивши округлення об'єму двигуна автомобіля позивача до більшого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.
Водночас колегія суддів зазначає, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Між тим, позивач не звертався із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об'єкту оподаткування транспортним податком.
Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган не довів ту обставину, що автомобіль марки Lexus, модель LX 570, 2019 року випуску, з об'ємом двигуна 5663 куб. см, тип пального В, є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України.
Враховуючи вказане у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.03.2020 року № 0055749-5033-2301 прийнято з порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І. В. Федотов
Є.О. Сорочко