Справа № 640/14647/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії позивача по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивача, з урахуванням її заяви про перехід на пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що справа повинна була розглядатись у порядку загального позовного провадження, а також те, що за власною заявою позивач перейшла з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, проте не погоджуючись з її розміром, просила здійснити її перерахунок, в якому було відмовлено.
В тексті апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі позивача.
Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримувала пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04 січня 2019 року позивачем подану заяву про призначення/перерахунок її пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, яка у той же день зареєстрована відповідачем за № 1261 та вчинено дії з переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
11 квітня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою, яка зареєстрована 17 квітня 2019 року за № 45458, у якій просила заяву № 1261 не розглядати, оскільки зменшується коефіцієнт заробітної плати.
Листом від 06 травня 2019 року № 93518/02 на звернення ОСОБА_1 від 17 квітня 2019 року відповідачем роз'яснено останній порядок переведення з одного виду пенсії на інший, який здійснюється на підставі відповідної заяви. Крім того, заявницю повідомлено про те, що розмір пенсії за віком, який підлягає їй сплаті щомісячно становить 2862,02 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 1,17526. Вказаним листом також повідомлено заявницю про розмір її пенсії, як інваліда ІІ групи від загального захворювання, що складає 2703,02 грн та є меншим, ніж розмір пенсії, призначеної за віком.
Вважаючи дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії по інвалідності протиправними, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що на підставі заяви позивача її переведено на пенсію за віком, при цьому розмір пенсії позивача як особи з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням, буде меншим, ніж розмір пенсії за віком, призначений ОСОБА_1 . Враховуючи встановлені обставини справи та заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем порушеного права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Так, приписами статті 10 Закону № 1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Водночас, згідно з частиною третьої статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.5. Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При цьому, пунктом 4.3. Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.02.2020 року пенсію позивача, призначену по інвалідності, переведено на пенсію за віком.
В подальшому, позивачем було подано заяву від 11.04.2019 (вхідний від 17.04.2019 № 45458), у якій ОСОБА_1 просила не розглядати її заяву за № 1261.
В той же час, як було зазначено вище, Порядком № 22-1 передбачено 10-денний строк для розгляду поданих документів та прийняття рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно, на момент подання заяви від 11.04.2019 року, заяву позивача від 04.02.2020 року вже було розглянуто пенсійним органом та прийнято відповідне рішення про переведення ОСОБА_1 на виплату пенсії за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.05.2019 року № 93518/02, ОСОБА_1 було надано відповідь на звернення від 11.04.2019 (вхідний від 17.04.2019 № 45458).
Позивачу було роз'яснено, що за заявою від 04.02.2020 року її було переведено на пенсію за віком, також було пояснено процедуру переведення з одного виду пенсії на інший, роз'яснено періоди, які враховуються для обчисленні пенсії, складові, що застосовуються для обрахунку та щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 - 2862,02 грн.
До того ж, відповідачем було вказано, що розмір пенсії позивача, як особи з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням, становитиме 2703,02 грн, тобто, розмір пенсії по інвалідністю є меншим, ніж розмір пенсії за віком, призначений ОСОБА_1 .
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правоіvsрності дій Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві при переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
В позовній заяві позивач вказала, що порушення прав вона вбачає у непризначенні та невиплаті пенсії за інвалідністю. Однак, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем пенсії по інвалідності до дати переведення її на пенсію за віком згідно з поданою заявою.
При цьому, вже в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в позовній заяві позивач пояснила, що за своєю заявою перейшла на інший вид пенсійного забезпечення, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, проте оскільки не була згодна з її розміром просила відповідача здійснити її перерахунок, в якому на думку позивача їй було фактично відмовлено, в чому і полягає порушення прав.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лише заява про за формою (додатком 3) Порядку № 22-1 щодо її переведення на пенсію за віком, що підтверджує сама позивач. При цьому, після зміни виду пенсійного забезпечення на пенсію за віком, відсутнє звернення до пенсійного органу про перерахунок призначеної пенсії.
До того ж, позовна заява та апеляційна скарга позивача містять суперечливі твердження, оскільки в позовній заяві позивач вбачає порушення своїх прав у непризначенні та невиплаті пенсії за інвалідністю (незважаючи на те, що за заявою ОСОБА_1 її було переведено на пенсію за віком), а в апеляційній скарзі позивач вважає порушенням її прав непроведення перерахунку вже призначеної пенсії за віком (однак, позивач не надає доказів звернення до пенсійного органу за перерахунком пенсії після переведення на пенсію за віком).
Щодо доводів апелянта про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає, що згідно з приписами статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються Кодексом.
Відповідно до пункту третього частини 6 статті 12 Кодексу, справами незначної складності є справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відтак, дана справа № 640/14647/19 є справою незначної складності та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцї про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем порушеного права.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15.10.2020.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна